Стійкість до антибіотиків в українських військових. Мікробіологиня назвала ключову помилку лікарів

Ситуація зі стійкістю українських військових до антибіотиків драматично погіршилась після перших шести місяців повномасштабної війни. Причиною цього стало те, що лікарі нехтують сучасними наказами Міністерства охорони здоров’я. Про це в інтерв’ю «Главкому» розповіла Олена Мошинець, кандидат біологічних наук, старша наукова співробітниця Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.

«Якщо говорити про військових, то коли вони отримують вогневе ураження, то зазвичай при стабілізації та дошпитального лікування їм надають дозу антибіотика, і він працює задовільно. Потім їх перенаправляють в один із крупних медичних центрів: в Запоріжжя, в Дніпро. У цих госпіталях пацієнти одразу отримують дози госпітальних інфекцій через надання медичної допомоги. Таким чином пацієнт швидко отримує генералізовану локальну інфекцію: температура піднімається, розвивається лейкоцитоз, інтоксикація», – зазначила науковиця.

За її словами, зазвичай такого пацієнта в первинних госпіталях не діагностують щодо виду інфекції та її чутливості на антибіотики, а просто впродовж кількох днів їм дають високі дози різноманітних антибіотиків в надії, що щось спрацює. Таким пацієнтам постійно змінюють препарати: по два-три антибіотики кожну добу, буває, вони встигають отримати весь антибактеріальний перелік за п’ять днів.

«Розповсюдженою практикою є не робити бактеріальний посів – це кричуще порушення сучасних наказів МОЗ. Зазвичай їхня логіка в тому, що пацієнт не буде далі у них лікуватись, а з усіма цими інфекціями вони його передадуть далі в інші госпіталі. Таким чином, ці вже абсолютно резистентні інфекції швидко розповсюдились по українських лікарнях і ще більше погіршили епідеміологічний стан», – наголосила Мошинець.

Вона зауважила, що проблема резистентності в лікарнях була і раніше, але ситуація драматично погіршилась після перших шести місяців повномасштабної війни.

«На жаль, жодної державної  статистики на підтвердження моїх слів немає, як немає і взагалі жодного моніторингу, що було з резистентністю, що відбувається нині, чи погіршився загальний національний фон резистентності, чи він покращився внаслідок введення суворого обліку продажів антибіотиків населенню, на який так всі чекали та так пропагували, ніби саме в цьому проблема і це може щось змінити», – сказала мікробіологиня.

Вона розповіла, що в минулому році Центр громадського здоров’я МОЗ відзначився неабияким креативом: знайшов у себе аргументи рухатись наперекір світовим експертам і раціональному мисленню та оголосив переведення двох дуже популярних і дешевих антибіотиків – цефтріаксону і левофлоксацину – з групи «нагляду» (за класифікацією ВООЗ такі антибіотики призначають за результатами бактеріологічного посіву) у групу «резерву», що фактично заборонило їхнє використання в медицині.

«Зроблено це було через нібито занадто інтенсивне використання цих антибіотиків. Хоча  ВООЗ класифікує антибіотики не за їхньою інтенсивністю використання, а за тим, наскільки вони протистоять розвитку та накопиченню резистентності. Аргументів щодо поширеності резистентності саме до цих антибіотиків Центр громадського здоров’я не має, тому чи вплинула заборона широкого використання цих антибіотиків на зниження чутливості до них, вони теж відслідкувати не можуть», – додала Мошинець.

Нагадаємо, що, згідно з позицією Міністерства охорони здоров’я, у стійкості українців до антибіотиків винні пацієнти, які вживають ці препарати без санкцій лікарів. Але, за словами Мошинець, річ у тім, що проблемна резистентність розвивається не в амбулаторних пацієнтів, а саме в госпіталях. Мікробіологиня наголошує: госпітальних інфекцій неможливо уникнути.

Між тим, світова преса б’є на сполох: Україна стала розсадником антибіотикорезистентних інфекцій. The Sunday Times опублікувала матеріал із заголовком «Війна в Україні виявила супербактерії, що мутували, і здатні протистояти антибіотикам». У матеріалі, зокрема, йдеться про дослідження професора клінічної бактеріології Лундського університету у Швеції Крістіана Рісбека, під час якого науковець перевірив зразки від 141 пацієнта, які проходили лікування в українських клініках.