Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Юрій Вітренко: Нині спостерігаємо «розвідку боєм» у гібридній газовій війні

    інтерв'ю
    • Микола Підвезяний Наталка Прудка Станіслав Груздєв
    • Розсилка
    <img src="/ftp_upload/images/vitrenko_yuriy.jpg" alt="Юрій Вітренко" width="" height="" itemprop="image" /> - Юрій Вітренко: Нині спостерігаємо «розвідку боєм» у гібридній газовій війні
    Юрій Вітренко

    «Нового транзитного контракту з «Газпромом», скоріш за все, не буде»

    Ситуація у «Нафтогазі» завжди була у центрі уваги «Главкома». Наші матеріали часто викликали незадоволення керівників найбільшого державного холдингу країни. Особливо болюче сприймались статті про величезні виплати топ-менеджерам компанії або ж корупційні скандали.

    Приводом для цього інтерв’ю стала остання з публікацій «Куди зник аудит, який замовив Коболєв?». Цей матеріал про конфлікт інтересів в одного з нових топменеджерів НАКу, керівника інтегрованого газового бізнесу компанії Андрія Фаворова: підконтрольна йому приватна компанія почала заробляти на посередництві між НАК «Нафтогаз України» і його дочірньою компанією «Укртрансгаз». Хоча раніше посередників для таких угод не було потрібно. З огляду на резонанс скандалу «Нафтогаз» був вимушений залучити зовнішніх аудиторів для перевірки Фаворова, але про результати їхньої роботи компанія прозвітувала коротким повідомленням, повну версію звіту публікувати не стали.

    «Главком» зустрівся з виконавчим директором НАК «Нафтогаз України» Юрієм Вітренком. Саме він першим пролив світло на ці оборудки, коли звернувся у внутрішню службу комплаєнсу та наглядову раду, а його службова записка потрапила в пресу.

    Розмова з Вітренком розпочалась з історії про зниклий аудит, а потім перейшла до тем реструктуризації «Нафтогазу», судової війни з «Газпромом» та загрози зупинки газового транзиту 1 січня 2020 року. Останні два напрямки топменеджер з кінця минулого року курує у «Нафтогазі».

    Пане Юрію, в країні новий глава держави, формується Адміністрація президента, глава уряду оголосив про відставку… Як всі ці останні події вплинули на «Нафтогаз»?

    Особливих змін немає. Акціонером «Нафтогазу» є Кабінет міністрів, який регулює нашу діяльність.  На рівні уряду ми досі не бачимо жодних змін.

    В одній з останніх публікацій «Главком» розповідав про аудит «Нафтогазу», проведений компанією KPMG. Його замовив менеджмент НАКу після скандалу, спровокованого конфліктом інтересів у Андрія Фаворова. Ви та відсторонений керівник трейдингового підрозділу «Нафтогазу» Віталій Волинець першими підняли цю проблему. Чому пресслужба компанії повідомила про результати цього аудиту коротким листом від KPMG на одну сторіночку. Що вам відомо про зміст повного звіту?

    Мені складно сказати, чому так сталось. В принципі, це питання інтерпретації, але навіть той лист аудиторів, який був опублікований, підтверджує ті ж самі факти, що були викладені в повному звіті. Суть дуже проста: аудитори встановили: у Андрія Фаворова був конфлікт інтересів у період, який перевірявся (листопад-грудень 2018 року). Іншими словами, ТОВ «ЕРУ-Трейдинг» було пов’язано з паном Фаворовим у цей час, і про це сказано в листі аудиторів. Також вони встановили факт, що «Нафтогаз» продавав газ за ціною, нижчою за ринкову на той час. Мені здається, це є і в листі аудиторів. Аудит також встановив, що основним покупцем газу була компанія «ЕРУ-Трейдинг», це був газ з підземних сховищ, який продавався в листопаді-грудні.

    Аудиторською компанією було встановлено, що після зміни порядку реалізації газу, коли почали продавати з «підземки» за ціною, нижчою, ніж ринкова, на той час, то система контролю не відповідала ринковій практиці і міжнародним стандартам. Але, мені здається, що все це і є у листі аудиторів, який був опублікований.

    «Про порушення у «Нафтогазі» я мав повідомити компетентним органам»

    Відсторонений керівник трейдингового підрозділу «Нафтогазу» Віталій Волинець у коментарі «Главкому» зазначив, що інформація, оприлюднена «Нафтогазом», дещо спотворювала повні результати аудиту – проблему було применшено. Погоджуєтеся?

    Це вже питання до пресрелізу «Нафтогазу», який був опублікований за результатами перевірки аудиторів. Наскільки я пам’ятаю, в заголовку взагалі йшлося не про те, що було предметом дослідження аудиторів – там не йшлося про конкретно виявлені проблеми, такі як конфлікт інтересів, реалізація газу «Нафтогазом» за ціною нижче ринкової, невідповідність системи контролю після того, як був змінений порядок реалізації газу. У мене може бути особливе ставлення, своя точка зору щодо цього, але в цьому випадку я просто констатую факти, я нікого не захищаю, не покриваю, не вигороджую.

    Якщо ви знаєте, я сам порушував відповідні питання, вважаючи це своїм обов’язком. Я не порушував це публічно, адже є внутрішні механізми, як ці питання повинні вирішуватися. Якщо є навіть якісь підозри на корупцію, то співробітники компанії повинні ці питання піднімати.  Принаймні, так вимагають від працівників компанії міжнародні стандарти.

    І аудитори KMPG не змінили вашу думку?

    З одного боку, аудитори повністю підтвердили ті проблеми, які я піднімав – ціна реалізації газу компанії «ЕРУ-Трейдинг» була нижче ринкової приблизно на $35, а це мільйони доларів на місяць. Аналітичний підрозділ «Нафтогазу», який я координую, встановив це, і цей факт був підтверджений. 

    Я також висловив підозри про конфлікт інтересів у пана Фаворова. Це також було встановлено. Про систему контролю я не піднімав питання, але аудитори встановили, що система контролю не відповідає ринковій практиці. 

    Висновки: нині триває розслідування НАБУ, і його детективи мають встановити, чи було порушення законодавства. Водночас потрібно розуміти, що аудитори не розглядали питання відповідності українському законодавству, адже вони не є українськими юристами, це не входило до їхнього плану робіт, відповідно, вони не відповідали на це запитання. І я теж не прокурор, і не можу сказати, чи є там склад злочину чи немає.

    Аудит замовили після того, як ви заявили про проблему і вона набула розголосу?

    Цю конкретну роботу замовили спеціально для того, щоб перевірити ті факти, які було піднято в моїй службовій записці. Важливо, що ця службова записка – внутрішній документ, я не знаю, як він потрапив у пресу, я нікому його не передавав. Не просив і не казав нікому передавати. Цю службову записку я писав до наглядової ради «Нафтогазу» – це той орган, який має розглядати такі питання, щоб потім інтерпретувати ці факти. 

    Ваше звернення до наглядової ради «Нафтогазу» також  стало причиною розслідування НАБУ?

    Ні, я не звертався до НАБУ. Причиною розслідування стало звернення народних депутатів. За стандартами корпоративного управління, мій обов’язок, як працівника компанії, – повідомляти про це службі комплаєнсу «Нафтогазу» і якщо потрібно – наглядовій раді. Я це зробив. Як громадянин я зобов’язаний повідомляти про злочини НАБУ, але зараз ще триває інтерпретація, я не бачив юридичних висновків щодо цієї проблеми. 

    З підземних сховищ продавали заборонений до реалізації буферний газ?

    Ні, у підземці був звичайний газ, тобто товарні запаси, які мають продаватися. Нічого в цьому кримінального немає. Питання лише в тому, який вплив мав пан Фаворов на ухвалення відповідних рішень і далі вже має бути юридичне трактування, що це означає, з точки зору порушення українського законодавства. З одного боку, на ці питання мають дати відповідь компетентні правоохоронні органи – у цьому випадку НАБУ. З іншого – питання відповідності внутрішнім стандартам компанії, внутрішнім практикам, міжнародним правилам. Що потрібно робити, з точки зору управлінських рішень. А це вже питання наглядової ради,  вони мають ухвалювати рішення.

    Але вже пройшов досить тривалий час, є вже аудит, а реакції наглядової ради досі немає. Ви бачите в цьому проблему?

    Мені складно коментувати дії наглядової ради. В принципі, як громадянин, як працівник компанії, я б хотів бачити висновки, але наші внутрішні правила не передбачають якийсь зворотний зв’язок.


    Юрій Вітренко
    Юрій Вітренко

    «Чому перевіряють Фаворова, а відсторонили Волинця?»

    «Главкому» відомо, що була ініціатива провести ще один альтернативний аудит. І цю спробу було заблоковано, хоча послуги аудиторській компанії були проплачені на 70%.

    Мабуть, мова йде про дочірню структуру «Нафтогазу» – «Нафтогаз Трейдинг», яка теж замовляла відповідні послуги форензік-аудиту. Класичний форензік-аудит – коли перевіряється відповідність  законодавству тієї країни, в якій проводиться перевірка, для того, щоб потім була можливість висунути звинувачення в суді проти окремих посадових осіб щодо розтрати, злочинної недбалості, шахрайства, порушень. Наскільки мені відомо, ні перевірка аудиторів, яку проводили KPMG, ні перевірка, яку проводить інша компанія «Нафтогаз Трейдинг» – це не класичний форензік-аудит. Я не знаю всіх деталей, я не бачив контракту між «Нафтогаз трейдингом» і цією компанією, але чув, що були проблеми і були затримки. Деталей всіх не знаю. Але у мене немає підстав не вірити директору «Нафтогаз Трейдинг» Віталію Волинцю.

    А він і зараз директор?

    Він відсторонений, але офіційно є директором.

    Скільки може тривати це відсторонення, коли і чим воно має закінчитися?

    Чесно кажучи, для мене особисто це складна ситуація. Адже я не бачу ніяких порушень з боку Волинця. Питання, які, принаймні, я піднімав, стосувалися пана Фаворова. Тому мені не дуже зрозуміло, чому перевіряють Фаворова, а відсторонили Волинця? Про нього я можу тільки позитивно говорити: коли я координував його напрямок роботи, то він в дуже стислий термін створив компанію «Нафтогаз Трейдинг», показав позитивні результати роботи: фактично за місяць були збільшені обсяги продажу – частка на ринку газу зросла з 0 до 12,5%, коли продавали газ у  жовтні на листопад. Для розуміння: коли він зараз відсторонений від посади, частка конкурентного ринку «Нафтогаз Трейдинг» – 1,2%.  

    Коли я координував його напрямок, була навіть система контролю – і про це сказано у звіті аудиторів, тобто жодних претензій не було. Все відповідало міжнародним стандартам, що дозволяло мінімізувати будь-які ризики – корупційні, репутаційні тощо. Водночас у «Нафтогаз Трейдингу» була можливість, і вони це робили, заробляти гроші і для «Нафтогазу», і для України. Тобто, з одного боку, мінімізувалися ризики корупції, з іншого – максимізувалися прибутки: 12,5% частки ринку – це краще, ніж 1%. Чи не так? Обов’язок «Нафтогазу» і «Нафтогаз Трейдингу» – заробляти гроші для компанії, бюджету, українців. Якщо це робиться без зловживань монопольним становищем – це правильно, особливо враховуючи дефіцит коштів, який є в «Нафтогазі».  У мене претензій до пана Волинця немає. Він робив правильну справу і це його тільки позитивно характеризує.

    Вас вже викликали в НАБУ?

    Викликали, але я не можу коментувати слідство, яке проводить НАБУ.

    Я не ініціював перевірку Волинця, у мене не було до нього ніяких претензій. Я навіть не ініціював перевірку Фаворова, а просто відповідно до внутрішніх стандартів мав про це повідомити компетентним органам в компанії. До цього були внутрішні зустрічі з паном Фаворовим і з керівництвом «Нафтогазу», де ставились ті ж самі питання. Після того, як не були отримані відповіді, які б знімали ці питання, за погодженням з головою правління «Нафтогазу» Коболєвим я адресував їх на внутрішні органи. З морально-етичної точки зору, я спочатку обговорив це з людиною, до якої були питання, і тільки після того формально звернувся до внутрішніх органів.

    А вже потім наслідком стала перевірка підозрілих операцій і був встановлений факт конфлікту інтересів у Фаворова. Але коли його запитували, він запевняв всіх, що в нього немає конфлікту інтересів.

    Коли ці розмови з Фаворовим відбувались?

    Ця внутрішня зустріч була в грудні. Аудитори встановили, що у грудні був конфлікт інтересів.

    Давайте відмотаємо цю історію назад. Чому Фаворову минулого року передали напрямок роботи, яким ви займались у «Нафтогазі» не один рік? Як ви оцінюєте такі зміни тепер.

    За місяць до того, як був призначений Фаворов (26 листопада його представили як керівника), десь 25 жовтня я пішов за власним бажанням з посади голови інтегрованого газового бізнесу. Я сам попросив Андрія  Коболєва, адже волів зосередитися на тих питаннях, які були критичними для компанії і де моя участь також є критично важливою: це –  взаємовідносини з «Газпромом», Стокгольмський арбітраж і розв’язання проблемної ситуації з «Укрнафтою».

    Ці питання автономніші, вони менш інтегровані в інші процеси в компанії, тож мені легше зосередитися на них, не поглиблюючи розбіжності, які в мене були з Коболєвим щодо впровадження плану трансформації компанії. Тому наприкінці жовтня було ухвалено таке рішення, і тільки після того був найнятий на роботу пан Фаворов.

    Тобто ви просто хотіли уникнути подальшого конфлікту з керівництвом компанії?

    Так, я про це прямо казав: для того, щоб уникнути конфлікту, щоб компанія нормально розвивалась, щоб у Коболєва та інших представників топменеджменту була можливість реалізувати їхнє бачення трансформації. Було вирішено, що відповідальним за план трансформації є Коболєв. І тому це логічно і правильно, якщо у когось виникають розбіжності щодо того, як цей план має впроваджуватися, то точка зору Коболєва переважає. Якщо людина бачить, що краще бути в стороні від цього, то це рішення є конструктивним і правильним для компанії.

    Чи є підстави підозрювати, що вас змусили самоусунутись?

    Ні. Рішення було обґрунтоване, піти з цієї посади – це не була емоція. Ні. Були об’єктивні розбіжності щодо того плану трансформації, який бувцхвалений, узгоджений з наглядовою радою, обговорений з багатьма керівниками «Нафтогазу». Крім того, я й не мав займатися інтегрованим газовим бізнесом – цим мав займатися Олег Прохоренко. Спочатку він відмовився від цього, потім я відмовився і лише після цього зайняти посаду погодився Фаворов.


    Юрій Вітренко
    Юрій Вітренко

    «Газпром не хоче платити за рішенням арбітражу – для них це геополітична поразка»

    Півтора року тому «Нафтогаз» виграв Арбітраж за договором з транзиту газу через Україну, але «Газпром» досі не виконав рішення суду і не сплатив $2,7 млрд. У разі повернення цих грошей, чи планує «Нафтогаз» віддати їх новому відокремленому оператору газотранспортної системи (ГТС), адже ці кошти передбачались на фінансування витрат ГТС України?

    По-перше, «Газпром»  ще повністю не розрахувався. Ми виграли за транзитною справою близько $4,6 млрд. Частину коштів повернуто як залік на суму $2,1 млрд. А  залишок – $2,6 млрд плюс відсотки (щодня накопичуються) – цю суму вони ще не заплатили.

    Вони не бажають платити. Вони б і ці $2,1 млрд не сплатили, ми їх фактично стягнули. Арбітраж у своєму рішенні сказав: оскільки ви винні їм («Газпрому» – «Главком») за газ, який ви відібрали і за який ви повністю не розрахувалися – $2,1 млрд, а вони винні вам за нашим рішенням $4,6 млрд, то ми самі робимо цей залік. Тобто це не був залік, на який погодився «Газпром». Це арбітраж змусив їх зробити цей залік.

    А от решту грошей «Газпром», як і раніше, так і зараз, не хоче платити: всілякими правдами і не правдами уникає цієї сплати. Ми заарештовуємо активи по всьому світу, він протестує, затягує процеси в різних юрисдикціях у Великобританії, Нідерландах, зараз ще й в Люксембурзі, Швейцарії, США.

    Чому вони не хочуть платити?  По-перше, це великі гроші, по-друге, вони тоді визнають факт своєї поразки, а для них це не тільки гроші, це геополітична поразка, тому що вони вибудовували всю свою геополітику на тому, що «українці недолугі», «крадуть газ», а «велика Росія цих недолугих українців фактично утримує». Вони про це стверджують як в середині Росії, так і на Заході. І тут ми доводимо в арбітражі, що насправді це вони нам не доплачували за транзит, а ми переплачували за газ. Це вони фактично завдяки корупції та інших чинників грабували Україну. Для них це певний переворот.

    Росіяни не хочуть, щоб всі зрозуміли, що вони обкрадали Україну. Вони, можливо, розраховували на нового президента або нового прем’єра, який зробить новий контракт, або щось таке, щоб забули про старе. Вони прагнуть повернутися до риторики, що Росія дає нам дешевий газ, а ми дурні під впливом «бандерівців» і «америкосів» просто не розуміємо те добро, яке вони нам роблять.  

    У них величезні втрати, і репутаційні також, вони в кожному суді на це скаржаться, що ми арештовуємо їхні активи і проводимо процедуру стягнення не тому, що хочемо отримати гроші, а тому що ми прагнемо завдати їм шкоди.

    Але я переконаний, що це (не виконувати рішення арбітражу – «Главком») політичне рішення, відповідно,  воно ухвалюється на рівні Путіна – він дав команду не платити Україні. Паралельно Росія, її політичний режим, намагається зробити так, щоб ця поразка потім не була визнана.

    Для Росії це типово – не виконувати рішень міжнародних судів. Вони їх інколи виконують, але по-хитрому – наприклад, вже за рішенням російського суду. А ще, ймовірно, це питання буде використане росіянами для шантажу на переговорах щодо продовження транзиту газу через Україну?

    На жаль, це може бути предметом для торгу. Але там є певна надія: позиція європейців полягала в тому, щоб взагалі не ставити питання виконання рішень арбітражу, який ми виграли, і про новий арбітраж. Ми мали виносити ці теми за дужки і говорити тільки про транзитні контракти.  

    Ми погодилися з такою позицією: нам важливо було мати консолідовану позицію з європейцями щодо нового транзитного контракту. Ми ж знаємо, що у російської сторони та їхніх агентів впливу в Європі були плани вбити клин, щоб потім сказати:  дивіться, європейці не підтримують українців, тому газопровід «Північний потік-2» – єдиний вихід з такої ситуації. Тому це дуже важливо, щоб була консолідована позиція: гаразд, виносимо за дужки питання про виконання рішень арбітражу.

    Але росіяни відразу попередили: те, що ми зараз зустрілися, це не переговори; умовою для переговорів має бути, щоб українці відмовилися від рішення арбітражу. Або чекаємо апеляційний суд – що він скаже, або якщо хочете мати переговори зараз, то нехай українці відмовляються.  

    І ось зараз відбувається певний переломний момент: минулого разу пан Марош Шефчович (заступник голови Єврокомісії з Енергетичного союзу – «Главком») на тристоронніх переговорах сказав: я бачу, що ми хотіли б абстрагуватися від питання щодо виконання рішення арбітражу, але не можемо, тому давайте під час наступного раунду сідати і вирішувати, як «Газпром» виконує рішення арбітражу. Ми можемо обговорювати різні форми його виконання, але і позиція «Нафтогазу», і позиція ЄС полягають в тому, що рішення має бути виконане. Мова не йде про те, що нас хтось зливає, навпаки, європейці кажуть: ми розуміємо, ви чесно і справедливо виграли в міжнародному арбітражі, ми будемо наполягати, щоб це рішення було виконане. І це добре, але європейські партнери казали: давайте винесемо це питання за дужки. Зараз ми росіянам кажемо: консолідована позиція європейців і України полягає в тому, що ви маєте виконати рішення арбітражу. А ось новий арбітраж ми залишаємо поки що за дужками.

    Ви берете участь у всіх переговорах з «Газпромом»?

    Я брав участь у всіх раундах переговорів: як у так званих технічних консультаціях з боку уряду, де головою делегації була пані Олена Зеркаль (заступниця міністра закордонних справ), так і в перемовинах на так званому політичному рівні, де голова  делегації – пан Клімкін (глава МЗС) і присутній Коболєв. Переговори з Міллером – це зустріч на політичному рівні, а на рівні консультацій беруть участь заступники.

    На переговорах росіяни ставлять дуже чітку вимогу: відмовилися від рішення арбітражу. Ми категорично проти. Не погодимось, адже це великі гроші – там зараз щонайменше $3 млрд, адже це означає не лише відмовитися від $3 млрд… А що ж робити з грошима, які ми мали б заплатити «Газпрому», якби не було б рішення арбітражу?

    Якщо зараз скасувати рішення арбітражу і відмовитися від нього, то ми автоматично будемо винні «Газрому» за принципом «бери або плати» $80 млрд. Плюс ми маємо заплатити за вже відібраний газ за ціною, яка не була переглянута, ще $4 млрд, тобто загалом ми мали б заплатити $84 млрд.

    Це смерть Україні…

    Так. Як можна з цим погодитися? І росіяни нам кажуть: якщо ви відмовитеся від арбітражу, то ми можемо вести переговори тільки щодо продовження поточного контракту. Поточний контракт – це контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом», мова не йде про нового відокремленого оператора. А «Нафтогаз» наполягає на тому, що це має бути відокремлений оператор, не «Нафтогаз». Ми не хочемо продовжувати контракт, ми не хочемо займатися транспортуванням газу.  

    І хто ж цей «відокремлений оператор» ГТС? «Магістральні газопроводи України», як того вимагає уряд за ухваленою ним моделлю від 2016 року?

    Ні, це не Кабмін вирішує. У нас зараз єдиний оператор, ліцензований державним регулятором (НКРЕКП) – «Укртрансгаз». Коли МГУ («Магістральні газопроводи України») стануть  сертифікованим оператором, тоді «відокремленим оператором»  може бути й МГУ.

    Зараз контракт може підписати як оператор тільки «Укртрансгаз». Нині ми створюємо там відповідну філію – окрему юридичну особу – як оператора ГТС. Але ліцензія НКРЕКП є тільки в «Укртрансгазу».

    Закон про ринок газу передбачає анбандлінг –- виділення з «Нафтогазу України» активів, які використовуються для транспортування, видобутку і поставки газу. Функції з транзиту газу уряд зобов’язав  передати новому оператору ГТС – «Магістральні газопроводи «України» (МГУ).

    Коли наступний раунд переговорів?

    Мав бути у травні, але його перенесли. Реалістично: він може відбутися у липні, бо тільки у червні пан Шефчович зустрічається з російською стороною – вони будуть домовлятися про наступний раунд.

    Невелике уточнення: частину коштів від «Газпрому» було компенсовано у вигляді заліку. Якщо  росіяни таки повернуть і решту відсудженого боргу. Чи планує «Нафтогаз» ці кошти перераховувати «Укртрансгазу» на модернізацію ГТС? 

    До речі, для того, щоб зняти з нас звинувачення в тому, що ми не хочемо робити анбандлінг і не хочемо переводити контракт на «Укртрансгаз», я особисто, а потім і Андрій Коболєв, піднімали це питання у присутності представників Єврокомісії і «Газпрому»: давайте просто зараз, не відкладаючи, домовляємося і відзавтра переводимо контракт (на транзит газу територією України – Главком) на «Укртрансгаз» і відразу ж робимо анбандлінг. «Газпром» відмовився.

    Ми не можемо зараз передати контракт на МГУ, бо це поки що віртуальна структура, яка не має ні ліцензії, ні людей – нічого не має, тому зараз контракт можемо укладати тільки з «Укртрансгазом».

    Ми не проти, щоб «Магістральні газопроводи України» були власником «Укртрансгазу» – нехай зливаються, це не наше питання. Ми готові віддати весь «Укртрансгаз», але ж відмовилися росіяни. До речі, це змінило ставлення Єврокомісії до нас, адже до цього європейці зважали на чутки, що «Нафтогаз» не хоче робити анбандлінг. Коли представники Єврокомісії побачили нашу позицію, вони сказали: розуміємо, ви реально хочете це зробити.

    Так ось, повертаючись до вашого запитання. Ми хотіли в суді перевести контракт і ми хотіли, щоб «Газпром» сплачував «Укртрансгазу» за новими тарифами, зокрема і ретроспективно. Регулятор (НКРЕКП) свого часу визначив, що ці тарифи мають бути утричі вищі, ніж поточні: у них має бути зовсім інша структура.


    Юрій Вітренко
    Юрій Вітренко

    «Скоріш за все, не буде нового транзитного контракту»

    Розрахунок послуг за транзит газу в договірних відносинах «Нафтогазу» і «Укртрансгазу» базується на тарифі майже 237 грн за тисячу кубометрів, тоді як в контракті «Нафтогазу» з російським «Газпромом» – 853 грн. Застосування заниженого тарифу у розрахунках з «Укртрансгазом» загрожує банкрутством оператора ГТС.

    Ми хочемо, щоб «Газпром» платив вищі тарифи і, відповідно з моменту переведення контракту на «Укртрансгаз» ці тарифи він сплачуватиме «Укртрансгазу». А за той період, коли регулятор встановив нові тарифи, здається, з 2016 року, до ухвалення рішення арбітражу (у лютому 2018 року) –  за весь цей час ці додатково отримані кошти, як різниця доходів між новим  і старим тарифом, «Нафтогаз» віддав би оператору – «Укртрансгазу». Але це якби арбітраж дозволив нам перевести контракт на «Укртрансгаз» і зобов’язав «Газпром» платити за тарифами регулятора з 2016 року. На жаль, цього не сталося. Арбітраж сказав, що це питання до регулятора, це він має змушувати «Газпром» працювати за новими правилами, які встановив сам регулятор. А «Нафтогазу» присудили лише компенсацію недоотриманого прибутку через те, що «Газпром» не виконував положення контракту щодо мінімальних обсягів транзиту.

    Так вже ж з 2020 року транзитного контракту може й не бути?

    Скоріш за все, не буде нового транзитного контракту. Але дозвольте додатково пояснити ситуацію з переглядом тарифу за поточним контрактом, тобто до кінця 2019 року. Проблема в тому, що за цим пунктом, на жаль, ми не виграли в попередньому арбітражі. Як я зазначив, ці $4,6 млрд, які ми виграли в арбітражі, це не через перегляд транзитного тарифу, а через те, що «Газпром» подавав в газотранспортні мережі для транзиту газу обсяги, менші ніж 110 млрд кубометрів на рік. Тобто, за пунктом перегляду тарифу ми, на жаль, не виграли. Чому не були застосовані нові тарифи, встановлені регулятором, я пояснив. Як альтернативу ми також вимагали в арбітражі переглянути тариф у відповідності з запитом, який ми надсилали в «Газпром» ще в 2009 році. На жаль, він був визнаний таким, що не відповідав формальним вимогам. А в 2014 році, на жаль, ми не надсилали новий запит, який би був підготовлений вже з міжнародними юристами, як ми це зробили щодо перегляду ціни за контрактом на поставку газу, і завдяки чому ми виграли в арбітражі щодо перегляду ціни. І саме тому, що не був переглянутий тариф, ми не отримали ці додаткові кошти від «Газпрому» і не змогли навіть юридично передати ці кошти «Укртрансгазу».

    Зараз ситуація залишається такою, як була впродовж останніх 11 років, коли ми отримуємо гроші від «Газпрому» за одним тарифом – між «Нафтогазом» і «Газпромом», а сплачуємо за  транспортування газу за іншим тарифом (між «Нафтогазом» з «Укртрансгазом»). У нас є давним-давно підписаний контракт з «Укртрансгазом». Оскільки в 2016 році регулятор ввів зовсім інші правила щодо транспортування газу, ми не можемо змінити цей старий контракт з «Укртрансгазом». З юридичної точки зору ми маємо підписати новий контракт з «Укртрансгазом» який би повністю відповідав цим новим правилам, Кодексу ГТС, і з новими тарифами, які вступили у дію 2016 року.  Але ми ні технічно, ні юридично, ні фінансово не можемо працювати з «Укртрансгазом» за цими новими правилами, тому що «Газпром» відмовляється працювати з нами за новими правилами. А сказати «Газпрому»,  що у такому разі ми відмовляємося з ним працювати і зупинити транзит – це не варіант для нас, і це суперечить міжнародним зобов’язанням України.

    Тому регулятор зробив для нас виняток і дозволив на той час, поки не зміняться відносини з «Газпромом», працювати з «Укртрансгазом»  за старими правилами.

    Але ж вас звинувачують в тому, що ви штучно банкрутуєте «Укртрансгаз»?

    Ми хочемо це змінити, але не можемо – на жаль, перебуваємо в таких законодавчих умовах, коли ситуація з «Газпромом» не відповідає законодавству України.

    І той же Стокгольмський арбітраж сказав, що, в принципі, врегулювати цю проблему має державний  регулятор (НКРЕКП) – він має працювати з «Газпромом», змушувати їх змінити їхні правила. Розумієте?

    Ми не можемо це зробити  – для цього є компетентний орган. До речі, регулятор брав участь у переговорах з «Газпромом». Голова НКРЕКП Оксана Кривенко була присутня і на технічних консультаціях, і на тристоронніх переговорах на політичному рівні. Вона ставила «Газпрому» питання і розповідала про нові правила, але «Газпром» не хоче за ними працювати.

    Уряд зобов’язав «Нафтогаз»  до кінця року провести анбандлінг за ухваленою ним моделлю: «Магістральні газопроводи України» мають стати «суб’єктом управління» газотранспортними активами держави. Яку модель відстоюєте ви?

    Позиція Коболєва: ми маємо до кінця цього року закінчити анбандлінг. Питання в тому, яку модель вибрати. У нас транзитний контракт з «Газпромом» діє до 31 грудня – технічно він закінчується о 10 й годині 1 січня 2020 року.

    Тепер щодо моделі. Українське законодавство дозволяє дві моделі відокремлення оператора ГТС: «відокремлення  власності» (Ownership OnbundlingOU)  і «незалежний оператор системи» (Independent System Operator, ISO). Це відповідає європейському законодавству. До речі, європейське законодавство  дозволяє  ще й модель «незалежний транспортний оператор» (Independent Transmission Operator, ITO) – оператор залишається в складі вертикально інтегрованої компанії, але просто існують певні запобіжники впливу з боку цієї компанії.

    У принципі, якщо читати законодавство, це взагалі має бути вибором «Нафтогазу»: це його зобов’язання – відокремити діяльність з транспортування газу. Тобто «Нафтогаз» сам обирає, як йому виконати вимоги закону, адже якщо він їх не виконує, то штрафувати будуть «Нафтогаз», а не Кабмін чи  будь-який інший орган.

    По-друге, ми маємо обрати модель «незалежний оператор системи», а не модель «відокремлення власності» для того, щоб зберегти можливість виграти в уже розпочатому новому Стокгольмському арбітражі від $11 до $14 млрд від перегляду тарифу за 2018-2019 роки. І зробити це замість того, щоб навпаки програти $3 млрд від перегляду цього тарифу.

    Тобто раціональний вибір полягає в тому, щоб вибрати модель, яка дозволяє «Нафтогазу» не програти $3 млрд від перегляду цього тарифу, а виграти  $11 - 14 млрд. Це настільки просто... Але далі відбуваються незрозумілі речі… Коли є робоча група, яка працює, є протокол, який засвідчує: вся робоча група, яку створив Кабмін, не може визначити, чи  матиме модель «відокремлення власності» негативний вплив на арбітраж.

    Поняття «відокремлення власності» – це дуже складні матерії. Проблема така: за будь-якої моделі має бути створена незалежна від «Нафтогазу» компанія-оператор ГТС. «Нафтогаз»  не має бути власником цієї компанії і не повинен мати жодного відношення до неї. Але ця компанія може бути оператором ГТС, не маючи її у власності, або ж ця компанія може мати у власності ГТС.

    Модель «відокремлення власності», – це коли «Нафтогаз» не має відношення ні до власності  на ГТС, ні до оператора ГТС.

    Зараз ні «Укртрансгаз», ні «Нафтогаз»  не є формальними власниками ГТС – власником є держава Україна. Оператором є «Укртрансгаз». Водночас держава в особі Фонду держмайна передала ГТС «Нафтогазу» у користування (на праві «господарського відання», це такий юридичний рудимент з радянських часів), а «Нафтогаз» на тих же правах передав ГТС у користування «Укртрансгазу».  Нова компанія, яка стане оператором, буде повністю незалежною, ми з цим згодні. Але, коли цей оператор буде брати в управління чи в оренду ГТС, контракти мають бути підписані таким чином, щоб  оператор це робив не напряму у держави, а через «Нафтогаз». Чому?

    Це потрібно, бо «Нафтогаз» має отримати можливість визнавати амортизацію ГТС і має отримати можливість визнавати знецінення української ГТС. Ми маємо отримати цю можливість в період, поки у нас є контракт з «Газпромом» і наша дочірня структура, «Укратрансгаз», є оператором цієї ГТС. Поясню по-простому для людей.

    Є, наприклад, дорога, яку використовуєте ви та інші люди. Але ви не є її власником. Є амортизація цієї дороги, вона знецінюється з кожним днем, вона старіє і її потім потрібно ремонтувати. Амортизація – це витрати, ми розуміємо. Але це не є ваші витрати, бо це не є ваша дорога. Наприклад, вона державна і, відповідно, якщо це не ваші витрати, ви не можете їх включати до складу своїх витрат – наприклад, в свій якийсь тариф.

    Позиція «Нафтогазу»: зараз відбувається перегляд тарифу на 2018-2019 роки. Якщо до ГТС ми не маємо жодного відношення, то ми не можемо включати амортизацію і знецінення цієї ГТС до складу наших витрат. І якщо ми не включаємо амортизацію і знецінення цієї ГТС, то відповідно наші витрати є меншими. У нас в новому арбітражу буде перегляд тарифу у відповідності до європейських правил.  Ці правила кажуть, що тариф має відображати наші витрати. Якщо наші витрати будуть визнані меншими через те, що не буде включатися  амортизація і знецінення ГТС, тариф буде меншим, ніж навіть той, який зараз сплачує  «Газпром». Тобто арбітраж може визнати, що «Газпром» переплачував за транзит, і І ми будемо змушені повернути $3 млрд «Газпрому».

    Ми ж наразі включаємо у склад витрат амортизацію і знецінення ГТС, і тому стверджуємо, що наші витрати більші, ніж тариф, і таким чином обґрунтовуємо вимогу, що «Газпром» має доплатити $11-14 млрд . При цьому ми єдині, хто може змусити «Газпром» покривати ці витрати на амортизацію і знецінення української ГТС. Жодна інша компанія в Україні, на жаль, не може змусити це робити. Тому, якщо держава забере у нас можливість включити ці витрати в тариф, це означатиме, що ніхто не зможе змусити «Газпром» потім ці витрати покрити.  

    Тому потрібно зробити так, щоб в цьому ланцюжку – коли новий оператор буде орендувати або брати в концесію, в управління, чи в господарське відання ГТС –  залишився «Нафтогаз України». Тоді ми скажемо: оскільки ми маємо відношення до ГТС, то її амортизація та знецінення  – це наші витрати. Тоді відповідно ми можемо  пред’явити «Газпрому» вимогу, змусити його за це платити. Питання реально дуже складне…

    Доволі складне пояснення. Але є протилежна думка, і вона проста: «Нафтогаз» вигадує різні причини, аби лиш не втратити трубу, бо вона приносить великі доходи…

    Так, не хоче, бо ГТС щороку  приносить від $2,5 до $3 млрд. Але ж НАК готовий відмовитися від доходів, якщо ми зрозуміємо, що хтось інший їх отримає в Україні. Ми не хочемо, щоб Україна відмовилася від цих доходів. Тому, коли ми казали: давайте переведемо контракт на «Укртрансгаз», щоб він отримував ці доходи, ми згодні. Хтось каже: переведіть на МГУ, щоб МГУ отримувала ці доходи. Будь ласка. Але коли нам кажуть: ви відмовтеся від цих доходів, і їх взагалі не буде, ми не погоджуємося, адже як Україна буде жити без $2,5-3 млрд на рік. А як житимуть 20 тис. співробітників «Укртрансгазу»? А як бути українським виробникам, які виробляють деталі для ГТС?


    Юрій Вітренко
    Юрій Вітренко

    «Ми бачимо скоординовані дії між Росією і людьми, які запропонували Кабміну ухвалити цей проект постанови»

    Чи можливе укладання транзитного контракту після 2019 року за європейськими правилами – з перенесенням точки передачі газу на східний кордон України? Протягом усіх попередніх років «Газпром» був проти цього.

    «Газпром» і зараз проти – з цього приводу навіть недавно було інтерв’ю пана Анатолія Яновського (заступник міністра енергетики РФ – «Главком»). Він каже: «А чому це ми маємо віддавати своїх споживачів, ми їх 20 років там у Європі вирощували, налагоджували з ними контакти, а якщо ми передаватимемо газ на кордоні з Україною, то це означає, що наші контрагенти, наші клієнти відразу стануть клієнтами України, тому ми взагалі цього не хочемо». Тобто, росіяни проти. 

    Але ж європейські правила інші…

    Так, інші. Тому вони й не хочуть за європейськими правилами укладати новий контракт. Але ми чотири роки працюємо над тим, щоб їх якось змусити через Єврокомісію. Ми хочемо змусити їх через скаргу в європейський Антимонопольний комітет. З огляду на те, що «Газпром» працює на європейському ринку, є змога довести, що він таким чином обмежує конкуренцію, коли не хоче продавати газ на україно-російському кордоні («Газпром» продає на західному кордоні України – «Главком»), щоб інші компанії могли його там отримувати.

    «Газпром» обґрунтовує свою позицію тим, що «Нафтогаз» є монополістом, якого держава зобов’язала бути монопольним експортером газу. А ми з цим не погоджуємося: враховуючи нюанси російського законодавства, ми, до речі, до скарги залучили юридичний висновок російської юридичної компанії (повірте, дуже складно знайти російську компанію, яка б дала такий висновок): «Газпром» має бути лише єдиним експортним каналом, водночас іншим російським компаніям не забороняється експортувати газ, не забороняється мати транзит через територію Росії газу з Середньої Азії. «Газпром» може брати газ у компаній, які видобувають в Росії, або везуть з Середньої Азії і потім вивозити його з Росії і віддавати цей газ на україно-російському кордоні. «Нафтогаз» вважає, що європейський Антимонопольний комітет має зобов’язати «Газпром» це робити.

    До речі, нині ми спостерігаємо «розвідку боєм»  в нашій гібридній газовій війні. В своєму інтерв’ю Анатолій Яновський сказав: нам пропонують укласти якийсь довгостроковий контракт, а за європейськими правилами, мають діяти аукціони, на яких пропонуватимуться потужності – як короткострокові, так і довгострокові (для транзиту газу – «Главком»). Потім ми це побачили у проекті постанови Кабінету міністрів, але ми не знаємо, чи ухвалив його уряд, чи ні.

    В проєкті написано, що МГУ зобов’язаний  проводити такі аукціони, хоча МГУ навіть не є оператором, а тому за законом не може цього робити. Це означає: якщо такий аукціон буде проведено, і навіть якщо не «Газпром», а якась російська фірма «Рога і копита» забронює (за якимось там ще низьким тарифом) потужності української ГТС на 5-10 млрд кубів, наприклад, на півроку, потім отримає від «Газпрому» через Україну газ і віддасть його цьому ж таки «Газпрому» в Європі. А за цей час вони добудують газопровід «Північний потік-2» і скажуть «дякуємо і до побачення!». І все.  А отримані гроші навіть не покриють операційні витрати «Укртрансгазу», не кажучи вже про повні витрати.

    А затримка з «Північним потоком-2» може буде десь на півроку – його закінчать у другому півріччі 2020 року. Ми бачимо фактично скоординовану дію між Росією, Яновським і людьми, які запропонували Кабміну ухвалити цей проєкт постанови. Ми розуміємо, що прем’єр Гройсман, скоріш за все, не є експертом щодо аукціонів з продажу потужності з транспортування газу. Думаю, віце-прем’єр Кістіон також не є експертом з цього питання. Тобто хтось це їм написав – можливо, хтось зі сторони того ж МГУ. Думаю, це розвідка боєм.

    Чи погоджували з вами цей проєкт постанови про аукціони на транзитні потужності?

    Ні. Ми протестували проти цього проєкту. Якщо постанова  буде опублікована у такому вигляді, ми будемо піднімати питання на іншому рівні. Це моя сфера відповідальності і я розумію, що це навряд чи випадковий збіг: ці дії збігаються з позицією Яновського, який ратує за  аукціони. І ось – всупереч українському законодавству з’являється постанова Кабміну…

    На якому «іншому рівні» ви будете відстоювати свою позицію?

    Це вже питання компетентних органів, не хочу зараз обговорювати ці деталі…

    Чому «Нафтогаз» викуповує європейські транспортні потужності з реверсу газу не тільки для власних обсягів імпорту, але й для імпорту інших незалежних приватних постачальників? Чи покривають ці приватні імпортери фактичні витрати «Нафтогазу» з викупу таких потужностей?

    Наскільки мені відомо, ми бронювали потужності, про які, скоріш за все, йдеться, ще в 2014 році, коли мова йшла про те, що без бронювання потужностей на довгий час (на 5 років) словаки не побудують газовий інтерконектор Будінце.

    Точка з'єднання Будінце газового інтерконектора між Україною та Словаччиною розпочала роботу 1 квітня 2016 року – з можливістю входу з боку України в напрямку газотранспортної  системи Eustream. Це дозволило збільшити поставки газу з Європи до України через  Словаччину.

    Отже,  бронювання потужностей «Нафтогазом» було зумовлено вимогами словаків. Тоді в нас була проблема, щоб «Газпром» не забронював ці потужності. Бо якби росіяни це зробили, у нас би у 2014 році (початок військової агресії з боку Росії – «Главком») не було б реверсу газу, тобто ми б не мали альтернативи «Газпрому», а відтак, не могли б судитися з ним у Стокгольмському арбітражі. Для того, щоб судитися з «Газпромом» протягом чотирьох років, ми повинні були отримати альтернативу поставок газу.  

    Тому ми й бронювали великі обсяги потужностей на довгий період часу. Потім ці потужності не використовувалися, і у «Нафтогазу» були певні внутрішні проблеми, ми дійсно втрачали частку конкурентного ринку продажу газу. Але навіть коли були ті проблеми, частка ринку «Нафтогазу» була не 1%, як тепер, а більша, хоча й не така висока, як ми хотіли. Після того, як я почав координувати цей напрямок, ми за місяць буквально збільшили частку ринку з нуля до 12,5%, і «Нафтогаз» планував використовувати ці потужності для ввезення газу, яким потім торгували  на  українському ринку. Але нині ми втратили частку ринку, можливо, зараз втрачений  сегмент використовують інші приватні трейдери. 

    «Нафтогаз» нарешті виходить зі своїм ресурсом на вільний ринок. Які обсяги планується продавати на Українській енергетичній біржі і що змусило нарешті вийти на ринок?

    Мені складно коментувати, бо зараз я не відповідаю за цей напрямок. Можу тільки сказати, що свого часу у нас був свідомий вибір не продавати газ на Українській енергетичній біржі, тому що в Україні біржа – це просто таке слово, за яким може нічого не стояти.  Нагадаю, Онищенко теж продавав свій газ на біржі, проте це вже інша історія... Біржа ніяк не регулюється державою.

    Народний депутат Олександр Онищенко втік з України через «газову справу». НАБУ називає його організатором ймовірної корупційної схеми, пов’язаної з видобутком та продажем газу в рамках співпраці з ПАТ «Укргазвидобування». Нині він через суд оскаржує свій розшук в Україні, хоче повернутись в Україну.

    Замість того, щоб продавати на біржі, ми почали торгувати газом за двосторонніми договорами. Ми зробили дуже конкурентну ціну (у жовтні, коли я ще координував цей напрямок) – вона була на рівні імпортного паритету. Але оскільки у нас мінімальні витрати на імпорт, у нас є  заброньовані потужності в Словаччині за тарифом, який удвічі нижчий, ніж нинішній тариф, якщо ви зараз прийдете бронювати потужності на короткий період часу.

    Через це цього «Нафтогаз» міг витримувати конкурентну ціну, тому нам не потрібні були жодні біржі. Міжнародний досвід свідчить, що акціонерами біржі, щоб до них була довіра, мають бути провідні гравці на ринку. Також біржа має регулюватися, бо якщо це біржа нерегульована, то там  можуть бути будь-які маніпуляції, імітація прозорості, можливі будь-які «договорняки».

    Але ціни на газ на Українській енергетичній біржі падають синхронно з котировками на європейських хабах, тоді як «Нафтогаз» цього року пропонував промисловим підприємствам значно дорожчий газ, і лише останнім часом встановив паритетні до імпортних ціни?

    Не падали ціни, бо вже не було тієї системи продажів, яку я запровадив разом з колегами в жовтні 2018  року –  тоді ціна від «Нафтогазу» була напряму пов’язана з поточною імпортною ціною.

    (Падіння ціни газу на європейських хабах розпочалося у листопаді 2018 року, тобто, відразу, як Вітренко залишив посаду голови інтегрованого газового бізнесу «Нафтогазу». І відразу ж перестала діяти система, запроваджена ним, – тоді ціна від «Нафтогазу» була напряму пов’язана з  імпортною, –  «Главком»).

    Микола Підвезяний, Наталка Прудка, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»


    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ