Луганськ – як примхлива колишня. Поки її не бачиш – все добре

Дзвонила сусідка з Луганська. Не мені – моїй контактній особі. Дзвонити напряму злочинцю «республіканського» масштабу – злочин і великий гріх.

Втім, як я зрозумів, дзвінок стосувався і мене також, якщо не в першу чергу. Наступний діалог передаю українською – зі слів.

– Ви не могли б приїхати розібратися з квартирою?

– Так з нею ще кілька років тому ваші гамадрили розібралися. Вона ж під арештом.

– В ній зараз живуть люди. І там постійні проблеми – то вода тече, то шумлять.

– Як ми можемо допомогти?

– Приїхати, поговорити з ними. Там чоловік контактний. Він раніше снайпером ПРАЦЮВАВ, а зараз в адміністрації.

– Тобто ви пропонуєте нам приїхати і поговорити зі снайпером, який мешкає у віджатій квартирі, щоб він ЖИВ ТИХІШЕ?

– Так. А ще у вас борги за комуналку дуже великі. Треба сплатити.

– Кому сплатити?

– Водоканал, теплокомуненерго. Інакше вони заберуть вашу квартиру. За борги.

– Її І ТАК забрали. Без боргів.

– Але ви ж розумієте, що через борги можуть весь будинок відключити?

– Це вже не до нас питання.

– Як не до вас. А до кого?

– До снайпера, до адміністрації, до гамадрилів, які віджимали квартиру, але точно не до нас.

– Але ж це ваша квартира.

– Так, наша.

– І ви мусите сплатити борги.

– Кому?

– Державі.

– Державі ми нічого не винні.

– Але ж їх нараховують.

– Так звертайтеся до снайпера.

Луганськ – як примхлива колишня. Поки її не бачиш – все добре. Щойно зустрів – давай вирішуй проблеми, сплачуй борги і пам'ятай, що винен пожиттєво. І загалом ти гівнюк. Не те що «снайпер».