Пан і його слуга в Кремлі. Про візит Орбана до Кремля

Усе таємне стає явним, а після підняття завіси проглядається справжня мета гри акторів. Саме так сталося з виставою, яку Віктор Орбан вирішив показати Україні та Європі своїми візитами до Києва і Москви. А по суті не він, а реальний режисер, тобто Путін.

Після їхньої зустрічі в Кремлі всім стало зрозуміло, що угорський прем’єр-міністр не самостійний у прийнятті рішень щодо російсько-української війни, відносин ЄС із Москвою, майбутнього Євросоюзу і НАТО.

Коментуючи московський вояж Орбана, німецький канцлер Олаф Шольц заявив: «Орбан поїхав до Путіна як прем’єр-міністр Угорщини. У зовнішній політиці Європейську Раду представляє Шарль Мішель. Позиція ЄС чітка: ми засуджуємо російську агресивну війну. Україна може розраховувати на нашу підтримку».

Таку саму позицію озвучили високопосадовці ЄС, натомість офіс Урсули фон дер Ляєн попередив, що вона розглядає скасування свого візиту до Будапешта як вияв несприйняття угорської політики.

Польський прем’єр-міністр Дональд Туск процитував вислів речника Орбана про те, що його візит до Москви стане суттєвим інструментом для першого кроку в напрямку миру: «Запитання, в чиїх руках цей інструмент?»

Отже, все надзвичайно ясно. Європейські політики не повірили жодному слову Путіна та Орбана про їхнє бажання запровадити «мир в Україні». Навпаки, вони зі зневагою спостерігають за плазуванням угорського прем’єр-міністра перед російським диктатором – очільника держави, яка на пів року перебрала головування в ЄС.

Для Брюсселя головування Угорщини – це певна проблема, бо саме Будапешт пропонуватиме термін і порядок засідань Європейської Ради, а також пропонуватиме пріоритети ЄС під час головування. Після московського візиту Орбана стало зрозуміло, що пропозиції та пріоритети враховуватимуть насамперед інтереси і побажання його кремлівського протектора, а не інтереси Євросоюзу.

Але я більш ніж переконаний, що з цією проблемою в Брюсселі впораються, так само як впоралися із стартом переговорів про членство України в ЄС напередодні 1 липня, коли Угорщина перебрала головування в ЄС. Тобто, незважаючи на спротив угорців, європейці проблему зрозуміли і знайшли її вирішення.

Відкрита безцеремонність у використанні Орбана російським «царем» має остаточно протверезити праві сили в ЄС, які ще плекають ілюзії щодо характеру відносин з Росією. Ніякого партнерства, лише підпорядкованість і бездискусійне виконання поставлених завдань. Навіть тоді, коли відносини між «партнерами» не нагадують стосунків патрона і його васала, а пана і лакея.

Московська вистава з угорським посередництвом у «встановленні миру в Україні» підтвердила ще одне припущення, а саме те, що Путін аж лізе зі шкури, щоб якомога швидше укласти перемир’я в війні з Україною. Складається враження, що сьогодні йдеться вже про будь-яке перемир’я.