Коли в українців немає свого голосу – лунає рик ворога

Світовий плебсообиватель не здатен мовно й культурно відрізнити росію від анексованих нею територій. Чи тих, на які вона гострить ікла.

На цьому підступі й базуються всі історичні претензії імперії. Досі Україна у світових візіях фігурує як пострадянський схід, а не однозначний захід. Ми досі для більшості світу – однокореневе з росією явище, туго перепеленане 400-річною колонізацією + 30-річним нейтралітетом (небажанням стрімко примикати до європростору, як країни Балтії).

Ця війна – за право вирватися з орбіти росії, в якій ми по самі мигдалики сиділи 30 років. І понині сидимо, зважаючи на те, яким язиком белькоче пів країни, що слухає, що дивиться, що читає. На жаль, історичні претензії москви підкріплені зросійщенням самої України. Це – найщемкіший біль і найсолоніша безвихідь цієї війни.

Світ у цих тонкощах бабратися й копирсатися не буде. Гуглити, хто такі печеніги, ніхто на заході не буде. І влаштовувати ДНК-аналіз Рюриковичам теж. Вони дивляться зверху/збоку на Україну – й на базі цінностей прикидають: то все ж таки, вони пострадянський схід чи захід?

Пора би нам самим на це питання відповісти.

І тут питання щодо нашої «еліти». Чи може перекотиполе мати коріння? Чи можуть нащадки колонізаторів поважати історію краю, куди занесло їхніх дєдов? Чи можуть зайди плекати минувшину цієї землі? Чи може покоління без ідентичності примножувати українське в Україні? Чи можуть пофігісти опиратися на національну історію, якої вони не знають? Чи можуть мажорні неуки перейнятися звитягами попередніх генерацій? Чи можуть приблуди, яким усе одно де жити, лиш би з баблом, реалізовувати концепцію національної держави? Чи можуть бункерні збагнути всю велич і масштаб українського? Чи можуть космополітичні пігмеї усвідомити важливість бути особистостями з історичним мисленням, а не просто піною? Чи можуть піонери дбати про національну свідомість воєнного покоління майбутніх українців? Чи може денаціоналізована залатая маладьож культивувати пошану до справжнього, а не спотвореного більшовиками минулого?

...Пройдуть роки, і наступне покоління знеісторених дітей сильно здивується, навіщо була ця війна, якщо простіше було зразу лягти у труну руского міра.
А росія тим часом присвоїла наш історичний корінь-первень собі, й на цій крадіжці будує свій імперський реваншизм. Бо наші правителі – хто вони? українці? знавці своєї історії? щось про Русь вам розкажуть? чи, може, про національно-визвольні змагання?

Коли нема свого голосу – лунає рик ворога.