Як Алієв послав Путіна. Чи втратить Кремль союзника?
Фархад Мамедов: «Закриття «Російського дому» в Азербайджані – це демарш»
Минулого тижня Азербайджан зважився на дуже символічний крок у своїх стосунках з Росією: Москві надіслали ноту з вимогою закрити «Російський дім» у Баку. Цей заклад є представництвом одіозного «Росспівробітництва», що по факту є агенцією Кремля із прикриття російських шпигунів у різних країнах.
У спеціальній заяві азербайджанського МЗС було підкреслено, що цей «російський інформаційно-культурний центр» не зареєстрований в республіці як юридична особа. Раніше схоже рішення було прийнято щодо американської агенції USAID. Але якщо майбутнє USAID під великим питанням у самих Штатах через позицію нової американської адміністрації, то Росія від своїх «гуманітарних» проєктів відмовлятися не збирається.
У «Росспівробітництві» відреагували швидко: керівник агентства Євгеній Примаков (онук того самого Примакова, який очолював російський уряд) заявив, що воно нібито завжди було готове до реєстрації, але всі звернення до азербайджанської влади з цього приводу лишалися без розгляду. А речник російського диктатора Дмитро Пєсков назвав те, що відбулося, «непорозумінням» і не виключив, що питання «Росспівробітництва» буде піднято на рівні глав держав.
Якщо в азербайджанському МЗС скупо послалися на проблеми «Російського дому» з документацією, то у місцевих ЗМІ раніше куди яскравіше описували справжню діяльність «Росспівробітництва». Цю організацію прямо називали пов’язаною з російськими спецслужбами та «дахом» для шпигунської роботи. Власне, у «Росспівробітництва», яке розкинуло свої щупальця у понад 80 країнах світу, давно є відповідна, аж ніяк не «гуманітарна» репутація. Існувала філія цієї організації до 2021 року і в Україні (тобто вже кілька років після анексії Криму!), аж поки його не було ліквідовано через санкції РНБО.
Утім, до цих пір існування в центрі Баку «Російського дому» азербайджанській владі особливо не заважало. Відносини Азербайджану та Росії були цілком союзницькими. Принаймні, президент Азербайджану Ільхам Алієв не цурався рукостискань з російським диктатором Володимиром Путіним та обмінів дружніми візитами з ним. Країни займаються розробкою спільних транспортно-логістичних проєктів, так важливих для Кремля в умовах його загальної ізоляції.
Ситуацію змінило різке охолодження стосунків між Баку та Москвою через збиття російською ракетою над Грозним цивільного літака азербайджанської авіакомпанії Azal 25 грудня минулого року. Літак виконував рейс із Баку до Грозного, але вимушений був змінити курс, перетнув Каспійське море і розбився поблизу міста Актау в Казахстані. Тоді аеропорт в Грозному, поблизу якого і відбулося фатальне враження, відбивався від атак українських дронів, був введений план «Килим», але пілоти літака про це вчасно проінформовані не були.
Російська пропаганда по гарячих слідах запустила версію, що рейс, який підлітав до Грозного, був перенаправлений до Махачкали через погіршення погоди, потім вирішив сісти у казахстанському Актау, а в процесі цього перельоту нібито зіткнувся з птахами. Потім були вкинуті пояснення про вибух у салоні літака кисневого балона, погану видимість через туман, помилки пилотів... Але всі вони були спробою відвести слідство від головної версії – ураження борту російською ракетою.
Утім, президента Азербайджана Ільхама Алієва фантазії російських пропагандистів не вразили. Він майже одразу після авіатрощі зайняв жорстку позицію, наголошуючи: провина за загибель азербайджанських громадян лежить на Російській Федерації. Глава Азербайджану зажадав вибачень і пояснень. Щось схоже на них пролунало: Путін зателефонував колезі та вибачився у зв’язку з «трагічним інцидентом», що відбувся у російському повітряному просторі, але такі абстрактні заяви Алієва не задовільнили. Він вимагає конкретного взяття провини Росією на себе та виплати компенсацій сім’ям загиблих.
Сам Алієв був у цій шкірі, коли Азербайджан вибачався за збитий російський гвинтокрил у 2020 році та за вбивство п’ятьох російських миротворців в Карабаху в 2023-му. Москва ж у ситуації з літаком як у рот води набрала. Відомо було лише про допомогу, яку доручив надати родичам загиблих та постраждалих глава Чечні Рамзан Кадиров, але азербайджанська сторона її відкинула, очікуючи реакції більш високого рівня.
У результаті терпець Баку увірвався: закриттю «Російського дома» передувало обмеження терміну безвізового перебування росіян в Азербайджані до 90 днів на рік, також демонстративно було звільнено з-під варти під нагляд поліції скандальну «золоту суддю» Олену Хахалєву, яку раніше було затримано в Баку на прохання Москви.
А однією з останніх новин стало оголошення в Азербайджані персоною нон-грата депутата Держдуми ексбоксера Ніколая Валуєва, який заявив, що після рішення щодо «Російського дому» Росії слід уважніше «придивитися» до азербайджанських діаспор.
Окремим бонусом до «русофобського набору» стало надання Азербайджаном гуманітарної допомоги Україні на суму в $1 млн на постачання електрообладнання.
Напруга у відносинах, здавалося б, нещодавніх міцних партнерів – Баку та Москви – досягла дуже високого градусу і поки незрозуміло, чи буде якась зі сторін здавати назад. Зайвої впевненості Азербайджану надають нещодавні висновки комісії, що проводить експертизу уламків літака в Казахстані: вона засвідчила два удари по літаку, коли той перебував у небі над Грозним, та численні «проникнення зовнішніх об'єктів» у конструкцію повітряного судна. Азербайджан вже проводить підготовчі роботи для подачі позовів до міжнародного суду, хоча й лишає двері для перемовин з Росією відкритими.
Керівник Центру досліджень Південного Кавказу, ексдиректор Центру стратегічних досліджень при президентові Азербайджану Фархад Мамедов в інтерв’ю «Главкому» розповідає, як далеко може зайти криза в азербайджано-російських відносинах та чому Ільхам Алієв йде на відверті демарші по відношенню до свого старого партнера Володимира Путіна.
Чому, на ваш погляд, Кремль так чітко і не вибачився щодо збитого літака, не кажучи вже про виплату компенсацій? Хоча Баку відкрито висловлював незадоволення такою «страусиною позицією» і в результаті пішов на такі кроки, які інакше, як недружні, в Москві зараз не трактують.
Відносини між Азербайджаном і Росією мають свою специфіку. Є низка питань, які вирішуються на відомчому рівні, є питання, через які є протиріччя, але вони не знаходять свого рішення і до цього не підключаються лідери. Утім, є злободенні проблеми, які традиційно вирішувалися на рівні лідерів, і настрій в більшості випадків був конструктивним.
Звісно, свого часу були спалахи негативу з обох боків, але це якось вирішувалося. Наприклад, у 2022 році з’явилая напруга у взаєминах через присутність російського миротворчого контингенту в Карабаху, але все вдало завершилося минулого року.
Реакція з Росії на аварію літака була сприйнята в Азербайджані як неадекватна на тлі того, як свого часу Азербайджан реагував і на тему збитого російського гвинтокрила, і на тему загибелі шести російських миротворців в Карабаху під час антитерористичної операції 20 вересня 2023 року.
Тоді Азербайджан відразу на найвищому рівні вибачався, винні каралися та виплачувалася компенсація. І ніхто не знав скільки, кому і як виплачено, бо все вирішувалося у двосторонньому форматі. Тому логічно, що зараз, коли відбулася ця трагедія, Азербайджан мав об'єктивні питання. З реакції з боку Росії, особливо в російських ЗМІ, було помітно, що обрана стратегія замовчати тему. Спочатку були запевнення, що Росія ні в чому не винна, потім почалися інформаційні вкидання, особливо після того, як «чорна скринька» була розшифрована і з'явилася офіційна інформація, що її дані надані Казахстану, Росії та Азербайджану. Тоді за кілька годин з’явилося текстове вкидання щодо перемовин диспетчера та пілота. За два дні віцепрем'єр Казахстану сказав, що воно не збігається з реальністю.
І наші експерти, і вище керівництво Азербайджану чудово знають, як працює машина пропаганди Російської Федерації – у кого в руках ключі до неї, як відбувається злив. Тобто за першими ознаками помітно було, що російська сторона намагається спустити все на гальмах.
Тому і з боку Азербайджану було обрано методику зливу інформації у ЗМІ – своєрідне попередження, про що думає Баку та у чому він впевнений, аби Росія робила відповідні дії. Але адекватної відповіді ми так і не отримали.
Офіційно було заявлено, що Азербайджан сформулює свої позиції, як тільки вийде попередній звіт. У Баку три основних очікування: перше – визнання провини, друге – покарання винних, третє – компенсація. Путін частково вибачився за те, що це сталося в повітряному просторі Російської Федерації, але далі справа не йде. Як ми розуміємо, це вже підключилося внутрішньоросійське протистояння «башт Кремля»: специфіка Чеченської республіки з її президентом, Міністерство оборони, спецслужби – всі використовують цю ситуацію у своїх цілях. І все це нашаровується на російсько-азербайджанські взаємини, бо у Баку сприймають лише Москву та Кремль. Для Баку катастрофа сталася не біля Чеченської республіки, а у повітряному просторі Російської Федерації. Тому, відповідно, відповідальність і реакція мають виходити саме звідти. Але, як бачимо після офіційної реакції Росавіації, Росія не йде на будь-які кроки за цими трьома очікуваннями.
Наступний елемент – міжнародна участь у розслідуванні. Десь за тиждень після трагедії з боку європейських країн і США були пропозиції взяти у ньому участь. Але Азербайджан відмовився від інтернаціоналізації процесу, лишаючи все в тих самих межах – комісії, яка діє у Казахстані. Плюс була підключена Бразилія як країна-виробник літака та представник ІКАО (Міжнародної організації цивільної авіації). Паралельно ми відмовили авіаційному комітету СНД, де вже 15 років голосує колишній голова СЗР, генерал армії РФ пан Лебедєв – при цьому Росія лишається як учасник тристороннього формату розслідування.
Але якщо вона не прийматиме якихось дій Азербайджан може і буде звертатися, до міжнародних судів та арбітражів. І буде йтися вже, з одного боку, про збиття цивільного літака як військовий злочин, з іншого – про виплату компенсації як структурі, якій належить цей літак, так і сім'ям загиблих і поранених. Тобто авіакомпанія Azal звертається до суду і постраждалі люди своїм спільним позовом.
«Росспівробітництво» більше не зможе знайти місце для оренди в Азербайджані»
Попередній звіт щодо причин авіакатастрофи був оприлюднений урядовою комісією Казахстану. У ньому не стверджується, що літак був збитий російською ракетою, але прямо вказано, що його наскрізні пошкодження вказують на численні проникнення зовнішніх об'єктів. Цей звіт став додатковим каталізатором для азербайджанської влади?
У цьому звіті точно вказано, що план «Килим» був оголошений вже після того, як літак опинився у російському повітряному просторі. Причому диспетчер не попередив про це пілотів літака.
По-друге, про план «Килим» диспетчеру повідомили за вісім хвилин після того, як льотчик сказав, що він почув звуки вибуху. І, по-третє, констатується, що працювала система ППО, і уламки, що витягнуті з літака, Азербайджан має у своєму розпорядженні. Тобто це те, що заперечувати просто неможливо.
Слідчі Азербайджану були відряджені у Чечню і брали участь в усіх допитах і диспетчерів, і військових. Тому в азербайджанських ЗМІ і з’явився злив про те, що нашій стороні відомі люди, що віддавали наказ про застосування ППО проти літака і прізвища військових, які відкривали вогонь.
Я все-таки думаю, що в Росії визнання цього просто відкладається або вони йдуть шляхом часткового визнання своєї провини в цій історії. Хоча всі питання можна було закрити протягом кількох днів та врегулювати ситуацію.
Обмеження перебування росіян в Азербайджані з 1 січня теж було своєрідним сигналом Москві, пов’язаним з авіакатастрофою, чи у нього інша природа?
Міждержавні відносини будуються на паритеті, але іноді трапляються такі випадки, коли одна країна робить якусь дію, а інша країна – ні. Наприклад, Азербайджан підписав декларацію про стратегічне співробітництво з Китаєм, і тільки для громадян Китаю є можливість перебувати на території нашої країни 90 днів безперервно. Китайці для азербайджанців такого не зробили, бо явно не зацікавлені у туристичному потоці з Азербайджану. Те саме стосується Російської Федерації: вони приймають антимігрантський закон, який стосується, зокрема, й громадян Азербайджану. Азербайджан у відповідь аналогічних кроків не робив, тому що не був у них зацікавлений. Якщо ж він на них пішов – то це, дійсно, демарш та демонстрація того, як ми це сприймаємо.
Азербайджанські демарші йдуть поступово. Наприклад, Azerbaijan Airlines зупинила польоти до російських міст, коли стало зрозуміло, що Росія не прагне змінити свою позицію. Потім було рішення про обмеження перебування росіян, потім – щодо «Російського дому». Тобто у нас є ціле портфоліо кроків, які Азербайджан планомірно реалізує. Якби трагедії з літаком не було, ми б цього не робили.
Головне – не зачепити інтереси азербайджанців-громадян РФ та громадян Азербайджану, які там перебувають.
Присутність такої сумнівної організації як «Росспівробітництво» на території Азербайджану не могла не викликати підозр раніше. На неї не тиснули, тому що не хотіли псувати відносини з Росією?
Скажу так: Азербайджан – та країна, де такі представництва перебувають під контролем за умовчанням. Офіс «Росспівробітництва» перебуває в центрі міста, позаду будинку уряду, на вулиці, якою щодня проїжджає президент Азербайджану. Тобто 24 години на добу там все повністю проглядається. Якщо вони займалися якоюсь вербовкою чи тим, що виходило за рамки їхньої діяльності, то таких людей в Азербайджані заарештовують за державну зраду. Тільки за останні два роки кількох наших громадян було затримано після того, як в ЗМІ з’явилася чітка інформація, що вони працювали на Російську Федерацію.
«Росспівробітництво» виконує якусь гуманітарну функцію. Просто зараз азербайджанська влада згадала, що юридично там було не все правильно оформлено. Тому так – це демарш саме в цьому контексті. Бо нас після 2022 року, коли була підписана міждержавна декларація, з РФ союзницька взаємодія, але ми її розуміли по-своєму, а Росія – по-своєму.
Усі розмови про шпіонаж з боку цієї організації – це просто медійна оболонка цієї справи. Закривають же їх через інші формальні підстави: де-факто це – юридична процедура. За нею або вони якось зреагують, аби відновити діяльність, або протягом найближчих кількох тижнів закриються.
«Росспівробітництво» після рішення про заборону формально через відсутність реєстрації, заявило, що давно подавало відповідні заявки, але їх не задовольняли.
Думаю, якщо навіть завтра «Росспівробітництво» зареєструють, вони просто не зможуть знайти місце для оренди, щоб функціонувати на території Азербайджану. До речі, ми свого часу збиралися в Росії відкривати культурний центр, але для цього не виділили приміщення.
При цьому у русофобії нас ніхто звинувачувати не може, тому що неподалік «Русского дома» є пам'ятник Пушкіна, садок Пушкіна. Пілоти того самого літака – росіяни за національністю, але громадяни Азербайджану, ми називаємо їх російськими азербайджанцями. До речі, обом було присуджено звання національних героїв Азербайджану.
Але практика показує, що росіяни завжди знайдуть привід, щоб кого завгодно звинуватити в русофобії і пам'ятники Пушкіну тут не допоможуть.
Знаєте, що у цій ситуації найцікавіше? Те, що «Російський дім» в Азербайджані не провів заходів на згадку двох пілотів – етнічних росіян.
А чим «Росспівробітництво» взагалі займалося в Азербайджані?
У мене офіс неподалік, я двічі-тричі на тиждень поруч тієї будівлі проходжу. Там є своє невелике кафе, відбуваються виставки, якісь мистецькі речі, курси російською мовою для дітей. Вірші читають, є книгарня і так далі. Тобто така примітивна форма British Council.
«Росії ігнорувати Азербайджан – не зовсім правильно»
За вашими прогнозами, як далі будуть розвиватися стосунки Азербайджану та Росії на такому відверто недружелюбному тлі?
Це залежить від РФ. Осад залишився, його ще збовтують. Ми зараз перебуваємо у конфронтаційній спіралі, яка розкручується. До речі, голова «Росспівробітництва» Примаков цікаво виступив і сказав, що вони очікують від Азербайджану виразної, адекватної та справедливої реакції. Але ми так само чекаємо на адекватну, ясну і справедливу позицію Російської Федерації щодо нашого літака.
Коли у нас раніше були складнощі і це виходило на такий рівень протиріччя, зазвичай з Росії прилітав хтось дуже такий авторитетний з якимись меседжами звідти і займався нормалізацією. Тому є розрахунок, що під час наступного контакту президентів це питання було врегульоване, аби до нього вже не повертатися. Поки ж все лишилося на рівні останнього дзвінка місячної давнини.
Наскільки, до речі, у цій історії сильна емоційна складова? Бо Алієв справляє враження досить імпульсивної людини.
Алієв та Путін знають один одного з 2000 року, коли Путін став президентом. Він знав батька, Путін брав участь у похороні Гейдара Алієва і разом з Ільхамом Алієвим пройшов 3,5-4 км за труною. Азербайджанський президент при владі з 2003 року і можете уявити, скільки вони працюють та взаємодіють один з одним. І за таких умов демонструється таке холодне сприйняття або замовчування цієї авіакатастрофи. Звісно, тут включаються емоції.
Які недружні заходи відносно один одного гіпотетично ще можуть вжити Росія та Азербайджан у разі, якщо цей маховик буде і далі розкручуватися? Чи можливе, скажімо, блокування Азербайджаном спільних логістичних проєктів з Росією?
Поки що на стратегічні проєкти це все не впливає. Але коли Росія укладає з Іраном рамковий договір про стратегічне партнерство і раптом з’являється тема постачання російського газу до Ірану, то, якщо подивитися на карту, зрозуміло, що ці поставки мають проходити через Азербайджан. І ігнорувати Азербайджан у такому становищі – це не зовсім правильна річ.
Що стосується кроків, які може вжити Росія, то у Азербайджану є дипломатична присутність в Російській Федерації – інфраструктура, кілька генеральних представництв. Щоправда, наприклад, об'єднаної організації діаспори Азербайджана в Росії немає, вона давно закрита. Всеросійського азербайджанського конгресу вже нема. У ВДНГ є павільйон Азербайджану, може, вони його закриють.
А, скажімо, «мандаринові» війни чи ще якісь заборони імпорту, які Москва традиційно використовує у таких «холодних війнах».
Це також може бути. Просто тоді, коли забороняли наші мандарини, їх було багато у Російській Федерації, а зараз вже набагато менше. А, наприклад, коли там була криза з яйцями, був запит до Азербайджану і постачання кожного вагона з яйцями було подією у стрічці російських новин.
Чи виділення Азербайджаном гуманітарної допомоги Україні у розмірі $1 млн, яке показово збіглося з антиросійськими заходами, також можна пов’язати з охолодженням азербайджано-російських відносин?
Загальний обсяг прямої допомоги Азербайджану Україні за весь час конфлікту оцінюється у понад $35 млн. При цьому допомога надається на державному рівні розпорядженням президента Азербайджану. Плюс, наприклад, наша державна компанія Socar Ірпінь відновлює. Загалом багато всього робиться і на державному, і на приватному рівні. Цей транш в $1 млн був присвячений 6 лютого – дню встановлення дипломатичних відносин між Україною та Азербайджаном.
Президент Азербайджану традиційно зустрічається із президентом України на полях міжнародних форумів. Можна тоді і нещодавню зустріч в Давосі за бажання розглядати в якомусь такому особливому ключі, хоча там розбиралися теми енергетики і широке коле питань.
Чи можна очікувати на подальше зближення Києва та Баку на тлі такого напруження останнього з Москвою? Бо в Україні дуже болісно сприймали візит Путіна до Алієва, коли його зустрічали з усіма почестями.
Ще минулого року на зустрічі Зеленського з Алієвим сам Зеленський просив Азербайджан стати посередником з газової тематики. Тоді ще питання припинення транзиту газу територією України не стояло і очікування європейських країн щодо цього були зовсім іншими. Відбувалися зустрічі фахівців, де вони шукали відповіді на питання, як це все процедурно зробити та запропонувати керівництву. І Азербайджан, до речі, брав участь в цьому на запит України і європейських структур, хоча європейці цього не визнають. Коли почалася вся ця катавасія, Азербайджан обрав таку позицію: ви самі якось домовтеся, а ми будемо потім брати участь. І у вересні планувалося підписання якогось стратегічного договору у «Газпрому» і Socar, який так і не відбувся. Київ просто не дав згоду.
Ви вважаєте, що саму ідею прокачки азербайджанського газу українською трубою ще можна реанімувати?
Це залежить від України, бо «труба» ж досі у робочому стані.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0