Хвилина мовчання: згадаймо депутата Назара Гецка, який пройшов Іловайський котел

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Назара Гецка.

15 лютого під час ворожого авіаудару в селі Малинівка, що у Запорізькій області, загинув головний сержант стрілецької роти батальйону територіальної оборони, калушанин Назар Гецко. Минулого року йому виповнилося 30 років. У загиблого залишилася дружина і двоє дітей. Спогадами про рідного сина з «Вікнами» поділилася мати захисника Парасковія Гецко.

Народився Назар Гецко в 1992 році в селі Дубовиця Войнилівської громади Калуського району на Прикарпатті.

Закінчив дитячу музичну школу в рідному селі, грав на акордеоні. Навчався у місцевій школі, згодом вступив до Войнилівського професійного ліцею за спеціальністю «Бухгалтерський облік». Потім пішов в армію. З 2014 року став учасником бойових дій на Сході України. Пройшов Іловайський котел.

Свого часу чоловік їздив на заробітки до Польщі. Навчився ремонтувати автомобілі. Відкрив у Калуші СТО. Згодом вже з коханою дружиною Марією переїхав до Калуша, тут купили квартиру. У пари народилося двоє дітей – донечка Анастасія та синочок Остап. Також Назар мав активну громадську позицію, був депутатом Войнилівської селищної ради.

За словами матері захисника, закохані дуже любили один одного. Часто влаштовували собі романтичні вечори. Назар присвячував коханій дружині вірші, адже в душі був творчою людиною. Марія відчувала себе щасливою і захоплено слухала поезію чоловіка. Здавалося, що ще потрібно для щастя? Просто жити й любити. Та прихід війни зруйнував всі плани та мрії.

24 лютого чоловік став до лав ЗСУ. У той день сказав мамі:

«Мамо, це моя Україна, я буду її захищати», – розповіла Параскевія Гецко.

10 місяців головний сержант стрілецької роти батальйону територіальної оборони був на «нулі». Було дуже небезпечно, морально і фізично важко. Не було можливості ані нормально виспатися, ні відпочити. Хлопці по три тижні не могли помитися. Та Назар не падав духом, підтримував побратимів. В Інтернеті навіть є відео, як загиблий грає на фортепіано в розбитій школі й виконує українські пісні.

Параскевія Гецко поділилася, що сама намагалася підтримувати свого сина і побратимів. Завжди старалася втішити добрим словом, піддати хлопцям духу, телефонувала, щоб цікавитися ситуацією на фронті.

Одного разу Назар травмував ногу на фронті, його одразу відправили до госпіталю, де пробув цілий місяць. Чоловік хотів якомога швидше закінчити лікування, адже розумів, що побратимам потрібен командир і підтримка. Смерть несподівано застала мужнього воїна. Дружина в день перед смертю мала недобре передчуття, розповіла мати загиблого:

«У той день, 14 лютого, на день Валентина Назар замовив для Марійки цілий букет красивих троянд. Тоді вона сказала, що дивно, що букет так швидко зів'янув, адже зазвичай квіти Назара довго стоять свіжими. Тоді наступного дня нам сказали, що Назара вже немає з нами».

Так, захисник загинув під час ворожого авіаудару в селі Малинівка, що у Запорізькій області. Тоді військовий підписував хворим хлопцям рапорти й ракета потрапила в один із підвалів.

Мати пригадує свого сина як людину із гострим відчуттям справедливості, набожним, відповідальним і люблячим. Так, зараз ще один син Параскевії Гецко на передовій – Віталій, за якого вона дуже хвилюється і дуже любить.

Параскевія Гецко принесла до редакції «Вікон» вірш, який син Назар написав ще у 2014 році, який не може залишити байдужими.

Я не герой – промовив доброволець,
Тільки у серці жме як у тисках
Що кат прийшов на нашу Батьківщину
Зрівняти в крах, що нам дає наша земля.
А я готовий в цій землі лежати,
Щоб не ступила ворога нога,
Щоб панував вже МИР на нашій Україні,
Щоб не пролилася мамина сльоза,
Я хочу чути тьохкіт солов'їний,
Струмочок чистий у гаю.
А не зрадливих можновладців,
Які почали цю війну.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.