Хвилина мовчання: згадаймо військового Максима Гребенніка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Гребенніка.

Чоловік працював прикордонником, потім на митниці, а у 2014 році пішов воювати. Спочатку був командиром роти вогневої підтримки у 24 бригаді. Згодом звільнився, а у 2016 уже повернувся та став командиром взводу у 130 розвідувальному батальйоні. Захисник дослужився до командира батальйону.

Зі своєю дружиною Максим познайомився на службі у Львівській області: вони обидвоє були військовими. Відтоді через роботу постійно переїздили. Тетяна після одруження не стала змінювати прізвище, аби бути з чоловіком в одній бригаді. Він був командиром батальйону, а вона – діловодом.

«...Я коли одружився, дружині сказав: «Ти не думай, що ти на першому місці. На першому місці батальйон». Вона поображалася-поображалася на мене, але потім зрозуміла...» – розповідав Максим Гребеннік.

Максим із Тетяною та дітьми поселилися у Сторожинці, там облаштували своє житло, куди поверталися зі служби. Якийсь час вони разом із дітьми жили у Волноваському районі, там були постійні обстріли.

У лютому 2022 року Максима та Тетяну викликали з відпустки у селище Донське неподалік Волновахи. Дітей вони залишили у бабусі, а самі поїхали на схід. Там вони застали повномасштабне вторгнення.

Під час великої війни Тетяна завагітніла наймолодшим сином. Вагітність була важкою, лікарі передбачали, що немовля не виживе. Але Тетяна пробула разом з чоловіком неподалік від фронту до сьомого місяця вагітності.

Вранці 4 червня Тетяна подзвонила до чоловіка, але він не взяв слухавку. Невдовзі жінці зателефонував начмед батальйону й повідомив про смерть військового: у Максима Гребенніка на позиціях зупинилося серце. За два тижні після цього його дружина народила сина.

Тетяна з Максимом разом виховували десятирічного Артема, семирічну Євусю та дворічного Теодора. Двоє старших дітей у Тетяни від першого шлюбу, але не було й дня, щоб вони не згадали про Максима.

«Для них дуже тяжко також було, що тата нема вже. Він у них з'явився, але його вже не стало. Але ми знаємо, що він є, він завжди біля них», – розповіла жінка.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.