Саміт миру у Швейцарії. Чи дочекаємось миру за результатами зустрічі?

Бачте як. Усі розуміють, що безпосередньо на саміті миру у Швейцарії 15-16 червня миру не буде досягнуто, і до реальних переговорів ще далеко. Переговорів, в яких буде зацікавлена Україна і змушена буде на них піти Росія (зараз у РФ, відчуваючи свою перевагу і говорячи про переговори, уже назвали українську владу нелегітимною і збільшили агресивні дії; російські війська збирають нове угруповання біля кордону). Але боротьба за «присутність» на самміті, тим не менше, йде.

Уже відомо, що Росія планує провести зустріч БРІКС на рівні міністрів закордонних справ країн у ті ж самі дні, що й проходитиме український саміт миру у Швейцарії. Тобто, цілеспрямовано хоче скоротити кількість присутніх (зокрема, якщо ми говоримо про Глобальний південь) або знизити їх рівень представництва.

Це наглядно доводить наступне: хоч до миру ще далеко, але боротьба за підхід, за шлях до миру, за розуміння справедливого миру – триває.

І це виклик не лише для України, а, перш за все, для Заходу, який або зорганізується і проявить рішучу волю, або буде далі спостерігати «розповзання» війни (ті ж вибори до Європарламенту, думаю, будуть показовими з точки зору політичних настроїв).

На самміті миру прикладних рішень не буде, але матиме значення риторика та розуміння основ досягнення миру, за якими далі рухатись від війни до миру, не будь-якого миру, а справедливого.

На самміті НАТО (просто беру великі міжнародні майданчики/подіі, які нас очікують) хотілось би якраз конкретних рішень – щодо посилення безпеки усього регіону Східної Європи і щодо перспективи руху України до Альянсу.