Чи можна знімати стрес кокаїном? Що вирішили українські суди

На «Главкомі» вийшла заніматєльна замєтка про те, як пів кіла кокаїну за 10 років нудної і довгої справи у судах перетворилися на «лічені грами». Фігуранта врешті відпустили і всі конфісковані «золотобріліанти» віддали «в чесні руки» назад.

Ця справа справді симптоматична, тому їй варто приділити більше уваги.

У 2015-му на всю країну прогриміло повідомлення силовиків: у Запоріжжі затримано наркоторгівців, вилучено пів кілограма кокаїну... На фото білий порошок, пакетики, ваги, долари і навіть зброя… Все, як положено.

10 років резонансний кримінальний процес кочував інстанціями. Але ми про нього не забули.

І ось врешті цей «караван» дійшов до самого Верховного Суду України, і він освятив всі попередні рішення… За цей час обвинувачення тихо було перекваліфіковане фактично зі збуту великої партії на зберігання лічених грамів для… власного вживання.

І бог би з ним, з цим «вживанням», але прикол в тому, що це – типовий сюжет. Джерела «Главкома» в прокуратурі наполягають: в Україні сталося системне зміщення акцентів у справах про наркотики. Велика частина покарань за наркотики в Україні – саме за зберігання без мети збуту, а не за торгівлю чи організацію трафіку. Реальні масштаби вилученого «зменшуються» під час судових розглядів, а тяжкість покарання чудесним чином знижується.

Простими словами: маленький пакетик – гарантований вирок, велика партія – гарантована заруба у суді. І в підсумку легкий вирок… «за стрес».

Чому так?

Бо коли вилучають «пів кіла» – це автоматично тяжка стаття, великі строки, резонанс, але й впливові фігуранти з кінцями в різних високих кабінетах. Захист заходить серйозний, адвокати дорогі, експертизи перевіряють по кілька разів. Будь-яка процесуальна (реальна чи навмисна) помилка –  і вся конструкція сиплеться. Натомість у справах про кілька грамів усе набагато простіше. Людина часто з пакетиком, але без ресурсів, без захисту, без медійної підтримки. Справи йдуть швидко, без складних експертиз, без багаторічних процесів. І вироки – реальні і дуже суворі.

Це результат того, як процесуальні  п̷р̷о̷й̷о̷б̷и̷~ недоліки, «усушка і утруска» доказів і не завжди досконала база обвинувачення можуть перевернути справу з ніг на голову. Тут також питання координації між слідством і прокуратурою: чи зібрані матеріали достатньо переконливі для суду? Якщо так, то чому такі справи масово «усихають» по дорозі до вироку?

Пікантна деталь у нашій історії – мотив))

«Зняття стресу» стало елементом захисту. Фігурант переконав поважні суди, що йому на добу через стрес треба до 2 грамів кокаїну, хоча гугл впевнено каже, що смертельна доза це вже 1,2 грама)

Звичайно, «драма в житті» обвинуваченого може пом’якшити сутність діяння. Але ж не у справі про торбу білого порошку? Це вже не просто юридичний аргумент – це сигнал до ширшої дискусії про культуру вживання, стигматизацію й кримінальну політику. Наприклад, влітку мені не продали легкий антидепресант, який військовий попросив передати йому на БЗВП. А кокаїн – без проблем? Принаймні, Верховний суд цей аргумент взяв до уваги…

1. Чи має суд враховувати стрес як підґрунтя вживання наркотиків?
2. Чи треба гуманізувати мотивацію вживання саме так?
3. І чому люди з 1 грамом сідають на роки, а з пів кіла – гуляють на волі?

Питання, на які хтось таки має дати відповідь.