Україні бракує фінансування для декарбонізації промисловості – аналіз кліматичної стратегії

Україна задекларувала намір досягти кліматичної нейтральності до 2050 року, однак реальні обсяги фінансування «зеленого» переходу залишаються критично низькими. За оцінками експертів, навіть за наявності стратегічних документів і законодавчої бази, держава не має ресурсів для повноцінної декарбонізації економіки, особливо в умовах повномасштабної війни. Про це йдеться у аналізі від ЕкоПолітики.

Під кінець 2025 року міжвідомча робоча група схвалила проєкт оновленої Довгострокової стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року. Водночас, за інформацією профільних джерел, документ зазнав суттєвої критики через розрив між задекларованими цілями та реальними можливостями їх фінансування.

Україна, як сторона Паризької кліматичної угоди, взяла на себе зобов’язання скоротити викиди парникових газів щонайменше на 65% до 2030 року та досягти кліматичної нейтральності до середини століття. Аналогічну мету задекларував і Європейський Союз, однак масштаби ресурсів, які він спрямовує на «зелений» перехід, є незрівнянними.

У ЄС ключовим інструментом декарбонізації стала система торгівлі квотами на викиди. Лише у 2023 році доходи від неї становили 43,6 млрд євро, які були спрямовані на кліматичні фонди та підтримку промисловості. Ці кошти дозволяють поєднувати скорочення викидів зі зростанням економіки.

В Україні ж система торгівлі викидами залишається на етапі планів. Наявний екологічний податок не має цільового спрямування на модернізацію підприємств, а єдиний профільний інструмент – Фонд декарбонізації України – фактично не здатний покрити потреби промисловості. За розрахунками, для «зеленого» переходу української промисловості необхідно близько 102 млрд євро інвестицій, тоді як заплановане фінансування фонду становить лише 182 млн євро, або 0,17% від потреби.

Крім того, значна частина обмежених ресурсів спрямовується на енергоефективні проєкти громад, а не на декарбонізацію виробничого сектору. Це посилює структурну проблему, коли скорочення викидів відбувається не за рахунок модернізації, а через деіндустріалізацію, спричинену війною та економічним спадом.

Схожа ситуація спостерігається і в секторі відновлюваної енергетики. Частка «зеленої» електроенергії в Україні зросла до 17,3% станом на середину 2025 року, однак експерти наголошують, що це значною мірою результат руйнування традиційної генерації, а не системного розвитку ВДЕ. Для досягнення цілей Національного плану з енергетики та клімату до 2030 року необхідно близько 40 млрд доларів інвестицій, при цьому понад 75% цієї суми наразі не мають підтверджених джерел фінансування.

В уряді визнають, що основними потенційними джерелами коштів є міжнародні програми, двосторонні угоди та фінансування в межах Ukraine Facility, однак конкретні параметри залучення цих ресурсів поки не оприлюднені. Експерти застерігають, що без чітких фінансових механізмів кліматичні цілі ризикують залишитися декларативними.