«Іванішвілі очікує, що Росія введе війська». Протести в Грузії очима свідка

Президент України 5 грудня Володимир Зеленський ввів у дію рішення РНБО, яким запроваджуються санкції проти владної верхівки Грузії. Загалом у списку підсанкційних осіб – 20 грузинських можновладців, наближених до влади людей на чолі з сірим кардиналом – мільярдером з російським бекграундом Бідзіною Іванішвілі. Санкції Києва стосуються блокування активів, припинення діяльності ліцензій, заборони виведення капіталів та інших обмежень для компаній, пов’язаних із фігурантами санкційного списку, відмови в наданні цим особам віз і так далі. Причина для санкцій, яку озвучив Зеленський, – «здача Грузії Путіну».

Наскільки неможливість купляти земельні ділянки в Україні буде болісною для грузинської еліти, сказати важко. Але точно куди більш чутливими для неї можуть стати санкції провідних країн Заходу, які поки не поспішають їх запроваджувати, тримаючи цей козир в рукаві. Але чи надовго вистачить їхнього терпіння?  Особливо на тлі численних протестів в Грузії, які тривають вже більше тижня і які влада розганяє силою.

Нинішній фактичний хазяїн Грузії експрем’єр Бідзіна Іванішвілі є почесним головою партії «Грузинська мрія», яка розтрощила всіх опонентів на нещодавніх виборах та склепала парламентську монобільшість. Втім чистота цієї перемоги викликала багато питань у Європарламенту, який через численні порушення та відверті фальсифікації результати виборів не визнав.

«Мрія» почала нову каденцію з місця у кар’єр, прийнявши рішення щодо заморозки переговорів про вступ Грузії до Євросоюзу до кінця 2028 року. Формально при цьому Тбілісі не відмовляється від прописаного в Конституції курсу на євроінтеграцію, але відтермінування цілком вписувалося в антизахідну риторику та дії «мрійників», які вони добре продемонстрували під час виборчої кампанії. Тут і скандальний закон про іноагентів, який зіпсував стосунки грузинської влади з Заходом, і карикатурний «хрестовий похід» проти ЛГБТ, і лякалки «кольоровими революціями» та війною, як в Україні, як їхнім наслідком. Водночас, Іванішвілі і Ко не нехтували реверансами у бік Кремля – зокрема, відкриттям авіасполучення з Росією та закликами спокутувати провину перед осетинами за російську-грузинську війну 2008 року. 

Фактичний хазяїн Грузії, почесний голова «Грузинської мрії» Бідзіна Іванішвілі розвернув країну спиною до Європи

Очевидний розворот Грузії від Заходу у бік Росії вкупі з підтасовкою результатів виборів викликав багатотисячні протести не тільки в столиці, а в інших містах. Опозиційно налаштована до команди Іванішвілі президент Саломе Зурабішвілі закликала не визнавати новообраний парламент легітимним. Відповідно, на її думку, не буде вважатися законно обраним новий президент країни, вибори якого заплановані на 14 грудня. Грузинський президент вперше обиратиметься не всенародним голосуванням, а виборчою колегією в парламенті, легітимність якого під сумнівом.

Тож Зурабішвілі вважатиме себе президентом навіть після того, як парламент здійснить цю «спецоперацію». «Грузинська мрія» висунула на президентську посаду колишнього футболіста Михаїла Кавелашвілі, і мало сумнівів, що саме він отримає президентське «посвідчення» від парламентарів. Це має надати новий поштовх проявам незгоди з узурпацією влади на вулицях.

Опозиційне політичне крило протестів (зокрема, партії, що подолали виборчий бар’єр – «Коаліція за зміни», «Єдність – національний рух», «Сильна Грузія», «Гахарія – за Грузію») підтримує логіку Зурабішвілі та вважає президента єдиним законним уособленням влади.

Кадри з проспекту Руставелі під будівлею парламенту дуже нагадують революційні події в Україні: протестувальники використовують піротехніку та «коктейлі Молотова», поліція пускає в хід сльозогінний газ, дубинки та водомети. Кількість постраждалих та затриманих вже йде на сотні.

Лідер партії «Грузинська єдність» Мераб Чухуа бере активну участь у антивладних протестах з перших днів після парламентських виборів, коли вони ще не набули такого масштабу. В інтерв’ю «Главкому» Чухуа розповідає, наскільки наляканою народним бунтом є команда Іванішвілі, яка звикла йти напролом, чи можуть мирні зібрання набути куди жорсткішого характеру та яку роль в ймовірній ескалації може зіграти Москва.   

Грузинський опозоційний політик Мераб Чухуа: «Результат протестів в Грузії ми побачимо ще цього року»

–  Протести триватимуть до того часу, доки ми не отримаємо бажаного результату, – обіцяє Чухуа. – На цьому етапі – це вибори, які мають відбутися без участі сьогоднішньої виборчої комісії, тому що вона, як і у путінській терористичній Росії, малює результати, які замовив уряд.

Коли ми проводили протести проти фальсифікації виборів, люди не з таким ентузіазмом йшли, як зараз. Але все змінилося, щойно народ почув, що скасовується програма, за якою була зупинена інтеграція Грузії до Євросоюзу до 2028 року. Це дуже схоже на українську історію, коли Янукович припинив переговори і навіть не хотів обговорювати можливість підписання асоційованого членства в ЄС. Одразу на вулиці була тисяча людей, за 10 хвилин – дві тисячі, за годину – 20 тисяч, а далі вже не було місця. І ось так продовжується боротьба за відновлення справедливості та законності в Грузії, бо парламент, що був обраний незаконно, на сьогодні вважається нелегітимним. Відповідно й уряд, який було затверджено цим парламентом, вважається нелегітимним. Причому де-факто, бо світова спільнота, жодна поважна демократична держава його не визнає.

Якщо вже порівнювати з українськими подіями, то основний центр протестів – Майдан – був стаціонарним. Була певна організація, там постійно чергували люди, бізнесмени дрібного та середнього штибу підвозили продукти, генератори. Як це організаційно відбувається в Грузії?

Почалося все природним шляхом, навіть партійним лідерам не дозволяли якось особливо поводитися. Діє сам народ. Звісно, партії присутні, як і представники недержавних організацій. Хтось чай гарячий приносить, каву, сухарики і так далі. Але все відбувається самоорганізовано, на цьому етапі не видно жодної партії-провідника.

У нас в Конституції затверджено, що Євросоюз – це курс нашої держави. І фактично уряд своїм рішенням Конституцію скасовує. А природа грузинського народу така, що, якщо відбувається щось проти західного курсу, всі виходять проти цього. Хай ніхто не втішає себе, що сьогодні-завтра люди втомляться. Навпаки – у деяких випадках на протестах налічувалося до 400 тисяч осіб.

Протестувальники постійно перебувають на території перед парламентом, звідки нас витісняють звідти дуже сильні та масштабні сили – у цьому спецслужби залучені. Але як тільки вони нас витісняють, ми за деякий час знову повертаємося і продовжуємо. Там постійно перебувають люди – не буває, щоб ніхто не стояв.

Проти нас вже застосовують провокації – наприклад, ці сволоти кидаються камінням і кажуть, що нібито ми це робимо. Хоч поки не стріляють, як це робив Янукович. Вони хочуть зробити прецедент, аби були жертви, але, на відміну від України, випадки таких провокацій поки поодинокі. Втім, це лише поки. Вони ж кажуть, що ми влаштували путч. Але при цьому вони самі діяли як хунта та зробили державний переворот, скасувавши Конституцію. Сидить однопартійний парламент, нібито обирає однопартійний уряд і зараз ще й збираються обирати бездипломного президента, який навіть, будучи футболістом, не вважався спортсменом, що відбувся. Просто дурень, який нічого не вміє, окрім як матюкатися, – таким простіше керувати. За такою ж логікою і Кобахідзе прем’єром поставили. Вони виконують всі завдання, які їм дає згори олігархічне правління. Розповідати, що опозиція – це ЛГБТ-ідеологія, і що в Європі нічого, крім ЛГБТ немає, – це надто примітивна ідеологія, яка, слава Богу, у нас не працює.

У більш-менш спокійний час над проспектом Руставелі з’являється дим
не тільки від петард, а й від мангалів

У російських пабліках розповсюджувалася інформація, що грузинські воїни, що воюють в Україні, збираються доєднатися до протестів. Грузинський легіон навіть спростовував ці вкиди. Але чи очікуєте ви якоїсь більшої підтримки від співвітчизників з-за кордону? Ніщо ж не заважає вашим симпатикам приїхати та до вас доєднатися. 

Вважаю, що наші громадяни в цей критичний і вирішальний період розвитку держави повинні повертатися. Кому яке діло, якщо людина, що воює проти терористичної Росії, складає свою зброю і як громадянин Грузії з'являється на наших протестах? Вона що – не має на це права? Це її право на Батьківщину.

Ми не дозволимо у насильницький спосіб розганяти й утискати народ та його свободу висловлювання. А те, що наші «воїни свободи» приїдуть і нібито почнуть воювати проти державних сил – це провокація, яку розганяють.

Лідер опозиційної партії «Грузинська єдність» Мераб Чухуа припускає, що мирні протести можуть перерости в більш жорстке протистояння

«Вибори» президента – це призначення коня в Римський сенат»

Нагадаю, що в Україні теж було все мирно до перших пострілів з боку влади та перших жертв на Майдані. І тоді вже протестувальники також перейшли до силових методів. Чи припускаєте ви, що і в Грузії до такого може дійти?

При спробі знищити мирне повстання військовим шляхом, звісно ж, реакція буде адекватною, тобто агресивною. Якщо зараз це – хлопавки, то завтра буде щось гостріше. Якщо почнуть стріляти – ніхто не буде просто стояти і чекати, поки тебе вб’ють.

Хатія Деканоїдзе в інтерв’ю «Главкому» після виборів, але ще до початку гарячої фази протестів, зауважувала, що у опозиційних партій дещо різниться бачення подальших дій. Наскільки зараз згуртоване саме політичне крило протестів?

Протести підтримує до десятка партій, серед яких зараз є повна одноголосність. На цьому етапі всі згодні з тим, що президент Саломе Зурабішвілі є єдиною легітимною гілкою влади Грузії, бо її було обрано на загальних виборах. 14 грудня на виборах президента, якого насправді просто призначать, хочуть скасувати цю єдину нагоду легітимного розвитку держави і останній шанс зберегти законність в Грузії.

Чи можна казати, що зараз протести дещо зачаїлися перед 14 грудня, після чого вони спалахнуть з новою силою?

Якщо раніше людей обурювала незаконність виборів та парламенту, то обрання Кавелашвілі буде сприйнято просто як образа. Нікого ж насправді обирати не будуть, це буде як призначення коня в Римський сенат (згідно з легендою, екстравагантний імператор Калігула призначив свого улюбленого коня Інцитата римським сенатором – «Главком»). Тільки там був кінь, а тут буде віслюк.

Те, що зараз нема яскраво вираженого лідера протесту – це погано чи добре в цих обставинах?

Слава Богу, що його нема. Бо таку людину можна буде купити, зламати або ще якось нейтралізувати. Опозиція зараз довіряє президенту Грузії як єдиному легітимному інституту влади у цей період. Якщо Зурабішвілі буде щось робити не так, то ми оголосимо, що вона неправильно представляє наш протест, і все одно свою справу продовжимо. Але поки що ми їй довіряємо та розраховуємо, що вона не продасться.

Грузинська опозиція вважає президента Саломе Зурабішвілі єдиною легітимною представницею влади

Як зараз поводять себе західні та взагалі іноземні посольства у Тбілісі щодо ставлення до протестів? Не в плані невизнання виборів, а якоїсь практичної підтримки.

Поки що все відбувається голослівно – на рівні заяв. Нічого конкретного немає, але нас надихає те, що жоден закордонний дипломат у Грузії, у день відкриття так званого парламенту на першому засіданні присутній не був. І ніхто його не підтримує, окрім путінської Росії, яка підбадьорювала владу та розповідала, як та добре тримається західному втручанню.

А як, до речі, влада тримається? В Україні в часи «майданів» була застосована доволі проста технологія «антимайданів», де мітингували прихильники влади, які вимагали «не розхитувати човен», а йти працювати. Здебільшого туди просто купляли людей або зганяли тих же бюджетників.

Сил для «антимайдану» у цієї так званої влади немає. Люди тисячами йдуть з владної вертикалі.

Ви про МЗС, де був масовий демарш?

Не лише в МЗС, і з Міноборони люди пішли, і з МВС. Навіть колишній міністр закордонних справ, нинішній посол Грузії в Сполучених Штатах Давид Залкаліані (представник «Грузинської мрії» – «Главком») відмовився від цієї посади на знак протесту. Він, мабуть, найбільш поінформований від західного світу про суть всього, що у нас відбувається. Навіть школярі протестують, бо не хочуть вчитися в школах, де навчають русизмам. І Батумі все стоїть, і Кутаїсі, і Поті. Не тільки центр, а й периферія протестує.

Учасників проєвропейських протестів поливають водометами та труять сльозоточивим газом

Влада ж, мабуть, була готова до протестів після виборів, заздалегідь заготувавши методички про «кольорові революції». На вашу думку,  вона недооцінила масштаби протестів чи вірить, що скоро все уляжеться, і жодної паніки в її рядах немає? Мовляв, у нас силовики під рукою, так що все буде добре.

Вони налякані, тому й почали говорити про дебати – давайте дебатувати, давайте діалог. Але це ж діалог заради того, щоб втішити населення та все заговорити, аби національна енергія та дух протесту впали. Але ми з таким підходом не згодні, бо нема з ким розмовляти. Якщо з нашого боку від імені народу сьогодні хтось вестиме переговори, це буде тільки президент. Але якщо вона не буде адекватно поводитися, звісно, ми теж цю довіру будемо анулювати.

Чи ви бачите таку ймовірність, що Зурабішвілі, наприклад, під тиском, може виїхати за кордон і вже звідти бути лідером опозиції у вигнанні? Як це сталося у Білорусі зі Світланою Тихановською.

Ми зараз згодні з її абсолютно здоровою позицією, що уряд є нелегітимним, і, якщо 14 грудня буде обрано президента, то він теж буде нелегітимним. Якщо президент поїде за кордон, то як вона братиме участь в наших протестах? Білоруський випадок, коли це нічим не завершилося, тут якраз дуже показовий.

«Ще цього року ми побачимо результат протестів»

Фактор Михайла Саакашвілі, як одного з лідерів провідної опозиційної сили – «Єдиного національного руху» – якось впливає зараз на процеси?

Саакашвілі поводить себе адекватно. Звісно, ми знаємо недоліки та плюси цього грузинського політичного діяча, але доля Саакашвілі не так актуальна на цьому етапі, як більш глобальні процеси. У нього проблеми зі здоров’ям.

Російський слід якось проявляється зараз безпосередньо в Грузії, окрім заяв кремлівських представників щодо «занепокоєння» протестами і погроз на адресу опозиції?

Ми впевнені, що російські спецслужби, їхні співробітники, уже перебувають у Грузії та будуть задіяні. Депутат російського парламенту Калашников вже заявив, що, якщо переможе Захід, тобто народ у Грузії, то Росія готова ввести свої війська. Думаю, що цього очікує й Іванішвілі. Він так нахабно поводиться, бо вважає, що Росія його захистить. Але вона не захищатиме тих, хто вже програє. І доля Каддафі, Хусейна чекає й на самого Іванішвілі. Усі диктатури закінчують так, як Каддафі.

Низка «диванних експертів» в Україні впевнена, що треба грузинським протестуючим ще пару-трійку днів протриматися – і режим неодмінно паде. Пара-трійка днів – це, звісно, дуже сміливий прогноз і взагалі ставити такі рамки – справа невдячна, але, на вашу думку, скільки ще часу може знадобитися для радикального перелому ситуації?

Можна сказати впевнено, що Грузія готова йти до кінця, і, думаю, ще цього року ми побачимо результат. Добре було б, аби все завершилося мирним шляхом переговорів. Вихід з цієї ситуації полягає в тому, якщо незаконна влада буде готова призначати нові вибори. Але з одним важливим застереженням: їх проводитиме не нинішня виборча комісія, а міжнародна виборча адміністрація або у будь-якому разі за її обов’язкової наявності. Такі випадки були і у Гаїті, і в інших державах.

Але ж справа не тільки в тому, хто буде рахувати голоси, а й в тому, хто буде контролювати інформаційне поле, задіювати адмінресурс.

Раніше «Грузинська мрія» робила все, що хотіла, але сьогодні руки у них відрізані. Думаю, після призначення нових виборів їхній вплив буде анульовано. Вони теж матимуть можливість вільно брати участь у виборах, але їхні відсотки ​​без фальсифікацій будуть значно меншими – максимум 20%.

Як ви сприйняли нещодавнє рішення українського президента, який, на відміну від Євросоюзу, ввів санкції проти грузинської верхівки? І чому Захід поки не наважується цього зробити, хоча на тлі розгону протестів держсекретар США Ентоні Блінкен не виключає, що до цього доведеться вдатися?

Це дуже визначний крок з боку української держави та з боку самого українського президента – людини, яка сьогодні воює проти зла, можна сказати, майже на самоті. Пан Зеленський знайшов час для нашої Батьківщини, для нашої боротьби і зробив цей історичний крок, підтримавши грузинське суспільство. Це – приклад того, як має діяти Захід.

Наразі є резолюція Європарламенту щодо виборів в Грузії, але вона необов’язкова для виконання. Захід, на мою думку, дає нинішньому грузинському керівництву шанс, аби відступати. Західні країни все-таки не працюють із сокирою, як Росія. Вони діють більш цивілізовано, та акуратно дають зрозуміти, що ще не всі мости знищені та залишаються певні стежки, щоб ти прийняв правильне рішення та призначив вибори.

Але українські санкції – більше символічний крок, чи вважаєте, що вони якось суттєво вдарять по грузинському керівництву? Що його пов’язує з Україною?

У них є певний бізнес-інтерес в українському напрямку. Можливо, там не значаться прямо прізвища Іванішвілі чи Каладзе, але та ж українська металургія достатньо присутня в Грузії. І це ми тільки одну галузь беремо. І, звісно, має значення, що їх оголошує персонами нон-грата найбільша за територією держава в Європі, яка сьогодні задає порядок денний. Якщо Україна переможе, вона будуватиме нову парадигму, чого б і нам хотілося на Кавказі.

Павло Вуєць, Главком