ЗМІ знайшли російський паспорт в одного з нардепів (відео)

Народний депутат, член фракції «Опозиційна платформа – За життя» Олександр Пономарьов – громадянин Росії. Підтвердження цієї інформації «Схеми» отримали одразу з двох незалежних одне від одного джерел, у яких є доступ до системи «Роспаспорт».

Згідно з цими даними, вперше документ громадянина Росії Олександру Пономарьову видали у 2003 році у Рибновському районі Рязанської області на підставі «обміну».

У супровідній заяві, підписаній іменем Пономарьова, у пункті про наявність іноземного громадянства вказано: «Стаття 13 розділ 1». Йдеться про положення Федерального закону Російської Федерації щодо громадянства. Згідно з ним, для отримання громадянства Росії Олександр Пономарьов мав безперервно проживати на її території не менше 5 років.

Коли Пономарьову виповнилось 45 років, то, згідно з законодавством Росії, вищезгаданий російський паспорт йому замінили на новий. Сталося це у тому ж Рибновському районі Рязанської області у 2007 році на підставі нової заяви.

Факт отримання Пономарьовим нового російського паспорта підтверджує не лише інформація, отримана «Схемами» від власних джерел, але й інформація із сайту Головного управління з питань міграції МВС Росії, де дані його попереднього паспорта відображаються як недійсні через «заміну на новий», а новий документ серед недійсних не значиться.

У коментарі «Схемам» Олександр Пономарьов не одразу визнав наявність російського паспорта.

«Це було ще в радянський час, він був анульований ще тоді… По-моєму 1986 рік, якщо не помиляюсь. Це ще було до розділення країни», – зазначив депутат, хоча в новітній історії паспорт громадянина Російської Федерації вперше з’явився у 1997 році, а до цього на території Росії діяв паспорт громадянина СРСР.

Коли «Схеми» показали члену фракції ОПЗЖ витяги про його російські документи, то Пономарьов змінив свою позицію.

«Ну, значить 18 років назад тому було… Особисто я, по-моєму, не забирав (паспорт – ред.), – відповів він, але за секунду додав: – Може, і забирав... Не пам’ятаю, якщо чесно. Я навіть не знаю: є він чи немає… Якщо десь на нього документи 20-річної давнини залишились, то треба уточнювати».

Депутат також сказав, що вважав паспорт анульованим і не знає, чи він дійсний.

При цьому Олександр Пономарьов не зміг пояснити, з якою метою у 2003 році подав документи на отримання російського громадянства.

Окрім того, він наголосив, що російським паспортом «ні разу не користувався».

«За останні 15 років я був там всього лише раз і то: зі своїм (українським – ред.) паспортом і на будівельній виставці», – запевнив депутат.

Однак, згідно з офіційними даними про перетин ним російського кордону, які є у розпорядженні «Схем», за останні 15 років Олександр Пономарьов щонайменше чотири рази приїжджав до Росії. Востаннє – на початку лютого 2017-го.

В українському законодавстві питання множинного громадянства не має чіткого регулювання, саме тому відповідне положення Конституції України трактується двояко.

Ситуацію з множинним громадянством народних депутатів і загалом посадовців певною мірою може врегулювати запропонований президентом Зеленським пакет законопроєктів, які він подав до парламенту на початку грудня.

«Там є чітке обмеження по множинному громадянству для народних депутатів. Крім того, є обов’язок задекларувати своє друге громадянство. У разі недекларування на нього покладається відповідальність, а також ціла низка інших санкцій. Крім того, там є обмеження по громадянству країни, яка є агресором щодо України», – пояснив «Схемам» спікер парламенту Руслан Стефанчук.

Однак експерти сумніваються, що ці норми можуть бути ефективними у разі їхнього законодавчого затвердження.

«Схеми» поцікавились у Олександра Пономарьова, чи готовий він буде задекларувати своє російське громадянство, якщо така вимога буде офіційно закріплена на законодавчому рівні.

«Якщо знайду, переконаюсь, тоді буду, звісно, звітувати», – відповів він.

Олександр Пономарьов уже втрєтє народний депутат: раніше був регіоналом та членом депутатської групи «Воля народу», а в цьому скликанні є членом фракції «Опозиційна платформа – За життя».

У деклараціях парламентаря немає жодних згадок про його бізнес, але з ним пов’язують близько 35 компаній у його рідному Бердянську, зокрема, ті, що постачають мастила для української бронетехніки.