Ткаченко розповів, як планує врегулювати конфлікт довкола проєктів меморіалу у Бабиному Яру

«Я прибрав би політичний аспект цих суперечок. Тому що тут ми ніколи не знайдемо спільної мови. Є різні концепції, у тому числі і державна, яка розроблена науковцями. І я закликав різних науковців, які працювали над різними концепціями, сісти врешті-решт і проговорити, що там спільного, що різного. З того, що я бачив, великої різниці, якщо прибрати політичні акценти, наголоси, які, здається, є часом достатньо штучні, не бачу», ­– сказав Ткаченко.

За його словами, «якщо ми говоримо про об’єднання заради того, щоб в Бабиному Яру був потужний комплекс, який засвідчив би нашу повагу і розуміння великої трагедії, ледь не найбільшої, яка сталася в Європі, у Бабиному Яру, то це було би на краще».

У 2016 році з ініціативи та коштом російських бізнесменів Михайла Фрідмана, Павла Фукса та Германа Хана був заснований Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр».

У травні 2020 року було опубліковано Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру. Його підписали понад 750 осіб, зокрема відомі правозахисники, письменники, історики. Підписантів непокоять зв’язки МЦГБЯ із Росією та загальна концепція висвітлення подій у Бабиному Яру.

Під час німецької окупації у роки Другої світової війни урочище Бабин Яр у Києві стало місцем масових розстрілів мирного населення. В основному винищення зазнали євреї і роми, а також військовополонені і члени ОУН. Є різні дані щодо кількості загиблих у Бабиному Яру – від 70 до 200 тисяч. В Українському центрі вивчення історії Голокосту вказують про близько 100 тисяч жертв за два роки окупації Києва.