Чому Україна досі відзначає більшість свят в один день із Росією

Кожну другу неділю вересня ми відзначаємо День танкових військ. Це свято мужніх титанів, які важким озброєнням та своїм духом наступають на ворога, аби звільняти наших людей та землі від російської окупації. Це надзвичайні люди, які в короткі строки здатні опановувати затрофеєну або західну техніку і вже нею йти в бій заради свободи України.

Тим абсурдніше усвідомлювати, що в другу неділю вересня День танкіста відзначають і в Росії. У той час, коли ми відзначаємо залізних лицарів свободи, ворог у цей же день шанує свої окупаційні війська.

День танкіста: історичний контекст

Ми вже не святкуємо 9 травня День перемоги, а разом із цивілізованим світом вшановуємо пам'ять полеглих в День пам'яті та перемоги над нацизмом 8 травня під вислів «Ніколи знову». Це частина декомунізації, яка має охоплювати не тільки пам'ятники та вулиці, але й дати українського календаря.

Відтак і свято Дня танкіста в Україні довший час мало саме радянське походження. У вересні – жовтні 1944 року Червона армія провела вдалий танковий наступ, що отримав назву «Східно-Карпатська операція». У її результаті совєти прорвали укріплення Лінії Арпада, перейшли Карпати та зайняли наше Закарпаття.

Саме ця операція і стала історичним контекстом для того, аби відзначати День танкіста в другу неділю вересня в СРСР. Свято «Всесоюзний день танкістів» було встановлене в Радянському Союзі указом президії Верховної Ради СРСР від 11 липня 1946 року. У Союзі в цей день у всіх столицях республік виконували двадцять артилерійських залпів, а в багатьох містах іще й відбувалися танкові марші.

Наразі важко збагнути, чому у вільній Україні, що бореться з рашизмом та викорінює радянську спадщину, довший час відзначали цей день в унісон із ворогом.

Що ще ми відзначаємо в один день із росіянами?

Однак не тільки танкові війська мають своє професійне свято в один день із ворогом. Зазираючи в наш календар, розумієш: попереду ще багато роботи в напрямку декомунізації та дерусифікації. Відтак, в один день із Росією ми відзначаємо:

• друга субота березня – День землевпорядника;
• третя субота березня – День ЖКГ і побутового обслуговування населення;
• перша неділя квітня – День геолога;
• остання неділя травня – День хіміка;
• друга неділя червня – День легкої промисловості;
• 8 липня – День родини (у Росії – день сім'ї, любові та вірності);
• перша неділя липня – День морського і річкового флоту;
• друга неділя липня – День рибалки (Всесвітній день рибальства – 21 листопада);
• третя неділя липня – День металурга;
• четверта неділя липня – День працівників торгівлі;
• друга неділя серпня – День будівельника;
• 15 серпня – День археолога;
• остання неділя серпня – День шахтаря;
• друга неділя вересня – День танкіста;
• третя неділя вересня – День працівника лісу;
• четверта неділя вересня – День машинобудівника;
• третя неділя жовтня – День працівників харчової промисловості;
• 19 листопада – День скловиробника;
• 22 грудня – День енергетика.

Наші енергетики, металурги, працівники промислових секторів – це велика складова того, що нормальне життя в тилових містах України продовжується. Водночас енергетики й металурги Росії допомагають окупантам убивати українців, а їхня промисловість націлена поневолити та руйнувати. Відчуйте різницю.

Декомунізація нашого календаря вже розпочалася

Однак уже є й позитивні зміни. У серпні я звернувся до Офісу Президента, аби переглянути дати тих свят, які в нас збігаються з Росією. Звідти відповіли, що «питання скероване до Кабміну з проханням доручити відповідним органам виконавчої влади розглянути це питання».

Попри те, що зміст відповіді від ОП міг здатися лише відпискою, ми вже отримали певні результати.

Президент України Володимир Зеленський підписав указ про встановлення 14 вересня Днем танкових військ України. Це вже маленька перемога, яка календарно відокремлює наших героїв від окупаційних формувань Росії.

І це тільки початок – те, що потрібно було змінити нагально. Надалі маємо попрацювати над тим, аби наші енергетики та працівники різних промисловостей мали власне професійне свято, яке б не мало нічого спільного з ворогом.