Що сталося на Житомирській трасі під Києвом після влучання «шахеда» і які таємниці приховував місцевий склад води
У селі Мила на Київщині 28 серпня російський «шахед» влучив у секретний склад боєприпасів, після чого почалася детонація. Вибухи тривали не один день, уламки боєприпасів розлетілися по навколишній території та житлових кварталах.
За даними поліції Київської області, загинули 38 людей. Переважно мешканці пансіонату для літніх «Добрий дім», якому судилося межувати з таємним складом боєприпасів. Ще восьмеро осіб із цього пансіонату досі вважаються зниклими безвісти.
Крім того, серед загиблих – голова Дмитрівської ОТГ Тарас Дідич. Він один із перших прибув до місця удару та потрапив під детонацію.
Наслідки вибуху відчули не лише в Милі. За попередніми підрахунками місцевої влади, пошкоджено 296 об'єктів: 225 приватних будинків і 14 багатоквартирних. Постраждали щонайменше три села.
«Главком» побував на місці трагедії та поспілкувався з місцевими жителями, які пережили справжнє пекло.
Запах гару в селі Мила відчувається ще на під'їзді. Минуло вже чотири дні відколи російський «шахед» влучив у склад боєприпасів – та повітря досі важке.
На місці події працюють рятувальники й поліція. Хтось із місцевих розбирає завали, хтось уже почав ремонт.
На землі подекуди лежать понівечені патрони й уламки боєприпасів – ті, що розкидало вибухом на сотні метрів від складу.
Вулиця, що пролягає вздовж траси, фактично розбита. Тут і там стоять понівечені та згорілі автомобілі.
Постраждали не лише житлові будинки. Вибухова хвиля та пожежа зачепили магазини, супермаркети та інші заклади.
«Нічого не піднімайте з землі»
Біля одного з дворів працівники ДСНС проводять інструктаж для місцевих – що робити, якщо натрапили на підозрілий предмет. Пані Віра, інструкторка з мінної безпеки, каже, що така робота триває тут із першого дня.
«Ми знаходимось тут з першого дня від початку подій і роз'яснюємо місцевим, як діяти в разі виявлення вибухонебезпечних предметів», – коротко пояснює рятувальниця.
За словами Віри, місцеві щодня приносять рятувальникам боєприпаси або їх уламки, які знаходять на власних подвір'ях. Люди збирають їх просто у пакети й несуть фахівцям.
Як розповідає інструкторка, траплялися випадки, коли до будинків залітали цілі ящики з патронами.
Рятувальники просять людей нічого не піднімати із землі самостійно й одразу повідомляти про підозрілі предмети.
Зараз у селі тривають відновлювальні роботи.
«Дитина була без взуття, з рушником на голові»
Не всі мешканці охоче йдуть на розмову. Оксана, яка живе неподалік епіцентру вибухів, погоджується розповісти, що пережила разом із чоловіком і маленькою дитиною.
«Ми були вдома, якраз купали дитину, готувалися вечеряти. Раптом почули вибух – прилетів «Шахед» і впав туди (у склад – «Главком»)», – каже жінка.
Після цього почалася детонація. Оксана з рідними вискочила з будинку у чому були. Дитина була без взуття, з рушником на голові.
«Спершу сиділи на автобусній зупинці, що напроти подвір’я, потім чоловік забрав машину, доїхали до підземного переходу і там чекали, поки нас евакуювали», – згадує Оксана. За її словами, ніхто не знав, що в селі є склад боєприпасів.
«Жах, страшно. Такого не побажаєш навіть ворогу», – додає жінка.
У будинку Оксани пошкоджено дах, вікна та стелі. Заяву на відшкодування вже подали, тепер чекають на комісію.
«Я хотіла умерти, як побачила свою хату»
На протилежному боці траси, біля свого понівеченого двору стоїть Світлана, їй майже 80. У жінки котяться сльози, коли розповідає про події того страшного дня.
«Той день я була в погребі – день і ніч. Нічого не можу сказати, нічого. А коли побачила свою хату, хотіла вмерти», – згадує жінка.
Найважче, каже, було перші пів доби – коли снаряди рвалися майже без перерви, а вибратися надвір було неможливо.
«Той проміжок ми не могли перебігти – не було й пів хвилини. А під ранок наче стихало, а тоді знову гахкало і знову займалося. Було чути, як кричать люди. А сюди навіть швидка не могла заїхати», – розповідає Світлана.
Забрали жінку рятувальники аж перед ранком, коли її син зумів додзвонитися й повідомити координати.
«Техніки тут було – страшне. Нас вивозили, бо син подзвонив: в інтернеті написали, куди звертатися. Він одразу сказав: «Комарова, 26/2, двоє людей у погребі». Ми навіть не чули, як нас гукали й свистіли», – розповідає вона.
Про сам момент удару Світлана каже: хтось із сусідів бачив, як дрон над селом різко пішов униз.
«Влучило ніби в «Чисту воду», і пішов чорний дим. Мабуть, тоді все й почало рватися. А далі вже – куди попало», – переказує жінка почуте від односельців.
Про склади в селі, за її словами, ніхто не знав.
«Ми знали, що там воду пакують. Гадаю, всі так думали», – розповідає Світлана.
У хаті жінки впала стеля. Вибиті вікна забили фанерою, яку роздобули хлопці з-поміж сусідів, дах затягнули плівкою.
Про загибель голови громади жителька говорить тихо. «У нас голова сільради приїхав на машині при першому вибуху й не встиг вийти – вбило уламком. Дуже за ним жаліємо. Сьогодні (31 серпня – «Главком») його ховають», – каже Світлана.
Також жінка розповіла про сусідів, які дивом вижили. Після прильоту снаряда їхній будинок спалахнув. Вихід виявився заблокованим, але завдяки небайдужим людям їм вдалося вибратися.
Вибухало ще й уранці
Валерія живе неподалік траси. У момент удару вона була вдома.
«Почалися вибухи, і в нас посипалися вікна. Ми заховались у ванній, стеля почала падати. Знову вибухи, вибухи... А потім вилетіли двері», – згадує пережите жінка.
Далі родина перебралася в коридор – там і перечекала найважчі прильоти, поки за півтори години їх не евакуювали до бомбосховища в Дмитрівці. Звідти Валерія повернулася лише під ранок, о четвертій.
«Від вибухової хвилі з мене навіть резинка з волосся злетіла», – гірко всміхається жінка, визнає: було справді страшно.
Валерія додає: «Ще сьогодні був вибух, з шостої ранку. А скільки ще буде – ніхто не знає».
«Не всі знали, що там було»
Пані Ніна саме поверталася з похорону Тараса Дідича, коли зупинилася розповісти, що бачила того дня – сама вона гостювала в матері у сусідньому Фастівському районі, куди снаряди теж долітали.
«У нас там були вибухи, будинки просідали від хвиль. Але я живу тут, у Милі. Наші будинки й так зруйновані ще з 2022-го, не встигли відновитися – і знову побило. До дев'ятої вечора ми вже знали від знайомих, що тут горіло, яке це горе», – каже жінка.
Про те, чи знали люди про секретний об’єкт поруч з їхніми оселями, говорить обережно. «Не всі. Хто там працював – щось підозрював. А що склади, військові – ні. Навіть голова, здається, не знав: він поїхав туди першим, не чекаючи рятувальників, і почалась детонація. Якби знав, навряд чи поїхав би», – вважає Ніна.
Загадка складу
Багато запитань у людей викликає те, що саме вибухнуло в них під боком. Офіційно на цьому місці роками працювало підприємство з фасування питної води. Але, за словами місцевих, щось у цій історії не сходилося ще до 28 серпня.
«Казали, «щось нечисте» на тому складі. Але напевно ніхто нічого не знав», – каже журналісту один з місцевих на умовах анонімності.
Далі по вулиці – випалений дощенту готельно-ресторанний комплекс «Цитадель». Власник готелю, який працював по сусідству зі складом, розповідає: боєприпаси, на його переконання, з'явилися на території підприємства, яке займалося виробництвом питної води, лише чотири–п’ять місяців тому. До того там справді лише фасували воду.
Поруч розгорнуто штаб, куди люди приходять писати заяви на відшкодування, тут же волонтери роздають їжу тим, хто лишився без нічого.
Ще трохи далі вулицею – пилорама, а за нею вже сам склад, куди нікого не підпускають: територія оточена – працюють піротехніки й сапери.
За даними YouControl, склад по вулиці Столична, 25 (колишня Комарова) у селі Мила належить ТОВ «Український логістичний сервіс» – компанії, зареєстрованій за цією ж адресою ще 2008 року. Керівник товариства – Андрій Мовчан, кінцевий бенефіціарний власник – Михайло Срібнюк, якому, за даними державних реєстрів, належить ще низка інших компаній у сферах логістики й нерухомості.
Єдиний офіційний документ щодо цієї ділянки, який вдалося знайти, – рішення Дмитрівської сільської ради від 28 квітня 2026 року № 14/73. Ним депутати дозволили лише розробити детальний план території під будівництво логістичного центру та реконструкцію нежитлових приміщень по вул. Столична, 25 – на ділянці площею 4,4 га. Тобто йшлося про дозвіл розробити проєкт, а не про дозвіл щось будувати чи зберігати.
Чи знали посадовці, що зберігається на території, хто ухвалював рішення тримати боєприпаси впритул до житлової забудови і на яких підставах підприємство з фасування води перетворилося на склад – відповідей на ці запитання поки офіційно не надано.
Мила – не перша
Місяцем раніше, 24 липня, три балістичні ракети влучили по приватному стрільбищу CSA Open Air в селі Капітанівка (межує з Милою) під час нелегальної виставки безпілотних систем. Тоді загинуло 11 людей, близько сотні дістали поранення. Керівнику організації, що проводила захід, згодом повідомили про підозру у службовій недбалості.
«Главком» тоді детально писав, як мешканці Капітанівки роками скаржилися на сусідство зі стрільбищами, тоді з'ясувалося, що об'єкт працював без належної ліцензії поруч із будинками.
Асоціація «Армада», що організувала виставку, входить до Української ради зброярів – об'єднання, яке досі очолює Олександр Камишін, ексміністр стратегічних галузей промисловості і позаштатний радник президента. ЗМІ писали про можливий зв'язок «Армади» з Камишіним. А вже 31 серпня глава держави Володимир Зеленський увільнив Камишіна з посади свого радника.
У Милі відповідати за загиблих і зруйноване нікому: голова громади загинув, інші чиновники тікають від відповідальності. Питання, хто дозволив розмістити боєприпаси серед житлових кварталів і чи знав хтось із посадовців про реальне призначення «складу питної води», залишається відкритим.
Тим часом репортаж «Главкома» з Милої закінчився вибухом в сусідньому селі Стоянка. 31 серпня там посеред дня у небо піднявся стовп чорного диму – цього разу ворожий дрон влучив у склад мережі «Аврора». Рух по Житомирській трасі знову перекрили в обох напрямках.
Кароліна Терещенко, «Главком»
Коментарі — 0