Скільки ще обстрілів, жертв та руйнувань потрібно, щоб відмовитися від російської мови?

Сьогодні день народження Тараса Григоровича Шевченка. Цієї ночі Російська Федерація завдала чергового масованого удару по території України.

Міноборони РФ цинічно заявило, нібито це «помста за Брянськ», хоча підстави для помсти має саме і тільки Україна. Знаючи хворобливе ставлення в РФ до різного роду символіки, зокрема, до пов'язаних з різними подіями дат, ризикну припустити, що Брянськ Брянськом, але в такий спосіб ворожа країна «привітала» нас із днем народження Кобзаря.

І сьогодні ж оприлюднені дані опитування Київського міжнародного інституту соціології щодо доцільності викладання у школах України російської мови.

Ось підсумки: 52% наших співвітчизників проти викладання російської мови, 42% висловилися за збереження її викладання, 6% опитаних вважають, що вивченню російської треба приділяти більше часу, ніж іншим іноземним, а 3% за те, щоб російську вивчали на рівні з українською.

Я згадав своє давнє інтерв'ю, надруковане в червні 2017 року – після російської окупації Криму й частини території Донецької та Луганської областей і до агресії 24 лютого 2022. Ось уривок з того інтерв'ю:

«Я вважаю злочином програму Міносвіти – зараз вони готують шкільні підручники, хрестоматії, в яких є 9 позицій з російської літератури. В дипломатії існує принцип взаємності... Якщо в Росії немає жодної української школи, то чому мій онук у київській школі вчить російську?.. В Росії українську вивчають у МДУ, в так званому університеті дружби народів, у лінгвістичному – лише для того, щоб засилати сюди шпигунів. А нам що – стільки шпигунів у Росії треба?»

Сьогодні, на 379 день збройної агресії я хочу поставити інше питання: скільки ще обстрілів, жертв, руйнувань потрібно, щоб остаточно відмовитися від російської мови? Для України це питання не філології, а національної безпеки.