Архів СБУ. Ви можете прийти сюди із флешкою

Мій дідусь по мамі – Рілінг Едуард Робертович – зі своїм рідним братом при живих батьках ріс у сиротинці, бо батьків було репресовано. Моя прабабуся, його мати, працювала на нікопольських рудниках – ось така от жіноча справа.

У 90-х у Дніпрі вже почали розсекречувати архіви. І тоді мій дідусь отримав доступ до справи батьків. Донос написав рідний дядько, материн брат. Згодом дідусь ніби викреслив цю інформацію зі своєї памʼяті, бо дуже важко жити із розумінням, що рідний дядько позбавив дитинства. Тим паче, що на той час вже нікого з безпосередніх учасників подій вже не було серед живих. А от копії документів досі лежать у мене у столі. Архів КДБ – то, вважайте наші сімейні історії. Які ще маємо впорядкувати.

Мій дідусь – етнічний німець, вже у 1991 почав говорити українською. Саме за його настановою я пішла до україномовного технічно-економічного ліцею #61 у переважно російськомовному тоді ще Дніпропетровську. Мій дядько пройшов гарячі точки Донбасу 2022/2023 і часто згадує тепер свого тестя: «Ми його слухали, та так і не почули»…

Сьогодні працювати з архівами СБУ значно простіше, ніж у 90-х: «Потрапити просто. Пишете лист, вказуєте, про що справа, якщо знаєте, описуєте. Якщо ви шукаєте інформацію про дідуся чи бабусю, то вказуєте період, тему. Наприклад, Розстріляне відродження. Потім ми шукаємо за наданими вами даними. Як знаходимо, повідомляємо і ви приходите. Можете сфотографувати сторінки. Документів з Розстріляного відродження вже багато оцифровано. Можете прийти з флешкою, ми вам запишемо потрібну інформацію. Зараз працюємо, щоби зробити електронний ресурс. А поки його немає, надсилаємо людям документи електронною поштою чи записуємо на носії. За минулий рік ми відправили чотири чи п’ять терабайтів копій».

Вивчайте історію своїх родин.