Загинув напередодні Дня народження. Хвилина мовчання: згадаймо Віталія Потарася
Один із синів чоловіка нині захищає незалежність та суверенітет України у боях з ворогом
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Потарася.
Солдат Віталій Потарась загинув 3 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Павлівка на Донеччині. Під час евакуації поранених побратимів боєць отримав поранення, яке виявилося смертельним. Наступного дня захиснику мало виповнитися 46 років.
Віталій народився в селі Велика Яблунька Волинської області. Закінчив Міжнародний економічно-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука в Рівному. Працював у будівельній компанії, яка займалася відновленням мостів.
Під час повномасштабної війни Віталій став військовослужбовцем 68-ї окремої єгерської бригади ЗСУ. Був мінометником.
«Попри те, що тато не служив, він прийняв рішення захищати Україну. Пройшовши навчання, у квітні вже був на позиціях. Ми намагались усім допомагати. Тим, що ми йому передавали, він завжди з усіма ділився. Любив поговорити.
Дуже добре відгукувався про своїх побратимів. Коли приходив у відпустку, сказав, що навіть якби мав можливість лишитися вдома, не зміг би, бо не може залишити побратимів. Перед тим, як він загинув, я з ним десь о 3-й ночі востаннє говорила. Він сказав, що там зрозумів, як сильно хочеться жити! І що коли закінчиться війна, він обов’язково поїде до свого побратима, який загинув у липні, щоб схилити голову над його могилою. Смерть Віктора для нього була болючою, бо він був як брат для нього…
Мій тато завжди був добрим і хорошим. Я пишаюсь ним та його мужністю. І тим, що навіть під час обстрілу він робив все, щоб врятувати пораненого!» – розповіла донька загиблого.
«Мій брат не служив в армії, не мав військового досвіду. Та рішення іти на війну прийняв твердо – у березні 2022 року вступив до лав ЗСУ. Був без ротацій, мав лише одну відпустку в жовтні 2022 року, коли ми з родиною та друзями організували збір та придбали два авто для роти брата. Дуже люблю його, пишаюся його мужністю! Він загинув разом із ще чотирма побратимами, рятуючи пораненого», – додала рідна сестра воїна.
Поховали захисника у рідному селі.
Вдома на Віталія чекали мама Ганна Григорівна, дружина Оксана, донька Вікторія, сини Артур і Максим, сестри. Артур також служить у ЗСУ.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0