Агресія як допомога: урок російської для герра Шольца

Московія-Росія «денацифікувала» інші народи, ще коли й поняття «нацизм» не існувало. «Денацифікаторами» виступали різні здобичники на кшталт Єрмака Тимофійовича, такого собі Гіркіна 16 сторіччя, і військові, як капітан-поручник Олександр Бекович-Черкаський, керівник експедиції проти Хівинського ханства на початку 18 сторіччя, якому невдячні тубільці відтяли голову просто перед ханським шатром.

Метою всіх цих «денацифікацій» було, як і в наші дні, загарбання чужих земель, заволодіння їхніми ресурсами, упокорення та русифікація інших народів. Російські історики ввели колись в обіг тезу про цивілізаторську місію Росії. А «денацифікація» мала на меті прилучити тубільців до російської писемності. Щоб ті з них, які вижили, та їхні нащадки могли читати Пушкіна.

«Денацифікація» глибоко закорінена в російській свідомості й підтримується переважною більшістю суспільства. Люди мого покоління пам'ятають «денацифікацію» Угорщини 1956 року та Чехословаччини 1968. А 1980 року дивом уникнула «денацифікації» Польща.

14 серпня 1980 року на Гданській верфі розпочався страйк під проводом профспілкової організації «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою. У Кремлі уважно стежили за розвитком подій. А 25 серпня політбюро ЦК КПСС утворило спеціальну комісію на чолі з М.Сусловим. Радянське керівництво було готове рушити проти Польщі війська, щоб «захистити здобутки соціалізму», інакше кажучи не випустити Варшаву зі своїх пазурів.

28 серпня на засіданні комісії у складі М.Суслова, А.Громика, Ю.Андропова, П.Устинова та К.Черненка розглядався документ, уривок з якого варто навести:

«Беручи до уваги наявну ситуацію, міністерство оборони СССР просить дозволу привести у стан повної готовності на 18.00 годину 29 серпня в першу чергу три танкові дивізії (1-у в Прибалтійському військовому окрузі, 2-у в Білоруському ВО) та одну механізовану дивізію (в Прикарпатському ВО), щоб сформувати групу військ на випадок, коли треба було б надати ПНР збройної допомоги... Якщо ситуація в Польщі надалі погіршуватиметься, нам треба буде поповнити чисельність дивізій Прибалтійського, Білоруського та Прикарпатського військових округів, які перебувають у стані постійної бойової готовності, до рівня передбаченого на випадок війни».

Агресія як збройна допомога – це не божевілля, а багатовіковий російський дискурс і практика його застосування. Це те, що слід нарешті затямити західним політикам.

Карфаген має бути зруйнований.