Блокада Росії – те, що не просто потрібно, це вже необхідний крок

Єдиний шанс зупинити агресора, остаточно і назавжди – це обмежити йому пересування. Повністю перекрити фінансові надходження.

Рашисти мають або здохнути, або сидіти. Але ж на їх батьківщині різати дітей та вбивати мирне населення – привід для вручення державних нагород. Вбивати їх ми можемо на своїй землі, та що робити з втікачами?

Єдиний вихід – якщо Росія не саджає своїх злочинців, в тюрму потрапить вона вся. Нуль можливостей. Нуль шансів поїхати у мандрівку далі власної камери чи тюремного подвір‘я. Нуль грошей на балансі: хіба цигарки хтось надішле, в тюрмі вони за валюту. Китай не врятує нікого. Він придбає те, що купував завжди, тільки з шаленими знижками.

Ми не дамо ворогу зайняти наші міста. Нехай сидить у своїх та розплачується за все, що посмів накоїти. І «сидить» буквально, навіть дітей народжуючи за ґратами. Це вибір РФ. Це вибір її громадян, які могли натиснути на владу й не захотіли піти на це. Що ж, вибір зроблено.

Після Бучі вже не буде останніх шансів, чергових попереджень. Військові злочини поставили крапку під судовим рішенням. Росія – винна. І тепер не має шансів ані на амністію, ані апеляцію. Звісно, ця тюрма дуже велика за площею. Та це єдине, чим можуть тішитись геополітичні зеки. Нехай готуються до баланди, бо імпорт навіть зараз суворо обмежений, і прославляють головного зека.

Є певна іронія. Путінське кодло довго обкрадало власний народ. Населення ж закривало очі на владу, немов та живе в окремій державі. Ось ця байдужість призвела до катастрофи: одним було плювати на народ, іншим на власне керівництво. Але тепер відбувати строк їм доведеться разом.