«Готові прийняти ще 30-40 тис.» Як Львівщина справляється з потоком евакуйованих

Жахливі бомбардування російськими загарбниками східних, північних та південних областей змусили мільйони наших співвітчизників шукати прихистку на Західній Україні. Цей регіон вважається чи не єдиним «острівком безпеки» на цей момент, попри те, що навіть тут періодично лунають сирени і навіть падають російські ракети. Люди змушені їхати сюди, рятуючись від війни.

Найбільший навантаження взяла на себе Львівщина: автомобільні під’їзди до регіону скувало пробками, залізничний вокзал Львова, куди «Укрзалізниця» екстрено евакуює людей, переповнений. Звісно, що не всі, хто прибуває у місто, мають плани надовго затримуватися тут – велика частина їде далі у Європу. Але ті, хто лишається, формують складні виклики для місцевої влади. Мер Львова Андрій Садовий б’є на сполох. За його даними, місто вже практично вичерпало ресурс для розміщення вимушених переселенців та потребує допомоги міжнародних організацій.

Заступник голови Львівської облдержадміністрації Юрій Бучко в розмові з «Главкомом» розповідає, скільки ще біженців здатна прийняти область та який позитив, як би це не звучало дивно за нинішніх обставин, вона може отримати від цієї екстремальної ситуації.

Заступник голови Львівської облдержадміністрації Юрій Бучко: «У Львові вже просто нема, де селити»

«Конфліктних ситуацій у прибулих з місцевими не було»

Мер Львова Андрій Садовий нещодавно заявляв, що тільки обласний центр наразі прихистив 200 тис. біженців і вже знаходиться на межі можливостей… Скільки таких переміщених осіб, за вашими підрахунками, загалом в області і на яку допомогу від влади вони можуть розраховувати?

Станом на сьогодні у Львівській області разом зі Львовом за допомогою місцевої влади розселено 101 тис. людей. Але ми живемо не одним Львовом і зараз працюємо практично в кожному районному центрі – розгорнуті відповідні гуманітарні штаби, де передбачені відповідні ліжко-місця. Тобто станом на зараз проблем з розселенням немає. В самому обласному центрі розселено близько 30 тис. осіб.

Але ми розуміємо, що це офіційна цифра – ті, хто звернувся до вас за допомогою. Коли ж Садовий каже про 200 тис., він має на увазі всіх прибулих – зокрема, тих, що просто самотужки приїжджають, знімають квартиру, номер в готелі за власні кошти або живуть у знайомих.

Звісно, обліку тих, хто приїжджає сам по собі, потім переїжджає до Європи, ми не маємо. 101 тис. – це ті, хто скористався допомогою обласної держадміністрації.

Куди конкретно таким людям треба звертатися? Свій приїзд вони можуть анонсувати вам заздалегідь чи все вирішується вже на місці?

У нас є гуманітарні штаби, які допомагають з розселенням. Такі штаби є на стадіоні «Арена «Львів», на залізничному вокзалі, на вулиці Коперника. Тобто є місця, куди можна прийти, розповісти про свої проблеми та потреби, і представники нашої адміністрації, волонтери допоможуть.

Де цих людей розміщують? Чи допомагають їм з харчуванням, може, навіть працевлаштуванням?

Розміщуємо в закладах комунальної власності – в основному, в гуртожитках, санаторіях, школах. І частково забезпечуємо харчуванням.

Львівщина завжди була особливим українським регіоном. Чи були вже якісь не те що конфлікти, а певні непорозуміння між місцевими та приїжджими? Це все-таки не зовсім розслаблені туристи, до натовпів яких львів’яни звикли, а люди «на нервах».

Всі мешканці Львівської області ставляться з величезною повагою та порозумінням до людей, які приїжджають. Ми розуміємо, в якому стані вони зараз знаходяться, – переляк, невідомість. Всіх зустрічаємо і допомагаємо. Конфліктних ситуацій не було, немає проявів мародерства чи подібних речей. Всі себе адекватно поводять в межах чинного законодавства, воєнного часу та дотримуються комендантської години.

«У Львові вже нема, де селити. Намагаємося розселяти по райцентрах»

Робота з біженцями дає навантаження саме на місцевий бюджет чи центр якось допомагає?

Києву зараз є чим займатися – на більшій частині України зараз ведуться військові дії. Звісно, є координація з Офісом президента, з Кабінетом міністрів, але фінансово ми не потребуємо жодної допомоги з держбюджету. Ми самі закриваємо всі питання щодо поселення тимчасово переселених осіб.

Чи готова область прийняти ще більші потоки людей? От Садовий каже, що ні.

Область готова прийняти ще тисяч 30–40. Якщо ж виникне потреба в більшій кількості, для додаткового розміщення треба буде доставляти ліжка, закупляти матраци, засоби гігієни.

Який відсоток тих, хто прибуває на Львівщину, лишається саме в облцентрі, а скільки з них розподіляють по області?

Половина лишається у Львові, а половина не завжди за власним бажанням, але за нашим переконанням їде в районні центри. У Львові вже просто нема, де селити, і може виникнути ситуація, коли неможливо буде забезпечувати нормальну якість життя для цих людей. Тому намагаємося максимально розселяти по райцентрах.

У Львові свого часу анонсували боротьбу зі спекулянтами, які, користуючись моментом, задирають ціни, зокрема, на оренду житла. Як успіхи в цьому напрямку?

Ми з цим активно боремось. Є ж різні люди: і ті, що хочуть щиро допомагати, і ті, хто хоче заробляти на війні. Але скажу вам, якщо зараз треба зняти житло у Львові довгостроково, то в межах 10–12 тис. на місяць такі квартири ще можна знайти.

Це однокімнатні?

Однокімнатні-двокімнатні.

Які наслідки від цього напливу біженців вже відчуває на собі регіон? З негативів це вочевидь ще більші затори на дорогах, більша кількість сміття. Але, мабуть, і додаткові гроші в місцевій економіці з’явилися.

Якщо казати про позитив, то, напевно, Львівщина подолає демографічну кризу. Багато людей приїжджає, і будемо відвертими – не всі з них повернуться назад. Відповідно, це дає нам можливість залучати робочу силу і збільшувати виробництво. Зараз на Львівщині є багато компаній, які займаються будівництвом, пошиттям одягу, де якраз не вистачає робочої сили.

А негатив може бути через те, що, коли воєнний час завершиться, тут залишиться категорія людей, які не вміють і не хочуть працювати. Чим вони будуть займатися? Тож як варіант може погіршитися криміногенна ситуація на Львівщині.

Більша частина людей, що прибувають до Львова, тут і залишаються чи розглядають його лише як таку собі перевалочну базу на шляху до інших країн?

Кожен третій лишається на Львівщині, а дві третини рушають за кордон.

А чи багато повертається з-за кордону?

Не можу сказати про мешканців інших областей, але ті, що виїхали саме з Львівщини в перші дні війни, вже повертаються. Все-таки непросто жити в іншій країні, де ти не маєш роботи, постійного місця проживання, а живеш в якомусь хостелі. Ну, день-два-три ти там посидиш – і що далі? А тут все-таки свій власний будинок, родина.

«Ми в такому ж стані, як і до війни»

Які економічні наслідки для Львівщини спричинила війна? Зараз у Львові, який завжди славився своєю індустрією послуг, багато закладів просто зачинено, туристів нема. Наскільки болісно переживає місцевий бізнес цю ситуацію?

В перші дні, дійсно, була закрита більшість магазинів, а зараз вже і магазини відкриваються, і ресторани. Не можна казати, що все зачинено – більшість об’єктів працюють.

Коли економіка регіону може вийти хоча б на довоєнний рівень?

У нас нема проблем вийти на довоєнний рівень. Все у нас працює, бюджет виконується, інфраструктура зараз не зруйнована. Якщо закінчується війна, ми стаємо в стрій і працюємо, як до її початку. Ми в такому ж стані, як і до війни, на відміну від деяких інших областей, де треба відновлювати інфраструктуру, думати, ким міняти працівників, які поїхали до інших країн.

До речі, щодо інфраструктури. Вона на Львівщині не зруйнована, але ж відчуває тиск через наплив переселенців. Чи вона витримує?

Ви ж розумієте – якби не було війни, у нас був би не менший потік туристів. Тож інфраструктура була цілком підготовлена. У нас зараз всі готелі заповнені нашими співвітчизниками, у яких є кошти заплатити за номер і користуватися всіма благами, які у нас є.

Так званий «сухий закон» на період воєнного часу сильно вдарив по ресторанній галузі та взагалі по економіці?

Акциз з алкоголю не є основним показником надходжень до бюджету. За березень невиконання бюджету складає лише мінус 5%, що знаходиться в межах похибки. Все працює, бюджет виконується. Звісно, є обмеження у транспорті, експорті, але зараз вже і експорт помаленьку відновлюється.

Чи відчуваються проблеми з логістикою з іншими областями, де ситуація менш спокійна? Наприклад, багато логістичних баз великих компаній були розташовані під Києвом.

Зараз практично всі логістичні бази розташовані у Львові. Сюди переїхали такі великі компанії як АТБ, «Сільпо», «Ашан» і вже звідси поставляють товар по всій Україні, де є така можливість.

Павло Вуєць, «Главком»