Хвилина мовчання: згадаймо майданівця і науковця Біжана Шаропова

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Біжана Шаропова.

Хлопець народився у Душанбе 1989-го. Коли йому виповнилося п’ять років, родина, втікаючи від громадянської війни в Таджикистані, переїхала до Києва. Біжан пішов у школу на Борщагівці. Згодом навчався на Оболоні.

Його мама пригадує, що син з самого дитинства був дуже розвинений і любив військову справу.

«Він дуже любив читати «Книгу майбутніх командирів» Анатолія Мітяєва. З татом вони постійно ходили в Національний музей історії України в Другій світовій війні, там, де всі ці танки і гармати. Вдома в нього була купа солдатиків, він їх розставляв по картах і рухав, моделюючи битви. Ми ставилися до нього як до дорослого, ніколи не сюсюкалися, трималися як з рівним», – розповідає Лола Шаропова. 

Любов до природничих наук, зокрема біології, в Біжана проявилася саме у школі. Мама вважала синове захоплення чимось несерйозним, переконувала його пов’язати майбутнє життя з політологією. Але Шаропов уперто йшов до своєї мети.

«Він дуже добре закінчив школу, набрав з усіх підсумкових предметів майже найвищі бали. Ми вступали на бюджет, віднесли документи у кілька київських вишів. Біжан дуже хотів вчитися в Могилянці. І виявилося, що він поступив і на хімічний факультет, і на фізмат, і на біологічний, і на історичний. Я йому кажу – давай, Біжане, будемо визначатися, де ти вчитимешся. А він: «Мамо, я ж з самого початку сказав – хочу вчитися на природознавчому. І буду», – пригадує Лола Шаропова. 

У шкільні роки Біжан Шаропов не любив математики та фізики, але зачитувався фантастичними романами, особливо любив Станіслава Лема. Вже тоді хлопець мріяв стати вченим. Дитячі фантазії привели його на природознавчий факультет Києво-Могилянської академії. Всюди треба було складати усні іспити й математику, а тут – лише тести, що неабияк сподобалось Біжану. Він легко вступив і так само легко розпочав навчання. На перших курсах навіть встигав працювати у вільний час – вантажником, гідом у науковому музеї «Експериментаріум» і навіть на касі у Макдональдсі.

На третьому курсі Біжан Шаропов влаштувався в Інститут фізіології імені Олександра Богомольця. Там він досліджував іонні канали – білкові молекули в мембрані клітин, які активують фізіологічні процеси. Загалом дослідження стосувалися нових форм лікування раку. Колеги пригадують: молодий вчений завжди намагався докопатися до суті. 

Крім роботи в Інституті фізіології, Шаропов активно популяризував науку серед молоді та студентів. Самостійно розробив курс нейрофізіології, який читав у Києво-Могилянській академії. Студентам дуже подобався молодий і запальний учений, який надзвичайно цікаво і захопливо викладав. 

Коли почалася Революція Гідності, Біжан одразу пішов на Майдан. Після цього він передчував – почнеться велика війна. У травні 2014 року хлопець одним з перших записався до добровольчого штурмового батальйону «Айдар».

До Інституту фізіології Біжан Шаропов повернувся через десять місяців, у 2015-му. Змужнів, став ще впертішим. Кілька разів отримував пропозиції роботи за кордоном. Але відмовлявся – хотів залишатися в Україні і розвивати науку саме тут.

Через два роки – у 2017-му – разом із побратимами з «Айдару» вони вирішили зайнятися бізнесом і заснували компанію «Українські генетичні технології». Розробляли схеми для молекулярної діагностики.

Компанія стала відомою у 2020 році, коли під час першої хвилі коронавірусу вийшла на ринок із власними тестами для виявлення хвороби. Вони були дешевшими та якіснішими, ніж у конкурентів, росіян та європейців. Тоді ж отримали держзамовлення – на 2 млн тестів.

Але потім виявилося, що тести не пройшли верифікацію. Після цього публічна діяльність компанії, де Біжан Шаропов працював головним біологом, припинилася.

До лютого 2022 року Біжан Шаропов працював над дослідженням нових методів боротьби з раком в Інституті фізіології. Близьким постійно казав – у повітрі висить загроза війни. Її ймовірність та перебіг передбачив ще у квітні 2014-го.

«…Московські війська нарешті перетинають кордон, але Збройні Сили вирішують дати їм відсіч. Починається жахлива, можливо, багаторічна війна, в якій значні території нашої держави будуть окуповані, загинуть десятки, якщо не сотні тисяч людей (як на фронтах, так і від російських «ескадронів смерті», а також – під «килимовими бомбардуваннями» кацапської авіації). Сила буде на боці ворога, а на нашому – час, бо кожен місяць знаходження російських військ на українських територіях виливатиметься супротивнику в десятки мільярдів баксів», – писав Біжан Шаропов у 2014 році.

24 лютого 2022-го Біжан Шаропов приєднався до сил Територіальної оборони ЗСУ, воював у складі 11-ї окремої роти спецпризначення. Бився з росіянами під Києвом, заходив у звільнений Чорнобиль, згодом – обороняв Ізюм.

Вочевидь Біжан загинув у селі Борове Харківської області. Авто, в якому він перебував з іншими бійцями, було розстріляне зі стрілецької зброї.

Група пішла на прорив із ворожого оточення, прикриваючи вихід із Борової свого та інших підрозділів. Своїм вчинком Біжан та інші бійці, які полягли в тому бою, врятували більше 50 людей.

Загиблих поховали у братській могилі. Потім, коли Ізюм та території біля нього звільнили, відбулася ексгумація тіл.

Про те, що серед похованих є Біжан Шаропов, стало відомо в лютому 2023-го, після першої ДНК-експертизи. До цього часу він вважався зниклим безвісти.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.