Серце воїна зупинилося за кілька днів до омріяної відпустки. Згадаймо Ігоря Круглика
Маючи право на заслужений відпочинок, у 2024 році чоловік прийняв рішення стати на захист Батьківщини
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Вікторовича Круглика.
6 квітня 2026 року зупинилося серце захисника України, жителя столичної Оболоні Ігоря Круглика. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на голову Оболонської РДА Кирила Фесика.
Ігор Круглик народився 28 листопада 1972 року. Виріс у Києві, де закінчив школу №9, згодом ПТУ №17 та Державний економіко-технологічний університет транспорту. Столиця стала містом, якому він присвятив усе своє трудове життя.
З 1994 року Ігор працював машиністом електропоїзда в київському метро. Тисячі пасажирів щодня проїжджали поруч, навіть не здогадуючись, що за дверима кабіни – людина з глибоким характером і власними переконаннями. Він не вважав свою роботу подвигом, але робив її бездоганно упродовж десятиліть. Пішов на заслужений відпочинок як ветеран праці Київського метрополітену.
Маючи право на заслужений відпочинок, у 2024 році чоловік прийняв рішення стати на захист Батьківщини. Він приєднався до лав легендарної 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Як старший солдат, Ігор займався зв’язком – критично важливою ланкою на фронті, від якої залежать життя побратимів та злагодженість дій на позиціях.
Військовослужбовець дуже чекав на відпустку, яка була запланована на 11 квітня, мріяв нарешті побути вдома. До останнього намагався встигнути зробити якомога більше, щоб колегам було легше працювати під час його відсутності. Однак місяці виснажливої служби без нормального сну та постійне навантаження дали про себе знати. 6 квітня 2026 року серце захисника зупинилося.
Ігор Круглик був людиною з твердим характером: завжди мав власну думку і не боявся її відстоювати. Скромний, винахідливий, трохи авантюрний – він умів знаходити нестандартні рішення там, де інші опускали руки. Але головне – він ніколи не бажав нікому зла.
У захисника залишилися дружина та дві доньки. Попрощатися з Героєм прийшло чимало людей: рідні, друзі, побратими, мешканці Оболоні та колеги з метрополітену. Під час прощання донька Ігоря розповіла історію про батька, яка не залишила байдужим жодного з присутніх.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0