Керівник медицини Києва Валентина Гінзбург: Потрібно терміново заборонити продаж антибіотиків без рецептів
«Лише 27% «ковідних» ліжок забезпечені киснем»
Щоденно у Києві фіксується понад тисяча нових хворих на коронавірусну хворобу. До боротьби з небезпечною інфекцією залучені вже 21 столична лікарня. Наприкінці минулого тижня, виступаючи з трибуни Верховної Ради прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що за три тижні щоденна кількість нових хворих може подвоїтися. Тому в уряді всерйоз розглядають варіант запровадження повного локдауну. Тим часом МОЗ разом зі столичною владою оцінює варіанти розгортання мобільного шпиталю у Палаці спорту або у Виставковому центрі. До цього доведеться вдатися в разі перевантаження медичних установ міста. Але намір відкрити мобільний шпиталь у столиці викликає чимало запитань. Головне з них – де ж узяти додатковий медичний персонал, якого вже давно і так бракує?
Що цікаво, всього лише місяць тому заступник Віктор Ляшко в інтерв’ю «Главкому», говорячи про варіант шпиталю у Палаці спорту, зазначав, що медична допомога повинна надаватися «не у палацах спорту, виставкових центрах або в інших непристосованих для цього приміщеннях, а у лікарнях». Сьогодні ж обставини змушують наших чиновників вивчати і такі сценарії.
Зі свого боку столична влада запропонувала міністерству розглянути можливість розгортання шпиталю на території біля Олександрівської лікарні, яка першою почала приймати пацієнтів з Сovid-19. Мобільний шпиталь мав би стати новим підрозділом цієї медустанови, заявив директор Департаменту муніципальної безпеки Київської міської держадміністрації Роман Ткачук.
То що ж насправді відбувається навколо цих планів, як їх оцінюють у КМДА та які найбільші проблеми у «коронавірусних» лікарнях столиці сьогодні? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому» з директоркою Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації Валентиною Гінзбург.
Пані Валентино, чи підтримуєте ви «карантин вихідного дня», наскільки його запровадження ефективне з точки зору медиків?
Для того, щоби говорити про ефективність, потрібно зрозуміти, що відбувається зараз із захворюваністю. Перш за все, я хотіла би акцентувати: захворюваність зростає в тому числі серед людей молодого віку. Хочу також підкреслити, що збільшується питома вага хворих із тяжким перебігом, таких зараз десь 40%. Це те, чого не було раніше. Ми у департаменті відслідковуємо щоденно цю статистику з березня. Кожного ранку у мене на столі свіжа інформація щодо кількості і тяжкості випадків.
По-друге, багато хворих поступають до стаціонару після невдалого лікування на першому етапі, яке вони самі собі призначають, або за порадою друзів із Facebook. Це неприпустимо! Також самостійно призначають собі обстеження. Навколо проходження комп’ютерної томографії створений штучний ажіотаж. Але ж вона ніяк не впливає на процес лікування, коли пацієнт отримує позитивний результат ПЛР-тесту.
Уявіть картину. Пацієнт з «ковід», який невдало пролікувався вдома, сідає у громадський транспорт і їде самостійно до лікарні. А найбільша вірогідність заразити інших якраз у громадському транспорті. Бо тим більше у цю пору року вікна у тролейбусах, трамваях закриті, немає доступу свіжого повітря. На другому місці за вірогідністю спіймати «ковід» – лікувально-профілактичні заклади.
Лише після цього до небезпечних місць я би зарахувала інші місця скупчення людей: магазини, зони відпочинку. Причина проста – недотримання найпростіших заходів безпеки – носіння масок. У людей в кафе, магазинах маски, вибачте, на шиї. Також люди не дотримуються фізичної дистанції, не миють як слід руки. От і дивіться, де насправді відбуваються зараження людей. Якби всі люди дотримувалися заходів безпеки, такої ситуація як зараз точно би не було.
Критики запровадження карантину вихідного дня кажуть, що відсутність скупчень людей у суботу та неділю призводить до скупчень у четвер-п’ятницю, коли громадяни запасаються харчами на вихідні. Виходить, карантин вихідного дня не впливає на зниження захворюваності?
Якби усі щоденно дотримувалися елементарних заходів безпеки, не потрібно було би вводити карантин. Він вирішує проблему частково, оскільки всі сидять по домівках. Тобто той транспорт не перевантажений, бо на вихідних не працюють магазини чи розважальні центри, людям немає куди їхати.
На початку епідемії у столиці зупинилося метро, не працював інший транспорт. Чи може Київ повернутися до подібних обмежень, враховуючи тенденцію зростання хворих? За яких умов?
Слід пам’ятати, людям потрібно добиратись на роботу не тільки в будні, але і на вихідних. І це значна частина населення. Мова і про медиків, які їдуть надавати допомогу хворим. Тому хочу звернутись до всіх: щодня дотримуйтеся протиепідемічних заходів. Інакше ефекту не буде.
Яка ситуація із завантаженістю столичних лікарень?
Завантаження коливається від 50% до 70%. Сьогодні на ранок – 55%. Пацієнти з Covid-19 перебувають у 21 нашому лікарняно-профілактичному закладі. Нині ми готуємо ще 5 закладів. Але ж знову таки: потрібно не акцентувати увагу на ліжках! Потрібно акцентувати на тому, що зробити, аби на те ліжко не потрапити! Саме тому треба дотримуватися заходів безпеки.
Законодавцям, вважаю, терміново потрібно ухвалити заборону на продаж медикаментів. Маю на увазі, перш за все, антибіотиків, противірусних препаратів. Тобто заборонити їх відпускати без рецептів. Бо в іншому разі ми всі відчуватимемо шкоду від сьогоднішнього самолікування ще багато років. До того ж вільний доступ до препаратів не дозволяє забезпечити нас усіх якісною медициною, до якої ми так прагнемо.
Станом на середину вересня у столиці були в наявності 2000 «ковідних» ліжок. Скільки зараз?
Сьогодні 4589 ліжок.
Яка кількість з них, забезпечена киснем?
27% забезпечена киснем. Ми весь час збільшуємо кількість ліжко-місць. А паралельно з цим відбуваються роботи з під’єднання їх до кисню. Це або централізоване під’єднання, або закуповуємо кисневі концентратори. Чому такий відсоток? На превеликий жаль, на неодноразові наші прохання керівництво держави відреагувало лише наприкінці жовтня. Лише тоді були внесені необхідні зміни у частині спрощеної процедури систем киснепостачання, робіт з капітального ремонту. І кошти на проведення зазначених робіт почали виділяти також лише з кінця жовтня. Тож на проєктування та проведення робіт до кінця року нам залишається лише два місяці.
Міністр охорони здоров’я каже, що 80% «ковідних» ліжок мають бути забезпечених киснем. Коли зможете вийти на цей показник?
Враховуючи те, що з місцевого бюджету лише на капремонт систем киснепостачання виділено 18 млн грн, а також були ухвалені дві урядові постанови, якими також виділяються кошти, думаю, до кінця цього року вийдемо на цей показник – забезпечення 80% ліжкового фонду киснем.
Уряд заявляє про розгортання мобільних шпиталів у кількох містах, в тому числі у Києві. Але якщо зараз лише трохи більше половини «ковідних» ліжок заповнені, для чого розгортати шпиталь?
Перш за все, потрібно говорити про те, що додаткові ліжка потрібні. Адже окрім «ковід» слід пам’ятати і про щорічний пік захворюваності на грип та ГРВІ, який припадає на грудень-січень. Якщо люди не дотримуватимуться заходів безпеки, то показники захворювань збільшаться у декілька разів.
Ми стоїмо на позиції, що в місті Києві окрім закладів комунальних є заклади Міністерства охорони здоров’я, Національної академії медичних наук, МВС, МЗС. А це більше 11 тисяч ліжок. І тому ми переконані: коли у нас вже є заклади з матеріально-технічною базою, медичними працівниками, то там і потрібно створювати нові «ковідні» місця.
Тобто ви проти перетворення Палацу спорту на мобільний шпиталь?
Абсолютно проти. Ми з цього приводу надавали усі розрахунки до МОЗ: скільки коштів потребує розгортання, про кадрове забезпечення, матеріально-технічне.
Сьогодні ж ніхто не задумується, що допомогу населенню у боротьбі з «ковід» надають і травматологи, і гінекологи. Тобто всі спеціалісти, наявні у лікарнях. От до прикладу візьмемо Олександрівську лікарню. Там інфекційний корпус на 100 ліжок. Всі інші ліжка – перепрофільовані. Лікарня №4 з 1 квітня була повністю перекваліфікована на інфекційний шпиталь. Тобто виникає питання: яким чином можна забезпечити роботу розгорнутого мобільного шпиталю фахівцями? Потрібно просто забезпечити умови у наявних лікувальних-профілактичних закладах – МОЗ, Академії меднаук, відомчих закладах...
При цьому місто стоїть на тому, щоби не допускати шкоди для пацієнтів з іншими патологіями, які перебувають у лікарнях. Ми не призупиняли роботу медзакладів, які допомагають пацієнтам з опіками, продовжуємо забезпечувати допомогу пацієнтам з інфарктами, інсультами, онкогематологією, онкологією.
В інтерв’ю «Главкому» головний санітарний лікар Віктор Ляшко казав, що держава планує задіяти ресурс закладів Академії меднаук, чи то для «ковідних» хворих, чи то для хворих з іншими патологіями. З огляду на намір розгорнути мобільний шпиталь, від цієї ідеї уже відмовилися?
На превеликий жаль, інститути Академії медичних наук дали лише згоду на шпиталізацію ургентних пацієнтів з терапевтичною, із серцево-судинною і хірургічною патологіями. Так, мабуть, будь-який травматолог хоче займатись лікуванням не «ковідних» хворих, а виконувати щоденну роботу за своїм профілем. Але всі бачать, що відбувається у Києві та державі, скільки пацієнтів потребують допомоги. Ми почали з семи закладів, які розгорнули для «ковід». Зараз їх 21, готуємо ще 5.
«З квітня у Києві звільнились 7 тис. медичних працівників»
І міський голова, і міністр охорони здоров’я на щоденних брифінгах застерігають, що лікарні не гумові. За словами Максима Степанова, за три тижні щоденна кількість нових хворих на коронавірус може подвоїтися. Якою є максимальна межа ліжко-місць у Києві?
Я би не хотіла зараз говорити про «межу». Бо окрім того, що я держслужбовець, я – лікар. Я стою на тих позиціях, що у Києві робиться усе, щоби той варіант розвитку подій, про який говорить пан міністр, ми не розглядали. Робота, яка була розпочата в березні, не зупинялась і не зупиняється. Наприклад, ми починали працювати з лабораторним центром МОЗ та поступово додавали лікарні, які можуть у своїх лабораторіях проводити ПЛР-тестування. Зараз їх чотири, до кінця року плануємо відкрити ще чотири та модернізувати дві лабораторії на базі наших медзакладів. Стаціонари в наших лікарнях у березні були єдиними в Україні, де усіх без виключення пацієнтів з пневмоніями обстежували на «ковід». Було зроблено багато інших кроків і ми весь час вдосконалюємо цю систему.
Але витрачати достатньо коштів на ремонт, відкриття нових лабораторій тощо можна за умови отримання фінансування з Національної служби здоров’я в такому обсязі, щоб це задовольняло 100% потреб у забезпеченні медикаментами та витратними матеріалами. Бо не може бути так, що тільки місто Київ дбає своїми силами про таку проблему, як «ковід». Я вважаю, що сьогодні як ніколи дійсно важливо і необхідно показати, що медицина є єдиним медичним простором, незалежно від фінансування та підпорядкування закладів.
Віктор Ляшко заявляв, що після переходу позначки в 10 тис. нових «ковідних» хворих на добу, на допомогу лікарям залучатимуть студентів медичних вишів. У Києві вже залучили?
Констатую: студенти не залучені. В березні ми звернулися до інтернів. Але інтерни надають допомогу як помічники вже у раніше визначених закладах. Окрім того говорити про те, що вони забезпечать надання медичної допомоги «ковідним» хворим буде перебільшенням. Ви ж розумієте: вони не лікарі, вони можуть бути лише помічниками. Повинні бути лікарі, які, відповідно до законодавства, маючи диплом, можуть забезпечити допомогу хворому. Додам, що навчання наших лікарів відбувається весь час із березня, не припиняється. Ми консультуємося з фахівцями з Ізраїлю, Німеччини, Китаю. Медики з цих країн приїжджають до нас, обмінюються досвідом. Кожна з наших лікарень ділиться з іноземними колегами своїм досвідом, своїми напрацюваннями. Вітчизняні медики також постійно спілкуються та навчаються один в одного. Такі навчання проводяться регулярно. Лікарі первинної ланки проходять навчання з урахуванням сьогоднішніх обмежень – онлайн. Наш департамент підготував для медиків ролики щодо правильного забору біоматеріалу для проведення ПЛР-тестів, правильного та безпечного використаннч засобів індивідуального захисту. Кожен з медиків тримає цей ролик у себе в телефоні.
Якщо студенти не залучаються, звідки Київ братиме додаткові кадри? Є плани мобілізації фахівців з приватних лікарень?
Аби відкрити шпиталь або відділення для «ковід», потрібно мати ліцензію установи, мати кадрове матеріально-технічне забезпечення на такий шпиталь. Щодо лікарів із приватних клінік. Відповідно до якої статті КЗоТу і в який спосіб ми їх можемо зобов’язати працювати в комунальних закладах? Немає такої у нас юридичної можливості. Можна відкрити все, що завгодно. Але найперше питання – забезпечення персоналом.
Сьогодні укомплектованість лікарень фахівцями різна. Є у нас лікарні, забезпечені лікарями на 60-65% від потреби, медичними сестрами на такому ж рівні. Натомість середній показник – 78%. Але врахуйте, що певний відсоток персоналу люди пенсійного віку. А це медики з групи ризику, часто мають супутні патології. Багато звільнилося, про це вже говорив міський голова на одному з брифінгів. З 1 квітня по 30 вересня у Києві звільнились 7000 медичних працівників, з яких лікарів – 1200, медсестер – 2300. Місто зробило все, що могло, аби підтримати медиків. Враховуючи, що з 1 квітня змінено фінансування закладів охорони здоров’я і ми не можемо виплачувати за рахунок місцевого бюджету зарплати та премії, столичні депутати ще в березні проголосували за виділення в рамках програми «Здоров’я киян» коштів для виплат щомісячної матеріальної допомоги лікарям, медсестрам і санітарам. На це за дев’ять місяців з бюджету виділено 950 млн грн (для 33 тис. медпрацівників) Тобто мова про щомісячну муніципальну надбавку. Так, лікарям з квітня нараховується 4 тис. грн, медичним сестрам 3 тис., а молодшому медперсоналу 1 тис. щомісяця.
«Комусь для порятунку необхідно ЕКМО. Доба – 250 тис. грн»
В Україні завершився перший етап медреформи, з 1 квітня почався другий етап. Як вона проходить у столиці?
Якщо ми говоримо конкретно про «ковід», про збільшення ліжкового фонду і залучення до цієї роботи закладів, то для нас лишається проблемою виконання вимог постанови Кабміну №65 (від 5 лютого 2020 року «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2020 році»). У ній іде мова про формування бригад, що надають допомогу хворим на «ковід». Національна служба здоров’я виділяє фінансування медустанові відповідно до кількості сформованих бригад. Але до їх створення є певні вимоги: які спеціалісти мають бути до бригади включені. Та відповідати цим вимогам у повній мірі неможливо. І йдеться не лише про Київ, про всю Україну. Піднімаємо це питання з вересня, коли воно дуже гостро постало. Але з того часу ніяких змін до постанови не внесено. Медичні заклади не мають необхідної кількості інфекціоністів, пульманологів тощо, чого вимагає постанова. Ми вже говорили, що сьогодні «ковідних» хворих лікують різні фахівці. Для прикладу. За кількістю ліжок Олександрівська лікарня має сформувати 25 бригад. Саме стільки фахівців за фактом опікуються хворими на коронавірусну інфекцію. А фінансування з держави йде на 10 бригад, які сформовані згідно з вимогами вищезгаданої постанови. Добре, що в нашому випадку місто виділяє додаткові кошти, які допомагають медзакладам впоратися з цією проблемою, тому що грошей від НСЗУ недостатньо. Наше місто з березня-місяця виділило додатково 368 млн грн на медикаменти, обладнання, індивідуальний захист, ремонт, закупівлю техніки.
Ми ж розуміємо, що хворі у стаціонарах перебувають з різним ступенем важкості хвороби. І суми на їхнє лікування витрачаються різні. Хтось одужує на кисні та медикаментах, а комусь для порятунку необхідно ЕКМО (екстракорпоральна мембранна оксигенація), а кошторис на утримання одного такого пацієнта на добу становить 250 тис. грн.
Чи проводяться планові шпиталізації? Як пандемія вплинула на умови надання допомоги хворим з іншими патологіями?
Ще у березні ми в департаменті видали наказ про те, що лікар сам визначає плановість шпиталізації для пацієнта. Заборони на операції немає. Наприклад, калькульозний холецистит. Якщо ми будемо чекати приступу, аби шпиталізувати, це буде неправильно. Бо є великий ризик розвитку ускладнень, він збільшуватиметься. Саме тому визначення терміновості – прерогатива лікаря. Окрім того, ми ідемо таким шляхом, що лише частини лікарень перепрофільовуємо під «ковідні». Наприклад, пів лікарні №6 надає допомогу «ковідним» пацієнтам, інша половина оперують, лікують інші патології.
Але є й кричущі випадки. У столичній лікарні №3, частина якої перепрофільована для надання допомоги хворим на «ковід», фактично припинило роботу відділення кістково-гнійної хірургії. Формально його було переміщено до гнійної хірургії. Це відділення є унікальним в Україні, там лікувались хворі на остеомієліт, які вимагають тривалої допомоги. Чому в таких випадках все іде під ніж?
Так не можна говорити «під ніж». Лікарі працюють і надають медичну допомогу. І ми аналізуємо щоденну кількість пацієнтів, які потрапляють до лікарень. Ми дивимось, якщо ліжка простоюють, вони не завантажені, тоді думаємо, як ситуацію змінити. Адже люди виступають зі скаргами, що у коридорах ліжка стоять, а у цей час десь є вільні ліжка, причому вільні не одну добу, а подекуди місяці. Враховуючи кількість пацієнтів і структуру приміщення лікарень, ухвалюємо рішення про перенесення. Важливо забезпечити безпечні маршрути переміщення пацієнтів, аби «ковідні» не перетиналися з іншими.
Але хворі, які лікуються у відділенні гнійної хірургії, опинилися без допомоги. І це вже небезпека для них.
Я хочу, щоби усі почули мене зараз: пацієнт з будь-якою патологією, коли він перебуває в лікарні, має ризик заразитися всередині лікарні. На відміну від наших, європейські лікарні мають зовсім інші умови перебування. Але все одно у них щорічно реєструються випадки внутрішньолікарняної інфекції та летальність від неї. Тому ми повертаємося до початку розмови: потрібно робити усе, аби не потрапити до лікарні або мінімізувати терміни перебування в стаціонарі. Будь-який стаціонар, після будь-якого ремонту – це високий ризик внутрішньолікарняної інфекції.
«Всі просяться до київських лікарень»
Раніше ви очолювали департамент охорони здоров’я Дніпропетровської області, працювали лікарем у Дніпрі. Ви знаєте про те, як працюють медики не лише у Києві, а й в глибинці. З якими проблемами стикаються вони? Наскільки ситуація в регіонах відрізняється?
Так, ситуація в Києві відрізняється у кращий бік. Причин декілька. По-перше, через фінансування, яке дає місто. Про це я говорила вище. По-друге, організація процесу. Ми максимально знизили ймовірність інфікування пацієнтів вже у березні: видали накази про дистанційне спостереження диспансерних хворих консультативно-діагностичних закладів, накази про створення мобільних бригад, про вимоги до роботи рентген-кабінетів, обов’язкової організації сортувальних відділень в лікарнях, які надають ургентну допомогу тощо. Це відбувалося тоді, коли такі накази були відсутні на рівні МОЗ. Також постійно працюємо щодо безперервного навчання фахівців.
Але якість напряму залежить від наявного матеріально-технічного ресурсу: обладнання, медикаментозне забезпечення. Це з одного боку. З іншого – кваліфікація медиків, яку ми підвищуємо. Тому всі просяться до київських лікарень на лікування.
Як часто просяться?
За статистикою, більше 10% пацієнтів у стаціонарах київських лікарень – це не кияни. Це сухі цифри.
Якщо не киянин захворіє на «ковід», перебуваючи в столиці, куди його шпиталізують?
До лікарні у Києві. У нас безвідмовна госпіталізація. Тобто до вас приїжджає «швидка», не дивлячись на те, де ви зареєстровані. Якщо пацієнт потребує стаціонарного лікування, він шпиталізується в лікарню міста Києва залежно від того, де є вільні місця, за профілем.
Ви зачепили тему внутрішньолікарняної інфекції. Яка система контролю за дотриманням заходів безпеки самими лікарями в медичних установах? І яким є покарання за порушення цих правил?
Ви весь час говорите про медиків, а я вам про пацієнтів. Є система контролю, мікробіологічного контролю, заміни дезінфектантів. Все це є, це не стосується пацієнтів. Можна мати повне забезпечення засобами індивідуального захисту, але не дотримуватися правил використання костюмів, тоді стається інфікування.
Чи багато таких порушень зараз фіксуєте? Яке є покарання за це?
Я думаю, що найбільше покарання — те, що людина сама захворіє і потім розуміє, наскільки потрібно дотримуватися. Ми мали на початку пандемії збільшення захворюваності серед медпрацівників. Потім ця кількість почала зменшуватися, було розуміння цінності щоденного навчання, тренувань, складання заліків про отримані навички. Медичні працівники постійно повинні навчатися: від правильного користування засобами індивідуального захисту до виконання затверджених протоколів лікування.
«Якщо відчули симптоми хвороби – обов’язково залишайтеся вдома»
Пані Валентино, нині у Києві чи не всі «швидкі» їздять з увімкненими сиренами. Для чого?
Це рішення ухвалили на рівні керівництва міста. І дуже правильно. Це для того, щоби звернути увагу мешканців столиці на те, скільки пацієнтів на добу потребують госпіталізації. Може, сирени повернуть їх увагу до проблеми. Нехай люди задумаються, що потрібно берегти своє життя. Нині це нововведення розглядається як приклад для інших міст. Всі думають: це не стосується мене, якщо мій друг переніс «ковід» у легкій формі, значить все добре і нічого страшного. По-перше, все зовсім не так, як собі малюють люди. А по-друге, є повторні інфікування. Пацієнти заспокоюються: мовляв, я вже ж перехворів, але потім інфікуються вдруге і хворіють важче. Заспокоюватися немає ніяких причин, все в руках кожного з нас.
Є ті, хто критикують використання сирен. Мовляв, цим навпаки більше сієте паніку, коли і так всі про «ковід» кожен день говорять, у людей страх.
Не знаю як щодо повного локдауну, але, може, вже прийшов час, коли потрібно звернути увагу наших людей, щоб вони задумалися. Ви бачите у мережі відеоролики з пацієнтами, які перебували у важкому стані, а потім діляться враженнями від хвороби, від того, як перебували за крок від смерті. Але при цьому ще не говоримо, що у таких пацієнтів потім можуть проявитися ускладення від того, що вони сьогодні перехворіли на «ковід».
За яких умов у Києві потрібно буде запроваджувати повний локдаун? Назвіть будь ласка чіткі критерії для цього.
Критерій єдиний – різке збільшення рівня захворюваності та суттєве збільшення кількості пацієнтів, які потребують не просто стаціонарного лікування, а лікування в умовах відділень інтенсивної терапії. Іншими словами – тяжких пацієнтів, які потрапляють до реанімації.
Ще раз звертаюся до киян – чи вдасться уникнути локдауну, залежить від кожного з нас. Дотримуйтесь карантинних обмежень, використовуйте маски, дезінфектори, тримайте фізичну дистанцію, намагайтеся мінімізувати час перебування у закритих приміщеннях з великою скупченістю людей. А якщо відчули симптоми хвороби – обов’язково залишайтеся вдома та якнайшвидше зателефонуйте своєму лікарю!
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0