Масове вбивство на Житомирській трасі: відтворено хронологію російського злочину
Упродовж березня окупанти зі складу 2-го батальйону 5-ї окремої танкової бригади нищили цивільних водіїв, пасажирів і пішоходів на Житомирській трасі
Упродовж березня російські окупанти зі складу 2-го батальйону 5-ї окремої танкової бригади, які прибули на Київщину з міста Улан-Уде, нищили цивільних водіїв, пасажирів і пішоходів поруч з АЗС UPG на Житомирській трасі. Вони знали, що скоюють злочин: після вбивств росіяни спалювали абсолютно всі машини й тіла, щоб приховати сліди своїх злодіянь. Про це йдеться в розслідуванні Texty.org.ua.
Місяці роботи поліції, прокуратури, судово-медичних експертів, військових і журналістів дали змогу ідентифікувати десятки жертв, відновити хронологію подій і встановити конкретних російських командирів та солдатів, які вчиняли тут імовірні воєнні злочини. Збір інформації розпочався через кілька місяців після деокупації Київщини на самому місці події, на Житомирській трасі.
Звідси, з місця масового вбивства, до адміністративної межі Києва лише близько 7 км.
3 березня, прихід 5-ї ОТБр
Колона російської техніки під’їжджає до АЗС UPG і починає облаштовувати свої позиції. Тут є танки, БМП і солдати з автоматичною зброєю. Роблять вогневі точки, окопи й бліндажі, вкопують техніку.
Зйомки з дрона цієї ділянки траси в березні майже щодня здійснювали бійці місцевої територіальної оборони. Їхні кадри дають змогу встановити переміщення й розташування російських військових і російської техніки.
Росіяни почали вбивати одразу – саме 3 березня, в день їхнього приходу до села Мила, задокументовано вбивство однієї людини.
Здійснюючи розвідку місцевості, російські військові не могли не натрапити на баґґі-центр, розташований буквально поруч із їхніми позиціями. Там вони зустріли власника цього центру, каскадера й чемпіона Європи та СРСР з автомобільного багатоборства Анатолія Древаля. Тут чоловік не лише працював, а й жив. І на порозі власного дому його застрелили пострілом у голову не пізніше ніж 3 березня 2022 року.
4 березня, (щонайменше) дев’ятеро вбитих, троє поранених
Люди, які проживають буквально поруч із трасою в залісненій місцевості дали свідчення правоохоронцям. 4 березня крізь ще голі дерева вони чітко бачили дорогу неподалік, російських військових і їхні мішені. Зокрема автомобіль Кіа Stonic.
В автомобілі Кіа Stonic з Києва намагалася евакуюватись родина Стоцьких – подружжя Олени та Сергія разом зі своєю кількарічною донькою. Біля АЗС UPG по них відкрили вогонь. Машина проїхала ще кількасот метрів, але під нескінченним потоком куль зупинилася. Весь цей час мати, Олена, прикривала собою дитину.
Дружина загинула, а поранений чоловік разом зі своєю пораненою дитиною на руках вийшов з авто й вимушено попростував у бік Житомира. Вони не встигли відійти далеко, як позаду знову почули постріли: ті самі російські служаки впритул розстрілювали автомобіль, на задньому сидінні якого ще було тіло Олени.
Машина згоріла вщент. І тіло Олени також. Пізніше з невеликої кількості її останків відібрали генетичні зразки, а залишки – поховали просто під номером на кладовищі поруч.
Разом із родиною Стоцьких із Києва в напрямку Житомира автомобілем Toyota RAV-4 евакуйовувалися їхні друзі, подружжя Толоків: Дмитро й Діана. Під зливою куль їхнє авто зупинилося ще біля заправки UPG.
Дмитру вдалося уникнути травм, а Діана отримала осколкове поранення правого плеча. Росіяни на певний час затримали подружжя, але потім відпустили. Та Діану й Дмитра, окрім росіян, тероризувала ще думка про їхніх друзів – родину Стоцьких.
Толоки побігли в бік Житомира й невдовзі наздогнали Сергія з пораненою донькою на руках. Вони разом пройшли кількасот метрів і натрапили на Володимира Ніколайчука — волонтера з села Михайлівка-Рубежівка, який у березні врятував сотні людей з Житомирської траси й довколишніх сіл. Він відвіз їх у лікарню в Бородянку, де медики вже надали належне лікування. Завдяки його допомозі, донька Стоцьких, її батько Сергій і подружжя Толоків вижили.
Того самого дня росіяни, ймовірно, обстріляли й автомобіль Volkswagen Passat, яким їхав 80-річний Василь Гаращук. Уранці чоловік ще перебував у себе на дачі в селі Березівка, що далі на захід Житомирською трасою, проте вирішив їхати в Київ до доньки. Він загинув від численних кульових уражень.
Того ж дня Валентин Грабчак та Олена Гусаковська намагалися евакуюватися на Renault Duster з розташованого неподалік дачного кооперативу. Їхню машину також розстріляли, Валентин і Олена загинули на місці. Через кілька днів після розстрілу росіяни підпалили це авто разом із тілами.
Розстріл автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, ймовірно, не кваліфікуватимуть як воєнний злочин, адже всередині перебували комбатанти з місцевої тероборони: Василь Козлов, Олексій Казимір і Михайло Бойченко. Їхній блокпост у районі Стоянки обстріляли, й чоловіки вирішили змінити позицію та поїхали Житомирською трасою на захід. Усі троє загинули на місці.
Ще одну Toyota RAV-4 розстріляли цього дня. Водію та пасажиру вдалося втекти.
Зокрема, окрім автомобілів, 4 березня росіяни розстріляли ще двох українців, які пересувалися пішки. Це були Володимир Панов 1967 року народження та Олексій Дудник 1976 року народження.
Обгоріле тіло Володимира Панова разом із трьома іншими обгорілими тілами досі невстановлених людей виявили на узбіччі. Усі вони були складені разом і прикидані шинами. Результати судово-медичної експертизи показали, що Володимир Панов помер від поранення в голову.
Точне місце загибелі Олексія Дудника досі не вдалося встановити. Останнє, визначене за трафіком його мобільного телефону місце перебування, — поблизу заправки UPG.
5 березня
Росіяни застрелили Олександра Шелиха – цивільного чоловіка, який ішов з села Шпитьки в напрямку села Мила. Він помер на місці від проникального вогнепального кульового поранення живота та голови.
7 березня, (щонайменше) троє убитих, двоє поранених
Евакуаційна колона з цивільного транспорту рухалася Житомирською трасою в бік Києва. Кількість машин поступово збільшувалася – то тут, то там приєднувалися нові автомобілі цивільних людей, які прагнули врятуватися від війни. Неподалік села Михайлівка-Рубежівка до колони долучилася Hyundai i30 з наліпками «Діти» на вітровому й задньому склі.
За кермом був Максим Іовенко, поруч із ним на пасажирському сидінні – подруга сім’ї Наталія Мельник, позаду – його дружина Ксенія Цатурова та їхній 5-річний син Гордій.
Навпроти заправки UPG росіяни почали обстрілювати колону, автомобілі різко розвернулися; деяким із них пощастило вирватися з-під обстрілу.
Автомобіль Максима не вирвався – Hyundai i30 зупинилася. Максим із піднятими руками вискочив перед машиною й почав кричати росіянам, щоб припинили обстріл. Але його застрелили. І його дружину Ксенію, яка прикривала собою дитину, також. Наталію Мельник унаслідок обстрілу було поранено.
Наталія Мельник з дитиною на руках пішла Житомирською трасою на захід. Через якийсь час їх підібрав той самий волонтер із Михайлівки-Рубежівки Володимир Ніколайчук, який 4 березня допоміг Толокам і Стоцьким.
У тій самій колоні, що й Hyundai i30, рухався автомобіль Jeep Compass. У ньому їхала Віра Рикаль, а також її чоловік і матір похилого віку. Вони так само почали розвертатися, коли почався обстріл, проте їм вдалося втекти майже неушкодженими — лише Віра Рикаль, хоч і пригиналася, але отримала кульове поранення у спину.
У автомобілі Subaru Outback перебувало четверо людей – того дня вони вирішили евакуюватися й рухались у тій самі колоні, що й Hyundai i30 та Jeep Compass. Поруч із заправкою UPG машини потрапили під обстріл росіян. Водій Subaru Outback одразу зорієнтувався, розвернувся й на повній швидкості помчав у бік Житомира.
Кілька куль усе ж потрапили в салон – прострелили підголівник, тому якби пасажири не залягли, могли отримати щонайменше поранення. На щастя, з-під обстрілу всі четверо виїхали неушкодженими.
Тіло Сергія Кабашного виявили на вході до заправки Avantage, що поруч із UPG. Він їхав Житомирською трасою своїм автомобілем Ford Transit. Росіяни, вочевидь, спершу зупинили машину, а потім розстріляли Сергія пострілом у голову безпосередньо на заправці. Після цього російські вояки присвоїли собі Ford Сергія Кабашного та пересувалися ним до 19 березня.
8 березня
Цього дня від вогнепальних поранень у голову й тіло загинув місцевий мешканець Богдан Комаровський. Він повертався від друзів до себе додому в село Мила.
11 березня, прохід колони
Цього дня вдалося домовитися з російськими військовими про прохід колони цивільних автомобілів. Поруч із заправкою UPG вони встановили своєрідний блокпост, де перевіряли всіх людей, які евакуйовувалися. І не лише перевіряли – забирали всю побутову техніку й складали в завбачливо підготовану місткість: телефони, планшети, ноутбуки тощо. Гроші їх не цікавили – лише техніка. Декому вони дозволяли забрати з телефонів сім-карти.
13 березня
Цього дня росіяни розстріляли учасника місцевої тероборони, ветерана війни на Донбасі, 41-річного Андрія Зіняка. Він загинув від наскрізного поранення з-під лівої лопатки.
25 березня, (щонайменше) троє загиблих
У цей день 45-річний Олександр Степанечко на Toyota Land Cruiser Prado виїхав на Житомирську трасу з Києва. У проміжку з 8 до 10-ї ранку він наблизився до заправки UPG. Росіяни відкрили щільний вогонь.Чоловік загинув на місці. Експерти зафіксували влучання куль у голову. Автомобіль згорів.
Близько дев'ятої ранку сімейна пара – Віктор Сукманюк і Людмила Плющик – виїхала на Mitsubishi Lancer 9 з села Гурівщина в напрямку Києва. Не доїжджаючи до заправки UPG, вони потрапили під обстріл. Загинули на місці. Після обстрілу росіяни підпалили автомобіль. За словами слідчих, тіла так обгоріли, що вкрай важко було взяти генетичні зразки.
Зазначимо, що на цій ділянці дороги й на місцевості поруч було виявлено останки ще восьми тіл, які досі не ідентифіковано. У кожного з цих восьми людей вогнепальні поранення, всіх їх розстріляно, майже всіх – у голову. Майже всіх потім спалили. Однак невідомими залишаються обставини та час їхньої загибелі.
Нагадаємо, трьом російським військовим оголосили підозри за розстріл мирних жителів під час окупації Київщини. У лютому-березні 2022 року солдати РФ на трасі Київ-Житомир обстрілювали цивільні авто з людьми, що намагалися виїхати з зони бойових дій. Від дій російських окупантів загинули 26 українців, ще шестеро були поранені.
До слова, у січні 2023 року правоохоронці ідентифікували військових РФ із 5-ї танкової бригади, які у березні 2022 року розстріляли 10 цивільних авто на житомирській трасі.
Коментарі — 0