Технічний та кадровий колапс: як виживає Дніпровський суд Києва без тепла та світла
Суддя Віра Левко «Нещодавно було у мене засідання, і адвокатка каже: «Ваша честь, давайте зробимо перерву, а то ви вже синя»
У триповерховій будівлі по вулиці Пластовій, де розташоване одне з двох приміщень Дніпровського райсуду Києва, склалася критична ситуація: з листопада там немає стабільного світла, з січня – опалення, а температура в кабінетах у лютому опускалася до -6°C. Через морози в будівлі прорвало труби, а реєстрація понад тисячі справ була заблокована. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Watchers.media.
Холод та мантії поверх курток
За словами журналістів, у приміщенні суду холодно і сиро, у коридорах – темно, а в деяких кабінетах після включення світла поодинокі лампи ледь-ледь блимають і майже не дають світла через низьку напругу. Приміщення суду забезпечене одним бензиновим генератором, потужності якого ледь вистачає для роботи серверної кімнати та двох залів судових засідань, які розташовані на другому поверсі будівлі. Температура повітря у приміщеннях – від -5 до 0 градусів, цитують працівників суду автори.
Інша будівля суду розташована на вулиці Кошиця, вона також має один бензиновий генератор, якого вистачає лише для роботи архіву, трьох відділів суду, двох залів судових засідань та конвойного приміщення. Температура повітря там – не більше 5 градусів вище нуля.
На третьому поверсі поруч із кабінетами суддів і, зокрема виконуючої обовʼязки голови суду Віри Левко, – кілька громадян очікують в коридорі.
У невеликому прохідному кабінеті за робочими столами сидять двоє помічниць судді у теплому одязі, поруч – троє відвідувачів, з якими вони спілкуються. Вікно за спинами помічниць – розбите після одного з обстрілів. Монтажники, кажуть працівниці, приходили і навіть виміряли його для заміни, однак, досі цього не зробили.
«Усі роботи можна замовляти лише через Територіальне управління Державної судової адміністрації у Києві, самі зробити ми нічого не можемо, оскільки будь-яке додаткове фінансування розцінюватиметься як корупція», – пояснює Віра Левко. За її словами, на даху також вибите вікно, його просили замінити, бо холод проходить.
Через розбиті вікна та холод у суді замерзли батареї, що призвело до проривів води. В одному з кабінетів працівники два дні ломами розбивали та виносили лід, щоб запобігти затопленню. «Через пошкоджену проводку ми боялися вмикати світло. Стався прорив і в конвойному приміщенні – все залило гарячою водою, тому зняли всі справи з розгляду», – розповіла в.о. голови суду Віра Левко, додавши, що чотири батареї наразі відрізані від мережі.
Віру Левко обрали заступницею керівника суду у листопаді 2025-го, наразі вона виконує обов’язки голови. У кабінеті суддя змушена сидіти в куртці, оскільки тепловентилятор не справляється з обігрівом приміщення.
«Минулого тижня в першому залі на першому поверсі було -6. Це я в кабінеті можу сидіти в куртці, а в судовому залі треба бути у мантії. Судді повинні одягати мантію, коли відправляють правосуддя», – розповідає суддя, – Нещодавно було у мене засідання, і адвокатка каже: «Ваша честь, давайте зробимо перерву, а то ви вже синя».
Помічниця судді Валерія Осмолович змушена друкувати рішення в кабінеті керівниці, оскільки більшість принтерів у суді не працюють через холод.
За словами Віри Левко, техніка «зажовує» папір через недостатній нагрів. Крім того, приміщення захаращене несправною технікою, яку не вивозять понад п’ять років. «Ми мало не щодня пишемо запити в ТУ ДСА Києва, але реакції немає», – додала вона.
Через низьку напругу в суді тричі горіла щитова, а дроти плавляться майже щодня. Адміністрація була змушена самостійно шукати аварійну бригаду для ремонту, проте ТУ ДСА досі не оплатило рахунок. «Я не можу гарантувати людям оплату. Суддя не має цим займатися, але я вже не пам’ятаю, коли виконувала лише свої прямі обов’язки», – наголосила Левко.
Канцелярський «сніжний ком» та тисяча нерозподілених справ
Цивільна канцелярія суду завалена коробками з документами, крізь які доводиться пробиратися вузькими проходами. Працівниці у верхньому одязі працюють за комп’ютерами серед стосів паперів, що подекуди вищі за монітори.
Через постійні відключення світла та поломку генератора в суді накопичилося близько тисячі нерозподілених справ, деякі – ще з грудня.
За словами працівниці канцелярії Вікторії Василенко, через дефіцит електроенергії вона встигає реєструвати лише термінові матеріали. З початку року до суду надійшло вже понад сім тисяч справ, і навантаження зростає як «сніжний ком». «Люди телефонують і сваряться, а у мене – день бабака», – додає вона.
У залах засідань без опалення світла вистачає лише на роботу системи аудіофіксації та онлайн-зв’язку. Суддя Олена Хромова, одягнена у мантію поверх кількох шарів одягу, розповідає: «Засідання тривало 15 хвилин, і ми всі дуже замерзли». Навіть під час знеструмлень суди намагаються забезпечити участь сторін через власні гаджети, хоча працювати в таких умовах майже неможливо.
Вибір між терміновим і невідкладним
Через те, що для засідань придатні лише два зали, судді змушені обирати пріоритетні справи – переважно щодо тримання під вартою чи домашнього насильства. Інші слухання часто переносять.
Суддя Олена Хромова згадує випадок, коли через зайнятість залів не змогли допитати військового, який був свідком у справі і спеціально приїхав на засідання. «Він був розлючений, і мені довелося особисто пояснювати ситуацію», – розповіла суддя.
За словами Віри Левко, не всі учасники процесу розуміють ситуацію, особливо ті, хто долучається онлайн і не бачить реальних умов роботи. Як наслідок — люди пишуть скарги, зокрема до Вищої ради правосуддя (ВРП).
Порушення розумних строків розгляду справ через побутові негаразди загрожує суддям дисциплінарною відповідальністю перед ВРП. Ситуацію ускладнює стан будівлі: вбиральня нагадує камеру СІЗО. Коли у лютому на три дні зникло водопостачання, працівники суду були змушені їздити до найближчого торгового центру чи фастфуду, щоб скористатися туалетом та поїсти.
У кабінеті зі старими заклеєними вікнами працює єдина консультантка суду Катерина Білокінь – троє її колег звільнилися через неналежні умови. Вона зі сльозами розповідає про шалену плинність кадрів.
Тепловентилятором жінка спочатку відігріває принтер, а потім гріється сама. Попри те, що звіти доводилося завантажувати дистанційно через брак світла, Катерина продовжує працювати заради колег та забезпечення доступу громадян до правосуддя.
Кадрова криза: люди йдуть із суду
Плинність кадрів у суді катастрофічна. Консультантка Катерина Білокінь залишилася одна у відділі – троє її колег звільнилися. Жінка зі сльозами каже, що спочатку гріє тепловентилятором принтер, а потім себе.
«Моя мотивація – повага до колег та доступ до правосуддя, який ніхто не скасовував», – каже вона, попри те, що щодня вислуховує скарги від адвокатів та учасників процесів, які не отримують відповіді вчасно.
Білокінь приймає запити адвокатів та учасників судових процесів і готує їм відповіді. Термін для адвокатів становить лише п’ять днів. У таких умовах, каже, постійно чує незадоволення.
«Якось подзвонив до мене один із учасників процесу. Нині він живе у Німеччині. Скаржився, що довго відповіді не отримує. Я йому кажу, що працюю одна у відділі, що така й така ситуація і в суді, і в Києві. А він мені, мовляв, я тут рятуюся від війни, приїхати не можу, а ви мені ось так відповідаєте. Ну що ж… Ми у війні працюємо, і в таких умовах… Лише один адвокат, запитавши реєстраційний номер – а це вже була 24 тисяча заяв у нас – поспівчував і сказав, що все розуміє», – розповідає Білокінь.
«Я маю право на відставку після 15 років роботи і періодично про це думаю, дивлячись на колег. Проте стримує відповідальність перед людьми та вдячність тих, хто отримує в суді справедливість», — підсумувала Віра Левко.
Нагадаємо, попри ризики нових ракетних обстрілів, Київ не має альтернативних джерел енергії, які могли б замінити потужність великих теплоелектроцентралей, щоб дати тепло у будинки Дарницького та Дніпровського району, де через критичні пошкодження ТЕЦ-4 опалювальний сезон завершився достроково ще у лютому. Про це заступник голови Київської міської держадміністрації та депутат Київради від «Удару» Валентин Мондриївський розповів у інтерв'ю «Главкому».
Коментарі — 0