Коронавірус поставив на вимушену паузу питання про майбутнє Донбасу

Місцеві вибори на окупованому Донбасі, які команда президента України Володимира Зеленського запланувала на жовтень 2020 року, ймовірно, проведені не будуть. Офіційний Київ до останнього сподівався розставити всі крапки над «і» щодо Донбасу у квітні - на черговому саміті «нормандської четвірки». Але пандемія коронавірусу внесла свої корективи: зустрічі, швидше за все, не буде. І це, як би це дивно зараз не звучало, піде лише на користь Україні, захистивши Зеленського і його команду від виконання зобов'язань, на які вже зараз досить гостро реагує частина українського суспільства.

Примирення від Сівоха

Півроку тому команда Зеленського заявила про намір почати процес примирення з жителями окупованого Донбасу. Головним ідеологом цього став позаштатний радник секретаря РНБО Сергій Сівохо. Минулого тижня він представляв Національну платформу примирення. Утім, його тези про громадянський конфлікт на сході країни викликали обурення у присутніх на презентації ветеранів війни. Їхня дискусія з Сівохом закінчилася тим, що Сергій Анатолійович змушений був ретируватися зі зборів (після презентації поліція затримала 15 осіб, одна з яких раніше штовхнула Сівоха, який впав, але зміг підвестися на ноги - Ред.).

Те, що Сівохо не був почутий - не дивно. В Україні триває війна. І учасники бойових дій будь-які розмови від влади про примирення сприймають не інакше, як зраду. Опоненти Зеленського вважають, що нинішній президент веде країну до «русского мира», що за розмовами про примирення ховається лише одна мета - визнати, що в країні йде громадянська війна, і зняти з Росії всю відповідальність за те, що відбувається на Донбасі. У зворотному влада, на жаль, не спромоглася переконати тих, хто шостий рік воює на східному фронті України.

Очевидно, що діалог між двома сторонами протистояння на Донбасі необхідний. Всі війни рано чи пізно закінчуються. Але все питання у тому, хто, на думку президентської команди, є тією другою стороною в ОРДЛО? Ті, хто зі зброєю воюють проти української армії? Або ті, хто, ігноруючи українське законодавство, керують псевдореспубліками «ЛНР» і «ДНР»? Або ж жителі регіону, змушені жити під окупацією? Чітких відповідей на ці питання команда Зеленського не дає. Що, звісно, викликає цілком зрозумілу реакцію у ветеранів АТО.

Формула Єрмака

Паралельно з Сергієм Сівохом формулу миру для Донбасу шукає і глава Офісу президента Андрій Єрмак. Тиждень тому у Мінську він погоджував участь у тристоронній контактній групі представників ОРДЛО. У проєкті - участь у консультативній раді по 10 представників України і окупованого Донбасу. Статус Росії - гарант-спостерігач. Рішення про такий формат остаточно ще не ухвалене. А ось сама ідея вже викликала бурхливу дискусію навіть всередині команди «Слуги народу» - понад 60 депутатів змушені були публічно засудити такі наміри Єрмака і звернутися до Володимира Зеленського.

Сам глава Офісу президента стверджує, що участь представників окупованого Донбасу в консультативному органі не суперечить чинному українському законодавству. Опоненти Єрмака переконані, що залучення жителів ОРДЛО до переговорів - перший крок до легалізації так званих «ЛНР» і «ДНР», за яким точно слідуватиме входження псевдореспублік до складу України. У зворотному поки їх ніхто не переконав.

Історія з Єрмаком продемонструвала, що рішення щодо Донбасу можуть тепер ухвалюватися виключно в Офісі президента без участі Верховної Ради. Що, звісно, викликає тривогу. Роль вищого законодавчого органу у парламентсько-президентській республіці зведена до нуля: за Зеленського він перетворився на декоративний орган з монобільшістю «Слуги народу». Власне, проти цього виступають навіть соратники президента у Раді - вони вже готові створювати всередині фракції об'єднання «Демократична платформа». А це означає, що вони збираються відстоювати свої права, зокрема - і право на прийняття рішень щодо Донбасу.

Не «просто перестати стріляти»

Під час президентської кампанії рецепт миру для Донбасу від Володимира Зеленського був нехитрим: «просто треба перестати стріляти». Однак за десять місяців перебування у владі Володимир Олександрович неодноразово вже сам переконався: цього для завершення війни на сході країни недостатньо. Усі спроби Зеленського налагодити комунікацію з (президентом Росії Володимиром. - Ред.) Путіним провалилися. Відведення військ на лінії розмежування миру не принесло. Проблема Донбасу виявилася не така вже і проста, як вважав раніше нинішній український президент.

Утім, найсумніше у цій ситуації - в команді президента Зеленського досі немає чіткого плану реінтеграції Донбасу і деокупації Криму. Все, чим зараз керується у своїй політиці глава українського держави - мінські угоди, завізовані ще його попередником, і домовленості глави його Офісу Андрія Єрмака з представниками Кремля.

Два тижні тому в українському уряді з'явилася нова посада - міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, яку обійняв Олексій Резніков. Але і з його приходом політика Зеленського стосовно окупованого Донбасу і анексованого Криму не стала чіткішою. Можливо, саме тому соратники нинішнього президента продовжують виглядати безглуздо, коли говорять про подачу технічної води до Криму або ж розповідають про плани з реінтеграції Донбасу. Тому що в реальності все це - не обговорено і не озвучено самим главою держави.

Перенесення «нормандського саміту» з квітня на більш пізній термін дає Володимиру Зеленському можливість виробити свою стратегію щодо повернення Донбасу і Криму до України. Тому що одного бажання Сівоха для цього недостатньо. Вибори в ОРДЛО почекають. І пандемія COVID-19, як би це цинічно не звучало, дає шанс президенту України не плентатися у хвості ініціатив Москви. Зеленський повинен нарешті усвідомити: від майбутнього Донбасу залежить не лише його майбутнє, але і майбутнє України.