Повернувся з-за кордону, щоб захищати Україну. Згадаймо Андрія Богдана
Під час виконання бойових завдань Андрій Богдан мав поранення, однак лікувався і знову повертався у стрій
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Богдана.
Життя захисника обірвалося раптово. 10 березня 2026 року серце Андрія Богдана зупинилося вдома через серцевий напад. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Костопільську міську раду.
Андрій народився 26 січня 1973 року в Костополі. Після навчання у школі №1 та здобуття спеціальності слюсаря в училищі, працював на місцевому ДБК, склозаводі та інших підприємствах міста. У 1995 році він створив сім'ю, у подружжя народилося троє дітей.
Його військовий шлях розпочався ще у 2014 році. Маючи досвід строкової служби, Андрій став учасником АТО і захищав східні рубежі на Донеччині. Після демобілізації повернувся до мирної праці та родини.
Повномасштабне вторгнення застало Андрія Богдана у Польщі. Попри безпеку за кордоном, він прийняв рішення повернутися додому. Чоловік одразу пішов до військкомату, проте до лав ЗСУ потрапив не відразу. Згодом, пройшовши навчання, він знову вирушив на Донеччину – цього разу як сапер.
Під час виконання бойових завдань Андрій Богдан отримав поранення, але після лікування щоразу повертався у стрій. На початку 2025 року за станом здоров’я його перевели на тилову службу – він працював водієм-електриком взводу охорони місцевого відділу ТЦК та СП.
Життя захисника обірвалося раптово. 10 березня 2026 року серце Андрія Богдана зупинилося вдома через серцевий напад. У нього залишилися дружина та троє дорослих дітей. Поховали воїна на кладовищі «Нове» в рідному Костополі.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0