Звинувачений у нападі на табір ромів Сергій Мазур: Вбивцям дають строки менші, ніж загрожує мені
«Ми покарали «Громадське», те ж саме буде з «Вестями». Це приклад для інших ЗМІ»
Для українських націоналістів останні парламентські вибори закінчилися нищівною поразкою - депутатський мандат вдалося здобути лише «свободівкі» Оксані Савчук. Самій ж «Свободі», під брендом якої об'єдналися найавторитетніші праві партії, вдалося здобути лише 2,15%.
То ж саме електоральні перспективи українських націоналістів і стали однією з тем спілкування «Главкома» з Сергієм Мазуром - одним з лідерів формації С14, яка нині трансформується в політичну партію «Суспільство майбутнього». Також Сергій розповів про свою роботу в муніципальній варті, замах, який був здійснений на нього, та своє бачення перспектив розвитку України.
Сергію, С14 раніше було громадською організацією. Сьогодні на її основі вже створюється «Суспільство майбутнього». Розкажи, на якому етапі зараз перебуває процес реєстрації партії, хто до неї входитиме і які перспективи ви бачите перед собою?
Зараз «Суспільство майбутнього» ще офіційно не зареєстроване як політична партія, ми перебуваємо в процесі.
Взагалі ж, «Суспільство майбутнього» - це коаліція громадських та ветеранських організацій, людей, в яких вже є певний досвід в політиці, але у них немає негативного політичного бекграунду. Поки що це коаліція. Мета створення партії - переходити на інший рівень, більш реагентний прояв громадської позиції. Але для того, щоб реально структурно змінювати стан справ в країні і задавати якусь державну стратегію, то треба ставати політичним суб’єктом, заходити в місцеві ради, парламент, органи виконавчої влади, щоб, в першу чергу, отримувати досвід і намагатися щось змінювати.
Сьогодні вийти на рівень парламентської партії без грошей та підтримки потужних ЗМІ нереально. Чи є у вас ресурси, щоб реалізувати свої задуми?
Зараз таких глобальних ресурсів в нас немає. В принципі, вони для цього і не треба. Коли у нас був формат «С14» або інших громадських організацій, то там фінансові ресурси були мінімальні. Ті гроші які в нас були, їх було цілком достатньо. Зараз теж особливо нічого не змінилося.
Очевидно, що якщо ми реєструємо політичну партію, то там фінанси потрібні, але, щоб глобально про це говорити, то поки що такої потреби немає.
Водночас, я думаю, що в майбутньому з’являться певні спонсори, які, не ставлячи нам умов, будуть віддавати гроші на розвиток партії, зважаючи на наші результати та незаплямовану репутацію.
Щодо потенційних спонсорів. Чи зверталися вже до вас люди із заплямованою репутацію? Наприклад, колишні «регіонали» або особи пов'язані з криміналом?
Поки що ні. Але коли була «С14», то таких пропозицій було достатньо. І від умовно патріотичного кола, і від «регіоналів». Люди, які б хотіли, щоб «С14» стала такою собі кишеньковою організацією. Коли, вони, наприклад, дають $50 тис. начебто просто так, безкорисно…
Я тебе переб'ю. Найбільша сума, за яку вас намагалися купити, була $50 тис.? Чи пропонували і більше?
Ні, було й більше. Іноді мова йшла про те, що «давайте ми просто будемо вас забезпечувати». Але ми відразу відкидали такі пропозиції, навіть не розглядаючи їх і не обговорюючи про конкретні суми.
Гроші в обмін на що? Які умови ставилися вам при цьому?
Ні, в тому й суть, що вони казали: «давайте ми вам допоможемо, ви ж хороші хлопці». Зрозуміло, що коли люди дають такі кошти, вони потім щось будуть просити, ставити певні умови.
А яким ти бачиш план розвитку вашої політичної сили? Наприклад, чи ви вже готуєтеся брати участь у місцевих виборах 2020 року?
Місцеві вибори нас цікавлять. Але це все залежить від побудови партійної структури. Зокрема, зараз відбувається відбір людей, які можуть стати кандидатами від партії. Вже зараз є багато людей, які хочуть доєднатися до нас. Однак, нам потрібно перевіряти інформацію про них.
Тобто, зараз наш склад - це люди, яким ми довіряємо на всі 100%. А ті люди, які хочуть прийти і вступити в партію, їх потрібно перевіряти. Бо, наприклад, якщо вони підуть на місцеві вибори від нас, а потім дискредитують себе, то, звичайно, це стане ударом для всієї партії. Ми маємо відповідати за тих людей, яких ми висуваємо та підтримуємо.
Разом з тим, в нас вже є представники, які мають політичний досвід. Це, зокрема, Віктор Бурлик - депутат Хмельницької облради, Кирило Дороленко - депутат районної Дніпровської ради, Юрій Бублик - народний депутат України 7-го та 8-го скликань
Якщо восени відбудуться дострокові місцеві вибори, то ви будете брати участь в них окремо як партія чи ваші представники йтимуть в списках інших політичних сил?
Я не впевнений, що ми встигнемо до весни завершити процес реєстрації політичної партії. Можливо, ми підемо в чиїхось списках.
А за списками яких партій можуть висуватися ваші представники?
Це складне питання, зараз не можу нічого сказати конкретного.
Щодо можливих потенційних партнерів «Суспільства майбутнього» з числа нових політичних сил. Нещодавно екснардеп Юрій Левченко, двоє депутатів Київради та їхні соратники вийшли зі «Свободи» та оголосили про створення нового проєкту. Чи пропонували вони вам співпрацю?
Про те, що вони створять новий політичний суб’єкт, було відомо давно, ще коли Левченко був в «Свободі». Але як такої співпраці і комунікації між нами не було.
Яке воно, націоналістичне електоральне поле. На останніх парламентських виборах найбільші націоналістичні партії об’єдналися, однак в підсумку набрали лише 2,15%. За рахунок чого будете до себе приваблювати виборця? Чим будете відрізнятися від інших?
Наші потенційні виборці – це люди з патріотичними проукраїнськими поглядами. Однак, крім патріотизму, що ще людей цікавить? Людям потрібні звичайні економічні питання. Ми будемо показувати певні результати. Якщо ми говоримо, наприклад, про організацію «С14», то в неї була і є хороша репутація. Люди залишаються небайдужими до цієї діяльності
Сергію, а ти особисто будеш балотуватися на наступних виборах до Київради?
Ні, зараз мені не цікаво це. Сьогодні я регіональний координатор і займаюся розбудовою партійних осередків.
«Якщо мені заборонять в'їзд в ЄС, це мене зовсім не злякає»
Яким на твою думку сьогодні в нашій країні є стан справ з українською мовою, культурою? Адже, багато років окремі телевізійні шоу українців зображували дурними «хохлами», які умовно кажучи лише «гекають», «шокають» і їдять сало. Ти протягом багатьох років займаєшся громадським активізмом, як ти бачиш цю ситуацію?
В принципі, ці процеси, які зараз відбуваються, вони мають нормальну динаміку. Ці «хохли», «сало», «оселедець» нав'язані радянською пропагандою. В СРСР навмисно зображували росіян розумними. А от, що стосується інших націй, то були недалекі естонці, литовці та латиші, які повільні та не можуть нормально розмовляти, українці - це «хохли», грузини якісь не такі і так далі. Вони завжди так розділяли.
Але взагалі рівень усвідомлення себе українцями, думаю, він значно підвищився, особливо сьогодні - після Майдану і війни. В принципі, як політична нація ми ще не сформовані, тому що наше формування відбувалося лише наприкінці 19 століття. До цього ніхто з того населення, яке живе на території України, себе не асоціював українцями. То ж зараз все відбувається з адекватною швидкістю. Через війни, голодомори, все те, що нам довелося пережити, ми потихеньку рухаємося до усвідомлення себе українцями.
Зараз набагато більше і контенту з’являється українською мовою. Набагато більше людей почали вважати, що нормально спілкуватися українською. Хоча, ще 6-7 років навіть в Києві, столиці України, цього цуралися. Вважали, що це не зовсім модно
Проросійський депутат Європарламенту Мірослав Радачовський запропонував заборонити в’їзд в ЄС лідерам, як він зазначив, «насильницького українського неонацистського угруповання бойовиків «С14». Зокрема, Радачовський конкретно говорив про Євгена Карася. Якщо буде прийняте таке рішення, воно безпосередньо торкнеться і тебе. Санкції щодо активістів «С14» взагалі є реальними?
Якщо казати про ЄС, то я не впевнений чи зараз вже не заборонений нам в’їзд до нього. Бо були вже ситуації з активістами Сергієм Стерненком, Назарієм Кравченком, коли їм заборонили в'їзд до Шенгенської зони через те, що вони, зокрема, проводили акції в Італії біля маєтку очільника МВС Арсена Авакова.
Хочу зазначити, що мій фінансовий стан особливо і не дозволяє подорожувати.
Тут ще справа в самому прецеденті. В ЄС будуть накладати санкції на проукраїнських активістів…
Звичайно, це явне порушення наших прав, і якщо таке рішення буде ухвалене, то воно буде неправомірним. Але навіть якщо мені і заборонять в'їзд в ЄС, то це мене зовсім не лякає.
«Авакова треба привчати: він має відповідати за свої слова»
Взагалі, щодо звинувачення «С14» в причетності до неонацизму. Нещодавно ви виграли ще один суд проти «Громадського». Наразі триває розгляд вашого позиву проти газети «Вести». На якому етапі він знаходиться?
Дійсно, щодо «Громадського» ми виграли вже два суди - першої інстанції та апеляційний. Але «Громадське» досі не вибачилося перед нами, хоча вже пройшов той термін, в який вони мали це зробити. Щодо позову проти газети «Вести», то там засідання постійно переносяться
А чому суть вашого конфлікту з цими медіа?
Ситуація така ж сама: нас називали нацистами. Вони думають, що це нормально, коли вони використовують проросійську риторику. Ми хочемо їх так само покарати. Ми зараз покарали «Громадське» за те, що вони сказали так необачно, і те ж саме буде з «Вестями». Це буде приклад для інших ЗМІ, що таку риторику не можуть використовувати ні щодо нас, ні щодо інших націоналістів. Тому що ми ніякі не неонацисти.
Тобто, якщо вас назвати «нацистами», це сприймаєте як перекручування та пропаганду, бо себе позиціонуєте саме як націоналістів?
Так, це такий елемент пропаганди. Чому ми саме почали з «Громадського». Тому що «Вести» так само використовували цей термін. Але «Громадське», себе позиціонує, як нібито українське ЗМІ... Їм це особливо недопустимо. «Вести», strana.ua - тут все зрозуміло, це щось схоже на Russia Today. Якщо ж таку термінологію вживає «Громадське», то воно вже легалізує цей термін серед інших проукраїнських ЗМІ, які навіть не замислюються, чого вони це вживають, чому підігрують російській пропаганді.
На кого до суду ще подаватимете після успішного досвіду з «Громадським»?
Ми зараз подаємо позов проти Арсена Авакова. Він нас колись назвав СБУшниками, після акції щодо Каті Гандзюк. Розказував, що ми займаємося поганими справами, що ми на когось там працюємо, що активіст Роман Сініцин підвозить нам плакатики, які замовляє СБУ. Ми так само на це реагуємо. Зараз поки що цей позов знаходиться на підготовчій стадії.
Тобто ви будете вимагати від Авакова спростування сказаного?
Так, щоб він спростував цю інформацію. Це – міністр МВС, висока посада, і якщо він таке заявляє, то хай спростовує. Його вже треба привчати до того, що він має відповідати за те, що він говорить. Але шансів у нього виграти небагато, тому що у нього такий політичний вплив, що навіть суди бояться приймати такі заяви.
Сергію, тобі у 2018 році оголосили підозру через напад на табір ромів. На якій стадії справа?
Півтора року я оскаржував цю підозру. Спочатку суд її визнав неправомірною. Зокрема, там було дуже багато процесуальних порушень. В апеляційному суді це дуже сильно затягнулося, прокурори просто не з’являлися на засідання. Врешті-решт апеляційний суд сказав, що не вистачає з першої інстанції якогось протоколу, що вони задовольняють апеляцію прокурора частково. Тобто, нібито все нормально, підозри не має бути, але якийсь там протокол засідання відсутній. Мова йшла про певний процедурний документ, який не особливо є обов’язковим. Його повертають в першу інстанцію і знову у мене було оскарження підозри. А зараз я буквально нещодавно дізнався, що мені вручають вже обвинувальний акт, нібито мені його вже вручили.
А насправді його не вручили?
Так, насправді не вручили. Але обвинувальний акт вже переданий до суду. Я коли прийшов на засідання щодо оскарження підозри, то його просто не відбулося, тому що і канцелярія, і суддя кажуть, що «ми не знаємо чим вам допомогти, у нас така ситуація вперше». Прокурори просто весь цей час не з’являлися на засідання, вони відтягували час і зараз вони вирішили що треба вже взагалі «по безпределу» просто передати обвинувальний акт в суд, навіть не вручивши мені його і коли вже збігли всі строки. Ми зараз будемо вимагати на підготовчому засіданні, щоб цей обвинувальний акт повертали назад, або взагалі закривали справу.
А що взагалі тобі загрожує у цій справі?
Сім років ув'язнення.
Ти, як і деякі інші активісти «С14», зараз працюєш в муніципальній варті. Зокрема, ви стежите за правопорядком на Центральному залізничному вокзалі у Києві. Якщо називати речі своїми іменами, то діє своя мафія, мова йде про величезні кошти, які приносить різноманітна незаконна діяльність. Чи погрожують вам?
Так, погрози є. Навіть було кілька нападів на патрулі муніципальної варти.
Ці напади мали місце безпосередньо на вокзалі?
Так, прямо на вокзалі. Тому зараз патрулі посилені.
Це були напади з боку кого?
З боку абсолютно різних і етнічних, і неетнічних злочинних угрупувань. Тому що, в принципі, методика і діяльність у них однакова.
Я так розумію, мова йде про ті угрупування, які пов’язані з грабіжниками?
Алкоголь, грабіжники, жебраки... Насправді, їх доволі важко розрізняти, тому що це все дуже взаємопов’язано: хтось займається рекетом, хтось займається контрабандою, хтось займається ще чимось і воно пов’язане. Хтось, взагалі займається незаконними наливайками на території вокзалу і тому муніципальна варта - це взагалі як підсилення. Переважно, всім цим має займатися поліція, але вона не завжди справляється або ж не завжди буває неупередженою в таких ситуаціях.
Тобто поліцію намагаються корумпувати?
Так, а коли є муніципальна варта, то всі розуміють, що з цими вже домовитися неможливо. І тому навіть якісь невдалі спроби напасти, агресія, провокації вже не вдаються.
Через конфліктні ситуації з етнічними кримінальними угрупуваннями, які інколи складаються з ромів, «С14» звинувачували у расизмі. Питання таке: коли мова йде про кримінал, зокрема крадіжки на вокзалі, щодо злочинців-українців дієте так само як і щодо ромів?
Ми так само діємо завжди. Тобто, не має різниці, якої людина національності. Так, дійсно є етнічні угрупування. Особливо, коли люди приїжджають сюди з інших країн, інколи дехто не хоче шукати собі офіційне працевлаштування або можливо вони не можуть і тому їм не залишається нічого іншого, ніж створювати якусь банду і займатися незаконною діяльністю. Але, разом з тим, ті ж українці можуть приїхати в ту саму Італію і створити там своє етнічне злочинне угрупування. Таких етнічних угрупувань дуже багато.
«Після замаху на мене батько повністю перестав чути на одне вухо»
У 2018 році на тебе був скоєний замах. Зокрема, дуже сильно постраждав твій батько. Який наразі стан його здоров'я?
Зараз стан більш-менш нормальний. Я не скажу, що він так само здоровий, як раніше, багато осколків гранати все ще лишається в його тілі. Тобто нічого не загрожує життю, але ці травми залишаться на все життя. Він повністю втратив слух на одне вухо. У нього є певні реакції на погоду, на інші чинники. Тобто якщо він хворіє, то відчуває це більш посилено. Це також моральна та психічна травма.
Тобі якось погрожували перед цим замахом? Натякали, що не треба займатися якимись справами?
Прямих погроз не було, але взагалі погроз, зважаючи на мою діяльність, було багато. Було багато «привітів» від багатьох осіб: від тітушок, від Волкова, від Крисіна, від сепаратистів. І щоб виокремити, хто саме з них це зробив, - мені важко.
Я точно знаю хто організував цей замах. Я публікував це в ЗМІ. Є такий собі Ігор Плекан. Не можу сказати, що він великий кримінальний авторитет, але в нього є своє умовне кілерське бюро. Він паралельно займається «кришуванням» гральних автоматів, незаконних наливайок.
Саме на території України?
Не лише. На території окупованого Криму у Плекана й досі працює бізнес. Я би про цю особу міг багато більше розказати, але якщо коротко, у нього є банда, яка займалася абсолютно всім. І таке замовлення вже не вперше доходить до нього із Росії. Там є інша особа - Олександр Прудіус, який не вперше організовує теракти на території України, не вперше замовляє людей і громадських активістів. Але чи Прудіус кінцевий замовник? Це для мене питання.
На твою думку, чи можуть стояти за цим замахом російські спецслужби?
Так. Однак, можливо, що замовник знаходиться і десь поруч біля нас.
А як суд зараз просувається з цими підозрюваними, яких затримали?
Вони зараз знаходяться під домашнім арештом. Їх було з самого початку взагалі п’ятеро виконавців і посередників, які причетні до цього.
Дмитро Ісаєнко зараз вже знаходиться в Росії, в Москві. У нього у Києві проводили в квартирі обшук: там виявили таку собі нарколабораторію. Через це його оточили цими кримінальними справами, тож він втік.
Руслан Бадьянов, який передавав гранату і той, хто знав про цей замах, з нього взагалі зняли підозру через те, що нібито не вистачає доказів. Але, я знаю, що раніше доказів вистачало, просто у процесі передачі з Борисполя до Києва, десь втратили частину речових доказів. І з цим вже ти нічого не зробиш. Випадково це чи ні - у мене виникає велике питання.
Самі ж виконавці (Олег Акімов, Андрій Павленко та Андрій Вірченко) зараз на домашньому арешті. Ми все ж сподіваємося повернути їх в СІЗО. Інше питання щодо організаторів, інших осіб, які до цього причетні. Я ознайомився з матеріалами справи і щодо них взагалі немає ніяких слідчих дій. Тобто, там справи дуже погані, поліція взагалі нічого не робила і ми зараз будемо ставити питання про зміну підслідності.
Ти думаєш, що когось корумпують чи просто поліція погано працює?
Я думаю, що 100% корумпували: там були такі ситуації, коли їх звільняли під домашній арешт, а нас повідомили про суд буквально за кілька годин. При тому, що суд перенесли в Переяслав. Або, коли апеляційний суд визначав, де саме буде відбуватися засідання, то там вибирається за принципом найближче місто до Борисполя. Тому що в Борисполі всі судді вже були задіяні і залучатися ще раз вони не можуть. Там були Бровари і Баришівка, але вибрали Переяслав, який знаходиться на відстані у 80 кілометрів від Києва.
Говорячи про замахи на активістів, то є ще гучна справа вбивства Катерини Гандзюк. Ви теж берете участь в акціях. Я знаю, що ти з нею був особисто знайомий. І ця справа також знаходиться у підвішеному стані...
Знайомі з нею були Євген Карась і я. Ми з нею потоваришувалися на одному з судів щодо тітушок в Полтаві. Тоді був величезний ризик, що їх відпустять, і я тоді приїхав на судове засідання і ми тоді зустрілися всі і познайомилися. По справі зараз є виконавці, які отримали мінімальні строки. Вони пішли на угоду зі слідством. Парадокс в тому, що їм за вбивство дали менші строки, ніж мені загрожує у справі про начебто напад на табір ромів.
«Сьогодні президент займає проукраїнську позицію»
Ти взагалі бачиш, що проросійські сили зі зміною влади в Україні почали піднімати голову?
Заяви про проросійський реванш, особливо від людей, які мають суспільну вагу голослівні. Такого зараз, на мою думку, не відбувається. Можливо, сьогодні є певний відкат, але все ж таки, що президент, що багато інших чиновників, сьогодні займають відверто проукраїнську позицію. Якщо ми візьмемо, наприклад, того ж Януковича, то він ніколи б не сказав «Слава Україні!», а зараз «Слава Україні!» - це загальновживане гасло, від якого не відмовляється і нинішня влада.
Можливо, вони зараз експериментують, намагаються знайти компроміси, зрозуміти Донбас і тому подібне. Але нова влада, все ж таки проукраїнська, і я думаю, що вони повернуться до тієї стратегії, яка була раніше. Я не кажу, що Порошенко був молодцем і красунчиком, але все- таки якісь позитивні тенденції він задав, хоча і не без участі громадського суспільства…
А якщо брати до уваги саме вуличний активізм, - ти бачиш активізацію проросійських сил?
Таких очевидних проросійських рухів сьогодні немає. Коли ми були у форматі «С14», то нам доводилося навіть і розганяти якісь проросійські мітинги, і затримувати сепаратистів. Зараз цього набагато менше, їм досі страшно і вони такі мітинги вже не проводять.
З іншого боку, зараз з’являються персонажі, які працюють на Анатолія Шарія, який розказує, що це правильно, що судять добровольців, що майданівці розстрілювали майданівців і таку іншу проросійську риторику. Цю ж точку висвітлює зі своєю маніпуляцією і під своїм кутом та ж strana.ua.
Вони змінили стратегію: зараз вже не можна ходити з тітушками чи організувати проросійські акції, зараз ефективніше і безпечніше зображати з себе нібито журналістів чи блогерів. Насправді це – пропагандисти. Я сподіваюся, що все-таки рано чи пізно ними займуться певні органи.
«Де наш топовий проукраїнський блогер, антипод Шарія?»»
Нещодавно на засіданні щодо лікарки Кузьменко, яку звинувачують у причетності до вбивства Шеремета, трапився випадок: коли людина, яка називає себе журналістом видання sharij.net, заявила, що її начебто побили. Яким має бути ставлення з боку держави до людей, які співпрацюють з відверто антиукраїнськими пропагандистськими ресурсами чи займаються провокаціями?
Це має регулювати РНБО і СБУ. Очевидно, якщо у цих людей є ліцензії, то нехай вони досліджують, звідки їм приходять гроші, яка в них риторика. У нас же є Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, яка досліджує наприклад висловлювання, які звучать на тому ж NewsOne і вирішила звернутися до суду з проханням анулювати їхню ліцензію. Я розумію, що це доволі тривалий процес, у них не можуть просто так взяти і забрати ліцензію. Це вирішує лише суд. Але вже якісь правильні дії в цьому напрямки вже є.
Я так розумію, що завдання людей, які працюють ось такими «журналістами» - створювати провокації, а потім показувати, які вони гнані...
Так. Той же sharij.net доповнює відеоблог Шарія і там вже видно, на кого він працює, кому він компліменти озвучує, а кого навпаки дуже сильно критикує. Які там відбуваються маніпуляції та пересмикування. Все це має досліджуватися для цього є відповідні експерти. Чому вони це не досліджують? Ясно що YouToube вони не закриють, але хоча б висловити свою офіційну позицію вони ж можуть.
Бог з ним з цим sharij.net, а чому strana.ua працює на території України? Їхні журналісти приходять на акції чи судові засідання і так само займаються провокаціями.
Тут ще є питання у відсутності якісної проукраїнської пропаганди. В нас був «Мінстець», який не працював, зараз і його немає. Якщо ми беремо Шарія, то де його антипод? Де наш топовий проукраїнський блогер, який би навпаки розбивав всі елементи антиукраїнської пропаганди?
Артем Худолєєв, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0