В України та Ічкерії спільний ворог

Днями Верховна Рада України визнала Чеченську Республіку Ічкерія тимчасово окупованою Росією і засудила геноцид чеченського народу. Це дуже важливо. Важливо для чеченського опору, оскільки це є першим кроком до міжнародного визнання Чеченської Республіки Ічкерія, легітимним представником якої у вигнанні є Ахмед Закаєв. Чітка позиція України може і повинна стати прикладом для демократичного світу.

Важливо для України, тому що це визнання засвідчує її демократичність і є ще одним кроком в окресленому ще Миколою Хвильовим напрямку – геть від задрипанки Москви. Не знаю, чи ведуться відповідні консультації, але було б логічно, якби наступним кроком стала домовленість про відкриття в Україні представництва Чеченської Республіки Ічкерія. Тим більше, що є підстави вважати, що чеченський народ одним із перших звільниться при розпаді імперії.

Чеченський народ і в дорадянський, і в радянський період чинив відчайдушний опір поневолювачам. Царській Росії знадобилося майже півстоліття (1817-1864) для підкорення Чечні. Причому підкорення вже тоді супроводжувалося геноцидом чеченського народу – масовими вбивствами, депортаціями, знищенням пам'яток культури.

А вже на нашій пам'яті – перша (1994-1995) і друга (1999-2009) чеченські війни. І знову вбивства, депортації, знищення.

Українські добровольці обстоювали незалежність Чечні від Росії, сьогодні Україну від російських загарбників боронить батальйон чеченських добровольців.

А ще сьогодні хочеться згадати діяча чеченського опору, який, поза сумнівом, мав значний вплив на формування суспільно-політичної думки в демократичних колах тоді ще підрадянської України. Ім'я його Абдурахман Авторханов. Історик, письменник, емігрант. Його статті та виступи, його фундаментальна праця «Технологія влади» поширювалися в самвидаві і вилучалися при обшуках.

Як історик Авторханов добре знав історію поневоленої України і співчував їй, викривав спроби фальсифікації української історії в Росії. «Царські історики прямо і чесно захищають інтереси державної нації, а радянським історикам для захисту тих же інтересів доводиться лицемірити, брехати й брутально до примітивності фальсифікувати загальновідомі історичні факти й події», – відзначав Авторханов у книзі «Імперія Кремля».

23 жовтня – день народження Абдурахмана Авторханова. Зізнаюся, мені б хотілося, щоб у процесі деколонізації одну з вулиць Києва, а можливо, й якихось інших міст України назвали його іменем. Авторханов того вартий. І це теж стало б кроком у вірному напрямку.