Микита Потураєв: Я не бачу ніякої зради в діях Єрмака
Ми зможемо провести операцію на окупованих територіях – для порятунку людей
Оприлюднення депутатом Гео Леросом відеозаписів, на яких брат керівника президентського Офісу Денис Єрмак обговорює питання призначення на державні посади, - найгучніший скандал з низки тих, які траплялись на шляху партії влади. Цього разу історія має корупційний присмак і боляче б’є вже безпосередньо по президенту, який йшов до влади з обіцянками нульової толерантності до корупції. Публічно Володимир Зеленський скандальні записи, які пов’язані з головою його Офісу, не коментує. Але ті «слуги народу» які були присутні на нещодавній його зустрічі з «малою фракцією», кажуть, що для президента ця історія стала дуже неприємною.
Наразі на підставі відеозаписів розмов Дениса Єрмака САП відкрило кримінальне провадження за фактом можливого скоєння корупційних злочинів під час призначення осіб в органи державної влади. А ДБР за заявою глави Офісу президента Андрія Єрмака розпочало ще чотири провадження – шахрайство, втручання в діяльність державного діяча, розголошення державної таємниці та перевищення влади.
Нарешті наші антикорупційні органи, які були створені в муках і з такими величезними зусиллями, отримали справді історичний шанс довести свою ефективність і незалежність від влади. Адже якщо «крайнім» в цій історії виявиться депутат Лерос, а не брат глави Офісу президента, який вже визнав справжність записів, суспільству важко буде це пояснити.
Після серйозної розмови на Банковій і напередодні вже другого позачергового засідання парламенту в умовах надзвичайної ситуації, викликаної пандемією Covid-19, «Главком» поговорив з Микитою Потураєвим. Розмова з одним із лідерів мегафракцїі стосувалася перспектив остаточного ухвалення «антиколомойського» закону, розмови у Зеленського щодо «записів Єрмака» та про створення Консультативної ради з представниками ОРДЛО, яку ініціює все той же керівник Офісу президента. Не обійшли в розмові й поточну ситуацію з коронавірусом і те, як пандемія вплине на бюджетні видатки на культуру і освіту.
Як оціните комплекс заходів влади для боротьби з поширенням коронавірусу? Стратегія правильна?
Ми діємо абсолютно так само, як і більшість країн Європи. Якщо порівнювати з нашими сусідами (я не беру зараз за приклад Італію чи Іспанію, які дуже страждають), то можна побачити, що наші заходи нічим не відрізняються від польських, балтійських чи німецьких. Фактично зараз в Європі залишилась єдина країна, яка намагається пройти пандемію, не вдаючись до суворих обмежень, – це Швеція. Ви знаєте, що Британія сама відмовилась від початкової моделі, яка передбачала максимальну ізоляцію людей похилого віку і щоб решта людей перехворіли на вірус і виробили таким чином імунітет. Вони змушені були запровадити такі ж жорсткі обмежувальні заходи, як і французи чи німці. Лише у шведів наразі існує значно м’якша модель – не заборонені прогулянки, не закриті заклади громадського харчування, продовжує працювати бізнес. Щоправда тут важливу роль грає те, що шведи самі по собі дуже дисципліновані люди, які добровільно виконують рекомендації свого уряду. Боюсь, що в наших умовах це не діяло б – далеко не всі звертають необхідну увагу на рекомендації і обмеження.
«Якщо кількість хворих зростатиме значно швидше, треба буде вдаватись до жорсткіших заходів»
Чи бачите необхідність у надзвичайному стані і у впровадженні ще жорсткіших протипандемічних заходів?
Є вірогідність того, що кількість інфікованих більша за офіційну – вони ще навіть не здогадуються, що вражені вірусом. Але ми всі сподіваємось, що нам вдасться згладити пік пандемії. Тобто щоб наша система охорони здоров’я не «лягла» так само, як в тих провінціях Італії, які найбільше постраждали. Я вважаю, що потреби в надзвичайному стані наразі немає. Але якщо кількість хворих у нас почне зростати значно швидше, ніж зараз, тоді певно треба буде його запроваджувати і вдаватись до більш жорстких обмежувальних заходів. Але ми сподіваємось, що до цього не дійде і тих заходів, які вже є і які уряд додатково запровадив з 6 квітня, виявиться достатньо.
Наступне позачергове засідання парламенту може відбутися 6-8 квітня. Які питання стоятимуть перед депутатами?
Їх небагато. З того, що точно треба ухвалити, – бюджет. Оскільки законопроект про зміни до нього минулого понеділка не набрав достатньої кількості голосів. Зараз він доопрацьовується урядом і комітетом парламенту. Ми сподіваємось, що будуть знайдені такі компроміси, які дозволять отримати підтримку більшості депутатів. Ще один дуже важливий документ – закон про націоналізовані банки, який треба проголосувати у другому читанні. Це пріоритетні законопроекти. Можуть бути ще доповнення до антикризового пакету, який ми вже проголосували минулого тижня. Мова про заходи, спрямовані на підтримку наших підприємців.
Останні голосування у парламенті щодо законів про землю, банки і призначення двох міністрів (охорони здоров’я і економіки) довели, що фракція президента не є монолітною. Чим це пояснити?
Тим, що були різні впливи на фракцію. Крім того, не всі були присутні в залі. Треба розуміти, що у нас є люди, інфіковані короновірусом і які хворіли на той час. Але кажу відверто, були намагання вплинути на позицію фракції з цих питань. Тому це не дивно. Але подібні ситуації траплялися й раніше. Мотивації зовсім різні. До прикладу, Комітет з освіти майже всім складом проголосував проти чи утримався щодо змін до бюджету тому, що депутати не були вдоволені тим, що їхні пропозиції не були враховані. Всі визнають необхідність секвестру і перенаправлення коштів для порятунку підприємців і прямої допомоги нашим громадянам. Але неможна забирати 200-300 млн, щоб потім шукати мільярди на відбудову того, що зараз зруйнується вщент в результаті економії. Тому мотиви неголосування за бюджет наших колег з Комітету з питань освіти для мене очевидні і я не можу їх за це засуджувати. Адже вони відповідають за велику галузь освіти і науки. Ми – члени Комітету з гуманітарної і інформполітики – хоч і проголосували, але не були дуже щасливі під час цього голосування. Зараз ми зустрічаємось з колегами, які займаються доопрацюванням бюджету і з урядовцями і дискутуємо про адекватність змін, які стосуються нашої сфери відповідальності.
Що стосується закону про націоналізовані банки, то це досить зрозуміла історія. Є певна невелика кількість людей (і це видно з голосування), які асоціюються з Ігорем Коломойським. Але потім частина цих людей таки проголосували за земельний закон. А те, що ми отримали підтримку інших фракцій, це дуже добре. Адже в такі моменти нам потрібна національна єдність. Бо в таких ситуаціях, як зараз, партії в країнах зі сталою демократією відкладають свої суперечки, суперництво і працюють в інтересах всього суспільства. Я вважаю, що це був непоганий результат.
Те, що попри намагання Коломойського, закон про неможливість повернення націоналізованих банків колишнім власникам все ж був ухвалений у першому читанні – особиста перемога президента?
Так. Це перемога президента і всіх тих людей, які підтримують його реформаторський курс. Ви знаєте, що і я, і велика кількість моїх колег відкрито висловлювались щодо цього закону ще до того, як президент прямо звернувся до депутатів. Пояснювали необхідність цього закону для збереження співробітництва з МВФ і те, чому вкрай небезпечним для України є дефолт.
Але ж напередодні голосування за цей закон ситуація була непевною...
Ситуація була абсолютно певною. Ми спокійно йшли на голосування і знали, що отримаємо підтримку інших фракцій і голосів нам вистачить.
«Єрмак мусить відповідати за брата? Це сталінський принцип»
Чи бачите зв'язок між поразкою олігарха Коломойського, який явно втратив після ухвалення цього закону, і появою «записів Єрмака»?
Жодного зв’язку не бачу. Одне з одним ніяк не стикується. Я чую останніми днями подібні припущення, але в мене в голові не вкладається, який може бути зв'язок? Як це могло зашкодити прийняттю «антиколомойського» закону?
Хіба «записи Єрмака» не могли бути попередженням чи помстою?
Ніякого зв’язку між одним і іншим, на мій погляд, немає. Ніякого впливу на голосування це не могло справити. Але якщо ви сказали про помсту, то це є цікавою думкою. Це могло би мати якусь рацію, якби не стиль пана Коломойського. Але це не в його стилі.
Закон про банки Рада підтримала за основу. Чи можливі сюрпризи під час наступного голосування – в цілому?
Я переконаний, що якщо ми будемо мати підтримку інших фракцій, то проблеми не буде. Хоча, звичайно, можуть бути певні спроби вплинути на голосування нашої фракції. Але, я думаю, що вони ні до чого не призведуть.
СБУ розпочало провадження за фактом незаконного прослуховування брата керівника Офісу президента Дениса Єрмака. Ви висловили сподівання, що СБУ проситиме Гео Лероса, який оприлюднив записи, про допомогу у розслідуванні фактів можливої корупції, бо інакше ця історія «набуває неприємного забарвлення». Якого неприємного продовження може набути ця історія?
Президент у четвер (02.04 – «Главком») висловив свою позицію на зустрічі з фракцією…
Ви були присутні на цій зустрічі?
Так, звичайно. У нашій партійно-фракційній заяві чітко зазначено (і президент це підтримав), що необхідно встановити істину і нам треба бути максимально об’єктивними. Але з іншого боку – не можна допустити ніякого впливу на свідків у цій справі, а також на осіб, які є джерелами інформації. Президент чітко висловився з цього приводу. Ми обговорювали цю історію, коли співробітники СБУ приїхали вручати повістку Гео. Це першочерговий факт, навколо якого точилася наша розмова. Не можна допустити ніякого тиску.
Ці записи були зроблені ще влітку-восени минулого року. Якби ініціатори були щирі у своїх намірах, вони б тягнули так довго з оприлюдненням. Які ваші припущення: це удар по президенту чи з’ясування стосунків з керівником його офісу?
Я не вважаю, що це удар по президенту. Може бути, що хтось через Гео Лероса намагається звести якісь свої рахунки з паном Єрмаком. Про наявність цих записів було відомо раніше і під час зустрічі «малої фракції» «Слуга народа» з президентом про це говорив сам Андрій Єрмак. Деякі наші колеги підтвердили інформацію, що «гуляють» такі записи. Але Андрій сказав, що він абсолютно переконаний: нічого протиправного не робив. Він сказав, що точно не знав, які розмови проводив його брат. Знаєте, це такий сталінський принцип, коли брат мусить відповідати за брата.
Повертаючись до вашого питання про помсту, я не думаю, що Гео (Лерос) може міг стати знаряддям в чиїхось руках чи мстився сам. Записи дійсно свідчать про деякі негарні речі. Вони мають бути розслідувані і цьому має бути дана політична і кримінальна оцінка. Саме про це під час нашої розмови дуже чітко казав і президент. Але якби в мої руки потрапили такі записи, я би теж їх оприлюднив. Це мій громадянський обов’язок. Адже наша політична сила йшла до влади з обіцянками покінчити з договорняками і схематозом, проти того, щоб хтось будував бізнес на державному бюджеті. Впродовж всього нашого перебування при владі наші опоненти казали про нас багато неприємних речей, але єдине, що вони визнавали що в нас є якісь корупційні прояви.
Тому ця вся історія дуже неприємна і для президента, і для кожного з нас. Адже президент сам по собі – абсолютно чесна і порядна людина. І під час нашої зустрічі він наголошував, що в нього є лише його особисте надбання – це його репутація. Ми думаємо, що ми всі – чесні і порядні люди, які прийшли робити чесну політику. Ця історія є дуже болючою для всіх нас, включаючи президента. Тому всі ми зацікавлені в тому, щоб все було ретельно розслідувано. Ми точно не та політична команда, яка буде це замовчувати.
Немає сумніву, що ця історія завдала серйозного удару іміджу влади. У президента немає бажання на час розслідування відсторонити Андрія Єрмака, допоки не буде встановлена істина?
Дійсно, європейська практика і політичні стандарти такі, що людина мусить самоусунутися від посади. Багато є прикладів, коли міністри, інші чиновники за подібних ситуацій самоусувалися на певний час. Я вважаю, це мало би бути рішення навіть не президента, а самого Андрія Єрмака. Але на все це накладається поточна дуже важка ситуація: керівник Офісу координує дуже багато питань. Якщо він самоусунеться на час розслідування, то це означатиме, що хтось мусить виконувати його обов’язки. Ця людина не матиме всіх необхідних повноважень і буде розуміти свою тимчасовість. Якщо Андрій подасть у відставку, то потрібно шукати людину, якій треба час, щоб увійти в курс справ і налагодити роботу. А це створює дуже великі ризики, зважаючи, що в Офісі оперативний штаб працює 24 години 7 днів на тиждень. Цей штаб координує Кирило Тимошенко, сам Андрій Єрмак і президент. Вони там майже живуть у своїх кабінетах. Дуже багато екстреної роботи, яка ведеться у ручному режимі. Тому це є дуже складна ситуація. Звичайно, можна було б запитати, чи правильно зробив Гео, що саме зараз оприлюднив ці записи. Але з іншого боку, якби він цього не зробив, то хто знає в якій ситуації вони могли бути оприлюднені кимось іншим. Може, це й добре, що це сталось саме з боку нашої команди.
Які у вас є сподівання на чесне розслідування? Згадайте записи у кабінеті екс-прем’єра Гончарука – пройшло вже стільки часу, були вказівки президента, але й досі невідомо хто і з якою метою їх зробив і оприлюднив? Ви правда вірите, що правоохоронці дадуть всі відповіді?
Стосовно плівок Гончарука, то це була спецоперація, спрямована на підрив авторитету уряду, і на те, щоб розсварити екс-прем’єра з президентом. Але там не було корупційної складової. Нинішню справу стосовно можливої корупції розслідує САП разом з НАБУ. І сьогодні прийшов саме той час, коли вони можуть довести те, що вони дійсно незалежні і ефективні.
Як реагують на цю ситуацію ваші колеги зі «Слуги народу»? Яка частина на боці Єрмака, яка на боці Гео Лероса? Як цей епізод позначиться на єдності фракції і ставленні до Банкової?
Тут не йде мова про єдність фракції. В нас немає такого, що хтось на боці Андрія, а хтось на боці Гео. Ми на боці обох. Вони обидва в команді. Ми сподіваємося, що ці факти не підтвердяться і вся ця історія на цьому закінчиться. Але якщо ця інформація підтвердиться, ми будемо на боці правди і правосуддя. Президент про це також говорив – будуть зроблені жорсткі політичні, кадрові і правові висновки.
«Ніякого перегляду закону про мову не буде в принципі»
Повернемось до змін, які минулого тижня не були внесені до бюджету. Ви казали, що намагаєтесь знайти компроміс з урядом, але ті пропозиції, що отримуєте, є неприйнятними. Який варіант урізання бюджету в гуманітарній сфері на час надзвичайної ситуації влаштує вас і Комітет?
Наш підхід простий – ми не хочемо допустити руйнування тих індустрій, бізнесів, підприємств, які за родом діяльності відносяться до сфери нашої відповідальності. Якісь проекти на капітальне будівництво чи великі довгострокові проекти можуть бути пригальмовані. Але українському кіно, українській книжці чи ЗМІ ми маємо допомогти пережити нинішній важкий період. Ми не можемо вийти з цієї кризи з повністю зруйнованою українською кіноіндустрією, яка нарешті почала ставати на ноги, з іншими культурними проектами, які фінансувалися через Український культурний фонд. Ми не можемо допустити, щоб люди, які були зайняті у сфері культури, опинилися без роботи і засобів до існування.
В інтерв’ю «Главкому» керівник вашого Комітету Олександр Ткаченко анонсував дискусію стосовно змін до закону про мову. Депутати від «ЄС» кажуть, що під прикриттям коронавірусу Комітет гуманітарної політики спонукає парламент проголосувати на позачерговому засіданні за низку змін до закону про мову, зокрема стосовно квот. Це так?
Ми вже втомилися спростовувати цю абсолютну неправду. Не хочу вживати більш грубого слова. Це просто наклеп. Були ідеї, але не наші, а з боку ЗМІ. Про зміни взагалі мова не йде. Були певні пропозиції, які ми розглядали, але вирішили, що не можемо їх підтримати. Вони стосувалися того, щоб відтермінувати, а не змінити, застосування квотних норм, які прописані в законі про мову. Хоча насправді, я вам скажу, що це була обґрунтована позиція. Так, як ми проголосували закон про землю щодо відтермінування введення його в дію до наступного року, так само ми могли б продовжити пільговий період. Тому що на середину березня на рекламному ринку – мінус 30%. І це лише початок. Немає рекламодавця. Немає чим фінансувати переклади. Це ж теж треба розуміти, а не кричати, що це зрада. У людей зараз питання – чим годувати співробітників. На ринку немає коштів, а нам закидають якісь змови і зради. Совість треба мати.
Тобто ніяких переглядів закону про мову під час надзвичайної ситуації не буде?
Ніякого перегляду закону про мову не буде в принципі. Можливо, ми колись і повернемось до цього, але поки що ми сказали «ні»: ми не хочемо збурювати суспільство. Але телеканали кажуть: якщо ми збанкрутуємо, то ви залишитеся сам-на-сам з московськими і промосковськими каналами. Тому що ці балакучі московські голови небагато коштують, а в Росії на все це (попри дешеву нафту) грошей вистачає. А нам на проукраїнські канали грошей немає де взяти. І на відміну від тих розмовних (так званих інформаційних) каналів, великі розважальні канали – це дорога штука. Вони вкладаються в купівлю, в адаптацію, в дубляж. Тому неможливо порівнювати одне з іншим. Якби ви побачили скільки у мене зараз листів від великих і місцевих каналів... Можливо, ми колись повернемось до тієї ідеї, щоб просто в перехідних положеннях трохи пролонгувати квоти. Але лише на пів року, можливо трохи більше. Так, як це було із законом про землю.
«Епідемії приходять і йдуть, а ворог залишається»
Через інформаційні шторми якось на задній план відійшли ініціативи Андрія Єрмака зі створення консультативної ради з представниками ОРДЛО. Як ви зараз ставитесь до цього: після демаршу низки своїх однопартійців і наступної зустрічі з Єрмаком? Виходить, якщо протистояння вщухло, значить він переконав вас?
До речі, під час останньої зустрічі у президента (02.04 – Главком) ми з ним про це знову говорили. Це була його власна ініціатива. Особисто у моїй позиції стосовно цієї теми нічого принципово не змінилося. В цьому питанні є проблема, про яку всі знають. Деколи навіть огидно виглядає, коли люди, які створили цю проблему, зараз починають перекладати відповідальність на нас за те, що ми якось її намагаємось вирішити. Ця проблема називається «11-й пункт Мінських угод». Ми, на відміну від наших опонентів, не звинувачуємо їх в тому, що саме вони вписали цю проблему 11-м пунктом. То був 2014 рік, після Іловайська. Ми нікого не звинувачуємо, але ми кажемо, що цей пункт там є і в ньому йдеться про те, що ми, як українська держава, мусимо погоджувати з представниками ОРДЛО (тобто бойовиками) три закони – про амністію, про децентралізацію і про вибори.
Про що зараз сором’язливо мовчать ті, хто мали відношення до Мінських угод? Цей 11 пункт не просто там є, а й навіть один раз вже спрацював. Той закон про особливий статус, який ухвалила Рада минулого скликання і який ми теж змушені були пролонгувати, щоб розблокувати мінський процес, вже проходив процедуру погодження з бойовиками. В тому числі з Захарченком і Плотницьким. Деякі мої колеги кажуть, що про цей пункт можна забути, але ж вони самі свого часу створили прецедент. Тому рішення стосовного 11-го пункту має бути знайдене.
До речі, ідея Єрмака полягає в тому, щоб погодження відбувалося не лише з представниками ОРДЛО, але й врівноважити їх представниками з наших підконтрольних територій та тими, хто були змушені виїхати з Донецької і Луганської областей. Це ідея дуже хороша. Але в ній є свої ризики, про які ми казали у своїй заяві і про які ми розмовляли з Єрмаком. Він їх усвідомлює. Не можна допустити того, щоб будь-яке рішення стосовно 11-го пункту змінило статус ОРДЛО на переговорах, щоб не виникла загроза суб’єктивізації ОРДЛО, щоб не змінився переговорний статус Росії. Адже зараз вона є стороною конфлікту і країною-агресором. Також ми не повинні допустити можливості зміни статусу конфлікту – з українсько-російського на внутрішній громадянський. Тому рішення ми, на жаль, мусимо знайти. Відсидітися у позиції страуса не вийде. Наразі рішення щодо того, яким шляхом йти, ще немає, але якщо ми ці питання не закриємо, то це стане важкою поразкою України.
У нашої влади є чітке розуміння того, якою має бути стратегія пошуку розв’язання ситуації на Донбасі і подальших стосунків з агресором?
Ця стратегія була визначена раніше, під час попередньої адміністрації. Вона підтримується і нинішньою. Тому що це державницька стратегія і вона не може бути змінена. Вона передбачає спочатку виконання безпекової частини Мінських угод і тільки потім виконання політичної частини. Врешті – повернення і реінтеграція тимчасово окупованих територій. Іншої стратегії в природі бути не може. Але є нюанс – ми повинні демонструвати проактивну дипломатію. Не сидіти у схроні і робити вигляд, що нас нічого не стосується. Адже нашим європейським партнерам у такій ситуації важко нас підтримувати. Ви ж бачите, який тиск зараз чинить Росія? Мовляв, всі мають єднатися в боротьбі з пандемією, а отже, треба зняти з неї санкції. Саме тому вони демонстративно відправляють свої літаки до Італії і в США з вантажем, який насправді нікому не потрібний. Тому ми маємо бути активнішими, демонструвати, що ми шукаємо і пропонуємо свої рішення. Що ми не чекаємо, що хтось за нас напише нам чергову формулу Штайнмайєра, а писати свої, українські формули. Але постійно повинні наголошувати, що поки вони не виконають безпекову частину угод, політичну частину ми навіть не будемо обговорювати. Так само ми аргументуємо свою позицію на переговорах з нашими європейськими партнерами. Вони це визнають і саме на цьому тримаються санкції проти РФ.
Частина вашої фракції (і ви особисто) спочатку висловили занепокоєння намірами Єрмака створити консультативну раду з представниками ОРДЛО. Потім у вас була з ним зустріч. Оскільки ви зараз розділяєте його позицію, значить, не бачите в його діях ознак зради?
Я не бачу ніякої зради. Я бачу намагання знайти рішення, які пішли б на користь Україні. Такі, які допомогли б повернути Мінські угоди на користь українських національних інтересів.
Що для нас сьогодні є більшою загрозою – Москва чи коронавірус?
Безперечно, нашою головною загрозою була, є і щонайменше на найближчі роки залишатиметься Москва. Хоча часто кажуть, що після Сталіна має прийти Хрущов, але навіть за умови приходу нового режиму сподіватись на те, що там щось зміниться і прийде якийсь новий «хрущов», не варто. Бо питання України для них залишиться. Давайте просто порахуємо цифри. Нас приблизно 40 мільйонів. Смертність від корона вірусу – один відсоток від хворих. За час нинішньої російсько-української війни ми вже втратили близько 15 тисяч вбитими військових і цивільних. Ще 40 тисяч важкопоранених. Це абсолютно неспівставні цифри. Епідемії приходять і йдуть, а ворог залишається. Не хотів би, щоб мої слова прозвучали цинічно, але проти епідемії можна отримати імунітет. Хоча у всіх зараз є свій клопіт, але нинішня ситуація зараз відкриває для України нові можливості. Для того, щоб просувати свої заходи з повернення територій.
«Сивохо – людина проукраїнська. В мене немає жодних сумнівів»
Колись ви були впевнені, що Зеленський здатний за потреби віддати наказ про наступ на Донбасі. Сьогодні ви впевнені у такій рішучості?
Я бачу, що його рішучість стала ще більшою. Він, безперечно, загартувався. Адже це велике випробування для будь-якої людини. Він менше року, як президент, але йому випали такі випробування, які випадають не багатьом лідерам держав. Якщо порівнювати з недавнім минулим, то для нього це екстраординарні випробування. Під час останнього спілкування (на зустрічі 2 лютого – «Главком») я побачив в ньому значно більше сталі. І це насправді дуже втішає. Я не хотів би, щоб потім знову на окупованих територіях чи в Росії ЗМІ спекулювали моїми словами, але я переконаний, що якщо буде потреба в проведенні якоїсь гуманітарної операції для порятунку людей на окупованих територіях, то ми таку операцію зможемо провести.
Ви раді, що Сергія Сивоху звільнили з посади радника секретаря РНБО?
Особисто Сергія я не дуже знаю, але ми перетиналися кілька разів ще в КВНівські часи. Коли я підписував листа (щодо відставки Сивохо – «Главком»), мені це важко було зробити, бо особисто я дуже добре до нього ставлюся. Але участь у таких проектах, які він пропонував, неможлива, коли ти маєш статус навіть позаштатного радника РНБО. Самі по собі такі проекти важливі і вони повинні бути. Хочу вам сказати, що проукраїнська позиція людини з окупованих територій дуже відрізняється від позицій тих, хто мешкає у Львові, Києві чи Дніпрі. Тому такий майданчик для діалогу потрібні для зближення позицій.
Але Сивохо своїми заявами вносив багато смути. Зокрема називаючи війну на Донбасі «внутрішнім конфліктом».
Я уважно читав його заяви. Вони справді були необережні і незважені. Але в тому, що він людина проукраїнська, в мене жодних сумнівів немає. Тому що якби було інакше, то зараз він був би десь в ДНР міністром культури. Але він звідти виїхав, все покинув, живе в Києві і точно проукраїнський. Ось це якраз і є прикладом – людина з Донбасу, яка стоїть за Україну і виступає проти російської окупації. Але суспільство це сприймає, як антиукраїнську позиція.
Тому ми маємо працювати, щоб зблизити такі позиції – від Донбасу до Закарпаття, від Харкова до Одеси. Такі майданчики важливі. Але щоб це модерувати, не потрібен державний статус, навіть позаштатний. Оскільки суспільством це сприймається, як позиція держави. Такого не може бути. А загалом з таких майданчиків може прийти багато корисного – розуміння ситуації і позиції, якісь ідеї. Але такими майданчиками повинне займатись не РНБО. Це справа громадянського суспільства. Треби відокремити громадянський діалог і державну політику.
Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики забракував законопроєкт про дезінформацію екс-міністра культури Володимира Бородянського. Яка подальша доля цього документу?
Я вважаю: як тільки ми закінчимо з епідемією, маємо повернутися до розмови на цю тему. Взагалі в цій історії треба залучати до розмови всі зацікавлені сторони – медіа, громадянське суспільство, владу. Спочатку ми повинні собі відповісти, чи є у нас проблема з тим, що нашу державу розхитують і проводять проти нас підривну роботу? Якщо ми визнаємо проблему, то повинні себе запитати: чи робимо ми щось, щоб її вирішити? Якщо це проблема, яка створює загрози національній безпеці, тоді постає питання – що саме ми повинні зробити, щоб цю проблему усунути?
Але будь-який законопроект – це лише частина з тих заходів, які ми можемо зробити. Можливо, в ході такої розмови ми прийдемо до висновку, що нам і не потрібний ніякий законопроект, а достатньо лише рішення РНБО. Може, нам й не потрібно законодавчого забезпечення, можливо в РНБО з’явиться якась інша ідея з цього приводу? Але якщо ми зрозуміємо, що для цього потрібний законопроект, то лише тоді ми (можливо, взявши щось з того тексту, який вже напрацьований) можемо написати новий документ. Але й в такому разі писати його будемо разом з усіма стейкхолдерами, щоб уникнути можливого негативного впливу на свободу слова.
«Дмитро Кисєльов подарував моєму сину самокат»
Ще будучи кандидатом в народні депутати, ви пропонували на українських картах називати країну-агресора не Росією, а Московією. Чи багато у вас однодумців в цьому питанні і коли може реалізуватися ця абсолютно слушна пропозиція?
Моя позиція не змінилася. Для цього є не лише політичні, а й наукові і історичні підстави. Знаю, що і в парламенті, і в нашій фракції є багато тих, хто таке рішення підтримав би. Але зараз ця ідея на часі. Адже пандемія зруйнувала багато наших планів. У Комітеті ми вже проводили зустрічі з майбутніми учасниками такого процесу і говорили про можливість проведення серії національних круглих столів, які б дозволили нам відповісти на ключові питання – що є нашою культурою, яка вона, з чого складається, звідки починається наша історія? Мова не про переписування підручників, а про те, де ми відчуваємо своє коріння – уКиївській Русі чи можливо ще раніше? Тут є дуже багато важливих питань. Тому ми хотіли провести такі круглі столи з фахівцями, де могли б напрацювати багато цікавих ідей, які можливо вплинули б і на зміст наших історичних підручників. Саме в такому контексті я би повернувся до обговорення цієї теми.
Чи то у Росії чи то на Московії була реакція на ваше висловлювання про атомну бомбу?
Була реакція. Але я московські «помийки» не читаю.
Навіть у пізнавальних цілях?
Ні. Знаєте, іноді людина стикається з необхідністю помити туалет. Це, звичайно, необхідна робота, але вона не викликає захвату. Інформацію про те, що там відбувається, я можу брати з моніторингів, а не копирсатися в російських ЗМІ. Там є буквально одне медіа, яке поки що залишається незалежним – «Новая газета». Серйозна, аналітична, з гарними матеріалами. Її я читаю. Але в ній про мої висловлювання нічого не згадували. Крім того на Ютубі є канали Навального, Пивоварова, Парфьонова, Дудя. Для тих, кому цікаво, є нормальні альтернативні джерела інформації, з яких можна зробити висновок, що в Росії відбувається насправді. Такі канали мені цікаві і це є частиною моєї роботи.
Чи підтримуєте стосунки з Кирилом Вишинським, з яким разом вчились?
Ні, не підтримую. Ми з ним не просто вчилися разом. Він був свідком на моєму весіллі. Це мій близький приятель і колега, з яким ми багато років працювали разом ще в Дніпропетровських ЗМІ, потім на телебаченні на ICTV. Разом святкували дні народження і купу інших свят. У нас багато років були дуже близькі стосунки. Хоч він і не був моїм найближчим другом, але з близького кола. У мене були чудові стосунки і з Дмитром Кисєльовим, коли він тут працював. Навіть в гості до нього їздили. Моєму сину він самокат подарував. Але війна все розставляє на свої місцях. З ним ми не бачилися вже давно. А з Вишинським особисто зустрічався десь за місяць до його арешту. Тоді я йому казав: «вибач, але те, що ти робиш, не має жодного відношення до журналістики, проте має відношення до війни. Тому якщо тебе арештують, не ображайся». Виявилось, як у воду дивився.
Ви багато років працювали з Віктором Пінчуком. Чи зустрічались ви з ним вже у статусі народного депутата?
Десять років працювали разом. Зараз ніяких стосунків не підтримуємо. Я чув, що Віктор Михайлович трохи на мене образився після того, як я звільнився з EastOne і Фонду Пінчука. Відтоді ми жодного разу не бачилися і ніде більше не пересікались.
Руслан Поліщук, «Главком»
Коментарі — 0