Російський вибір: «Здохнути. Замерзнути. Втонути. Згоріти»

Здохнути на війні. Замерзнути взимку, втонути навесні чи згоріти влітку. У нинішнього покоління мешканців російської імперії вибір невеликий. Про величезні проблеми в інфраструктурній сфері відомо давно. Дурні і дороги, а ще мости, греблі, системи теплопроводів, каналізаційні мережі, – давня карта бід імперських боліт.

Але якщо до початку повномасштабного вторгнення Москві ще сяк так вдавалося латати дірки, то після того, як левова частка бюджетних коштів була перенаправлена на війну, до речі, шляхом рекордного зрізання соціальних та інфраструктурних видатків, чекати катастрофи довелося не довго.

Скорочення видатків на житлово-комунальну систему, яка знаходилася і так в жалюгідному стані, більш ніж на половину (на 57% у 2024-2026 роках), одразу дало про себе знати взимку, коли тисячі будинків у Росії, навіть у заможній вітринній Московській області, опинилися без тепло та електропостачання.

Та щойно зійшов сніг і лід з рік, асфальт з доріг, проблеми загострилися десятикратно.

Коштів для убезпечення від традиційних весняних повеней немає, а ті, які виділялися раніше, були успішно «освоєні» («з’їдені гризунами» за словами місцевої влади). Тому Росію вкотре прогнозовано рвонуло.

Спочатку 5 квітня прорвало у двохсоттисячному Орську (другому за величиною місті Оренбурзької області). Традиційною весняною повінню (традиційною, бо основне живлення річка Урал та її притоки отримують за рахунок талих вод (60-70%), а більша частина річного стоку (65%) припадає на час весняних паводків), змило дві відносно нові, побудовані у 2009 і 2014 роках, багатокілометрові дамби, які й мали захищати місто. За два дні під водою опинилися понад 10 тисяч будинків. Мешканців про загрозу підтоплення нібито «попереджали», хоча ще 3 квітня призначений мер Орська Васілій Козупіца браво рапортував, що дамби перевірені, загрози підтоплення немає.

Глава російського МЧС, який політав над містом і оголосив про введення надзвичайного стану федерального рівня в Оренбурзькій області, спокійно спостерігав як вода несеться вже до обласного центру Оренбургу (з понад півмільйонним населенням) і підтопила там близько двох тисяч будинків. Загалом за дві доби під воду пішли понад 10 тисяч домогосподарств у 77 населених пунктах. Реакція влади була традиційною: «Ані утонулі…».

Мешканці Орська, які на собі відчули бездіяльність влади, вперше за останні п’ять років «встали з колін» і вийшли на мітинг до адміністрації міста. Оскільки призначений очільник міста нічого зрозумілого, окрім «дєнєг нєт, но ви дєржитєсь» вичавити з себе не міг, мітингарі висунули радикальне гасло «Путін, памагі!» і домоглися зустрічі з місцевим губернатором Дєнісом Паслєром. Там мітингувальники на собі відчули усі «прєлєсті» «суверенної демократії». Строгий начальник, призначений з Кремля, якому думка громади, м’яко кажучи, байдужа, одразу увійшов до класиків російського врядування: «Тєлєфони всє убралі!» пояснив місцевим мешканцям, що парад демократії закінчився 17 березня і тепер у мешканців є один вибір: втонути від повені чи задвохсотитися на війні. І робити це бажано мовчки та покірно.

А оскільки грошей і ресурсів зупинити катастрофу немає, все «змила війна», оренбуржців почали годувати хвилею інформаційних помиїв, на кшталт того, «що влада попереджала за тиждень, але ігнорування людей – це їхня відповідальність», «МЧС красавчікі і роблять все що можуть», а великий «Путін все тримає на особливому контролі».

Менш ніж за тиждень в області пішло під воду 12 тисяч будинків. Дамба, на яку вгрохали за платіжками понад мільярд рублів, виявилася з’їденою гризунами і за словами чиновників зовсім і не дамбою, а «огородженням вздовж ріки Урал», на якому зовсім випадково гроші відмивали люди з оточення ексгубернатора.

Наразі ситуація з повінню у Росії лише розвивається. Рівень води в Уралі перевищив критичну позначку. Тепер вже губернатор Курганської області закликав мешканців правобережної частини Кургану евакуюватися. Загострюється ситуація і у Тюменській області. Пік повені прогнозується на кінець квітня.

Ну а засоби подолання лиха для Росії традиційні. Замість того, щоб виділити необхідні кошти (а їх до кінця війни не буде), провести превентивні заходи, забезпечити належну компенсацію потерпілим від повені людям, що втратили житло і всі статки, Курганський губернатор Вадим Шумков вирішив облетіти території, що потерпають від повені, за державний кошт з іконою.

Звинуватити «укронацистів» у повені не вдається, тому Росія переключилася на «казахонацистів». У повенях у Росії прогнозовано звинуватили Казахстан, який знаходиться нижче по течії Уралу. І попри закони фізики, уповноважений представник Путіна в Уральському федеральному окрузі Владімір Якушев грізно прорік, що повені можна було б уникнути, якби Казахстан більш узгоджено скидав воду у своїй системі водосховищ. Це очевидно черговий невдалий привід пошуку «casus belli» в гібридній агресії, яку Росія розгортає проти свого південного сусіда.

А загалом ситуація прогнозована і закономірна. Російський бюджет перевантажений військовими потребами і не здатен закривати пробоїни у дамбах проблем, що наростають взимку сніговим валом, який змітає все на своєму шляху весняною повінню.

Ну а громадяни, точніше піддані, отримали бажане. 17 березня 2024 року вони самі поставили хрест на своєму майбутньому. Лишилося лиш обрати спосіб самогубства, подохнути на війні чи замерзнути, згоріти та втонути вдома…