Україна втрачає металургію після ударів РФ: галузі потрібні відкриті порти, європейський ринок і фонд відновлення – DW

Українська металургія переживає найглибшу кризу за час повномасштабної війни. Після серії російських ударів у серпні–вересні зупинилися ключові металургійні підприємства, а виробництво сталі у вересні скоротилося майже вп'ятеро рік до року - до 131 тис. тонн. За оцінкою Dragon Capital, зупинка виробництва сталі та скорочення видобутку руди може коштувати економіці близько 1,5% ВВП. Для відновлення галузі необхідна державна підтримка та відновлення роботи портів, пише DW.

Наприкінці вересня виплавка сталі фактично зупинилася повністю. До повномасштабного вторгнення Україна виробляла 21,4 млн тонн сталі на рік. Однією з головних причин кризи стали прямі удари по підприємствах. За даними Метінвесту, по «Запоріжсталі» було випущено 17 балістичних ракет, загинули восьмеро працівників. «АрселорМіттал Кривий Ріг» після чотирьох ударів за п'ять тижнів вирішив законсервувати виробництво до завершення війни. Також зупинилися «Каметсталь» та підприємство «Інтерпайпу» у Дніпрі.

Втім, проблема не лише в обстрілах: як зазначила у коментарі виданню старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко, галузь опинилася в умовах «ідеального шторму»: до російських атак додалися перебої з електроенергією, блокада одеських портів, скорочення квот ЄС на українську металопродукцію та механізм екомита CBAM.

Наслідки вже виходять далеко за межі самих заводів. За оцінкою директора GMK Center Станіслава Зінченка, на металургійних підприємствах безпосередньо працювали близько 80 тис. людей, ще близько 250 тис. залежали від галузі через суміжні виробництва та замовлення. «Практично з сім'ями, з родинами це мільйон людей, що залежали від роботи сталевої індустрії», каже він.

Найбільший ризик – для промислових міст, бюджети яких значною мірою залежать від великих підприємств. Йдеться, зокрема, про Запоріжжя, Кривий Ріг, Кам'янське, Дніпро, Нікополь і Горішні Плавні. «Ці міста просто помруть. Люди будуть їхати з них. Це буде соціальна та гуманітарна катастрофа», – попередив Зінченко.

Проблеми вже відчуває Кривий Ріг, де після зупинки великих підприємств міська влада перейшла до секвестру бюджету. Податки промислових компаній використовувалися, зокрема, на зарплати бюджетникам, комунальну інфраструктуру, дитсадки та соціальні служби. Додатковий удар отримають залізниця, порти, машинобудування та енергетика, для яких металургія була одним із найбільших клієнтів.

Критичною проблемою залишається морська логістика: без морського коридору Україна фактично не може експортувати на світовий ринок ані залізну руду, ані сталь. Залізничні маршрути через західний кордон не здатні компенсувати втрату портів. Саме відновлення морського експорту опитані експерти називають одним із головних кроків для порятунку галузі. Президент «Укрметалургпрому» Олександр Каленков вважає, що відкриття морських шляхів дозволило б хоча б відновити експорт залізорудної сировини та підтримати частину виробництва.

Другий напрям – підтримка підприємств, які простоюють. Каленков називає важливими збереження трудових колективів, бронювання працівників і податкові послаблення. Також потрібно створити спеціальний фонд допомоги металургії, аналогічний механізмам підтримки енергетики, та залучити міжнародних партнерів до фінансування відновлення пошкоджених підприємств, вказує видання.

Ще одна умова – полегшення доступу української сталі до ринку ЄС: експерти закликають відкласти або пом'якшити квоти та CBAM для України на період війни. Важливим є і запуск дієвого механізму страхування воєнних ризиків. Це могло б дати компаніям можливість вкладати кошти у ремонт підприємств навіть за високої загрози повторних атак.

Попри кризу, у GMK Center вважають, що галузь ще можна зберегти. Для цього потрібні одночасно безпекові гарантії, відновлення морської логістики, доступ до європейського ринку та фінансова підтримка від держави і партнерів.