Військовий злочинець Путін та академік Піотровський: чи є різниця?

Спочатку кілька цитат мовою оригіналу: «Сейчас наша страна перешла в другое время. Первый период Скифской войны закончился. Мы отступали, отступали, теперь не отступаем. Сделан поворот. И уже ясно, что окончательный. Все было начато в 2014-м в Крыму. Крым создал ситуацию, когда по-другому уже было нельзя, надо было разворачиваться. Наша страна совершает великие глобальные преобразования. И мы, соответственно, в них и с нею.»

І ще: «Патриотизм по-русски - это чувство собственного исторического достоинства. Человек понимает, что он должен пойти воевать, а другой - что-то иное, но не менее важное делать. И за этим чувство собственного исторического достоинства. Желание соответствовать своей истории и миссии своей страны. Звучит очень громко, но мы же понимаем историческую миссию своей страны. И вот это ощущение, что наша страна меняет мировую историю и ты к этому причастен, оно ключевое сейчас.»

І нарешті: «Все мы милитаристы и имперцы... Нам, людям культуры, сейчас надо понять наше участие во всем происходящем.»

Добре, що все це в інтерв'ю офіціозній «Российской газете» сказав директор «Ермітажу», доктор історичних наук, член президії російської академії наук Міхаїл Піотровський. Я навіть вдячний йому за цей стриптиз. Якби таке припустив я, хтось міг би звинуватити мене в домислах, наклепі, навіть русофобії. Хоча це однаково, що звинувачувати в щурофобії біолога, який досліджує щурів.

Насправді Піотровський підтвердив те, що я говорив з 2014 року.

Що Росія зазвичай наступає двома ешелонами: в першому – балет, у другому – танки.

Що будь-які гуманітарні контакти з Росією неможливі в принципі. І світові слід відмовитися від участі громадян РФ у культурних, наукових, спортивних, студентських та інших обмінах.

Що цивілізованим країнам слід вислати на «історичну батьківщину» всіх росіян, які там осіли. Анулювати громадянство тим, які встигли його отримати. Бо це корозія, що роз'їдатиме цивілізований світ, доки його не знищить.

І ще один важливий момент. Якби не це інтерв'ю, можливо, хтось в Україні зарахував би Піотровського до «хороших» росіян. Адже не генерал, а директор Ермітажу, академік. Це не скажу кремлівська, бо не маю доказів, але погана ідея укладати під час війни списки «хороших» росіян. Чи хтось розраховує на поразку і сподівається потрапити в окупантів до списків «лояльних» українців? Спочатку потрібна перемога. А потім денацифікація та демілітаризація Росії. І колективна відповідальність її громадян на підставі відповідних юридичних приписів. І тільки суд зможе визначити, хто є «хорошим» росіянином.

Як на мене, Міхаїл Піотровський заслужив право бути засудженим разом з Путіним.