Олексій Копитько Експерт та блогер

Похорон Навального і «вибори» Путіна

Російського опозиціонера Олексія Навального поховали на Борисівському цвинтарі у Москві
фото з відкритих джерел

Зараз у Росії абсолютно відсутня інтрига – продовження Путіна відбудеться

У мережі багато глумливих коментарів з приводу овочевого стану російського народу. Бо навіть на похоронах свого лідера формально «незгодні» поводилися максимально смирно.

За кордоном усе виглядало особливо жалюгідно. Сотня палестинців точно виступила б яскравіше, ніж мільйони росіян, які релокувалися.

Та що там палестинці. У Башкирії зовсім недавно на підтримку активіста до суду (!) вийшло майже стільки ж людей, скільки в Москві на похорон (!!!) «в'язня режиму №1».

Усе це так. Але тут ось яка річ.

• 1 •

Днями в РФ оприлюднили цифри: які теми цікавили роснарод у тиждень смерті Навального. Його смерть зібрала 5% (навіть якщо цифра занижена, суть у тому, що:) «вибори» – лише 1%.

Зараз у Росії абсолютно відсутня інтрига – продовження Путіна відбудеться. Незадоволені є, але російська влада всіма силами інтригу вбиває і уважно стежить за тим, щоб невдоволення не візуалізувалося (звідси бан Надєждіну) і не кристалізувалося навколо ідеї/фігури/структури/проблеми.

Росіян технічно занурюють і утримують у стані штучної коми, безвиході (з нами Кремль намагається зробити те ж саме, але поки що не виходить).

Виступ Пригожина виявив внутрішню гниль російської конструкції. Проти режиму ніхто особливо не виходить, але і за режим не те, щоб сильно готові в масі скласти голови. Болото. Або концентрований сольовий розчин.

Щойно з'явиться якась точка збірки і, якщо її миттєво не розчавлять, сьогоднішні тихі і смирні незадоволені забезпечать протесту масовку.

• 2 •

Ми можемо дуже скептично ставитися до російської опозиції. Але реальність така, що наші основні партнери дивляться на майбутнє РФ не через призму українських устремлінь, а через призму можливостей російської опозиції.

Тому що хтось має взяти владу після/замість Путіна.

І це будуть точно не українці. І «української партії» (умовного Медведчука) в РФ поки що немає.

На заміну актуальному цареві прийде або хтось (людина або політбюро) з чинної (близько)кремлівської камарильї (що ймовірно), або з лав опозиції. Екзотичні формати поки залишаються маргінальними.

Наше сподівання «нехай Росія зникне» або «нехай там усі помруть» росоппозиція з очевидних причин розділити не може. Однак за всіх протиріч неминуче доведеться шукати точки дотику.

Щоб щонайменше на етапі боротьби з путінським режимом український і російський опозиційний підходи не входили в глухий клінч. Бо це в інтересах Путіна.

У Росії є хоробрі й гідні люди. У тому числі – дуже молоді. На виду – одиниці. Їх знищують. Не варто вимагати занадто багато чого. Саботаж, допомога інформацією – це теж допомога. Розвивати взаємовигідну взаємодопомогу з російськими опозиційними групами важче, але корисніше, ніж констатувати їхні недоліки.

Читайте також:

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: