22 червня. Радянський міф відходить у минуле

Цього року 22 червня минуло без ексцесів. Зараз навіть не всі вже й пригадають, а що ж це за дата? Проте ще кілька років тому вона відзначалася з чималою помпою, навіть незважаючи на трагічність подій. З неодмінними атрибутами – пафосними заявами різних комуністів та регіоналів, ветеранами, часто бутафорними, кічем, гаслами в стилі «какую страну просрали» та радянськими пропагандистськими фільмами про війну. Таке 9 травня, тільки в трохи меншому масштабі.

Росія та її посіпаки за будь-якої нагоди намагаються використати «червоні» дати з радянського календаря, щоб посіяти розбрат в українському суспільстві. Проте вистачило буквально кількох років, аби проявити всю штучність того, що відбувалося в цей день раніше.

Правда, в перші роки російської агресії цього та подібних днів очікували з особливою тривогою, адже існувала велика ймовірність підлого нападу. Путін та компанія явно небайдужі до всіляких символічних дат, особливо тих, що пов’язані з Другою світовою.

22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на СРСР. Ця дата настільки втовкмачувалася в голови, що багато людей мали певність, наче Друга світова війна почалася саме в цей день. Проте тепер все поступово стає на свої місця.

Міністр закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов (праворуч, сидить) підписує пакт Молотова-Ріббентропа. Третій ліворуч – голова уряду СРСР Йосиф Сталін. Москва, 23 серпня 1939 року

Йосиф Сталін (другий ліворуч), міністр закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов (ліворуч) та міністр закордонних справ нацистської Німеччини Йоахім фон Ріббентроп (крайній праворуч) під час укладання пакту Молотова-Ріббентропа. Москва, 23 серпня 1939 року

Англійська карикатура 1930-х років: Гітлер і Сталін марширують разом, взуті в один чобіт

Такі різкі зміни у сприйнятті доводять усю штучність радянських «червоних» дат. Виявилося, що досить трохи перекрити доступу кремлівській пропаганді, аби результат не забарився.

Продовжувати позбуватися радянського мислення

Багатьох героїв тогочасних провокацій уже навіть немає на вітчизняному політичному небосхилі. Наскільки легше на душі, коли усвідомлюєш, що не бачиш тих облич: всіляких мартинюків, симоненків та інших колесніченків. Не варто забувати про цей поступ. І як шкода, що слідом за ними не відправилися в політичне небуття десятки та сотні інших професійних фанатів любити Кремль за гроші. Вони завше напоготові.

Тому потрібно зберігати пильність. СБУ заявляє, що запобігла теракту в Харкові. Нескладно здогадатися, чиї вуха з-під цього всього стирчать. При першій же нагоді Кремль знову візьметься за своє, адже Україна досі жива й не зійшла зі свого шляху, що дуже дратує Путіна.

Для подальшого поступу українцям слід здолати наступний етап – позбутися совковості в мисленні, діях та підходах. Від побуту до культури, від освіти і до економіки. В усіх сферах життя країни. Геть від Москви.