Росія бреше. Кремлівські ІПСО за кордоном: кейс Румунії

У сусідній з Україною Румунії не має сильних історичних, культурних чи економічних зв’язків з Росією. Немає там й російської меншини, російських телеканалів, самі румуни не говорять російською. Тим не менше Москва все одно намагається залізти румунам в голови і посіяти там зерна «руского міра». Наскільки їй це вдається, хто їй допомагає у цьому і як румуни очищають свій інфопростір від російської інформаційної отрути – у матеріалі «Главкома».

Від пропозиції дружити до інформаційної агресії

Російська пропаганда у Румунії має свою цікаву історію. Після розпаду комуністичного блоку Москва протягом певного періоду намагалась показати, що вона є другом Бухареста. І як справжній «друг», намагалась всіляко відговорити його від участі у «шкідливих» для нього союзах – ЄС і НАТО. Однак, казки про російсько-румунську дружбу не сильно заходили румунам, адже, на відміну від сусідніх болгар, ті добре знають справжній характер відносин між Бухарестом і Москвою в періоди, коли їхні історичні шляхи перетинались. 

Після того, як Румунія все-таки стала членом НАТО і ЄС, російська пропаганда змінила свою основну лінію і почала вказувати румунам на те, що вони стали колонією Заходу.

«Вони вже не казали: «ми – ваші друзі». Ні. Вони почали нам розповідати, що перебування в НАТО і ЄС робить нас колонією Заходу, що ми втратили наш суверенітет, свою роль лідера в Європі, яку ми мали за часів Чаушеску», – каже автор і ведучий програми Check Media на телеканалі B1TV Разван Мунтяну.

З часом російська пропаганда у Румунії, як й в інших європейських країнах, ставала все агресивнішою, а левова частка її наративів відводилась Україні. З початком широкомасштабної російської агресії проти нашої держави румунський інформпростір почав піддаватись важкому бомбардуванню російської пропаганди, яке мало виконати для Кремля декілька важливих завдань.

По-перше, Москві треба було «пояснити» румунам чому її війська вдерлись на територію суверенної держави.

«Нам намагались нав’язати думку, що в Україні готувався геноцид проти етнічних росіян і носіїв російської мови. Тому, щоб їх захистити, було прийнято рішення провести проти України спецоперацію – так, як це було у 1992 році у Придністров’ї», – зазначає румунський журналіст, ведучий програми Breaking Fake News на телеканалі TVR Маріан Войку.

Більш того, за словами Развана Мунтяну, використовуючи тему придністровського конфлікту в антиукраїнській пропаганді, Москва намагається нав’язати румунам думку, що «придністровська армія, яка вбивала молдаван і румунів була сформована і керована українцями».

По-друге, для Москви було і залишається важливим припинення чи зменшення будь-якої підтримки України з боку Бухареста. Одним з улюблених способів для досягнення цього, є використання російською пропагандою «миролюбивих» наративів і мантри про братні, православні народи.

«Нам кажуть, що це неправильно, що православні брати українці та росіяни вбивають один одного. Тому це потрібно зупинити. А зупинити як? – Перестати давати Україні зброю», – розповідає кандидат політичних наук, директор Інституту політичних студій та соціального капіталу (м. Чернівці) Марін Герман. За його словами, популярність цих наративів в румунському суспільстві за останній рік зросла.

«Є, звичайно, великі прихильники України, які дуже переживають за успіхи або невдачі української армії. Є люди, які реально розуміють, що безпекова ситуація у Східній Європі безпосередньо залежить від підтримки України. Але є й ті, що не можуть збагнути цього і легко піддаються на різного роду маніпуляції. І коли, наприклад, відбуваються інциденти з російськими дронами на території Румунії, вони починають казати, що треба вже не підтримувати Україну, а якось наполягати на тому, щоб був мир», – каже Марін Герман.

Інцидент з російськими дронами на території Румунії

фото з соцмереж

Звичайно, що поряд з «миролюбивими», роспропаганда мала одночасно поширювати наративи, покликані сіяти в румунському суспільстві страх і паніку: мовляв, якщо ви є частиною НАТО та ще й підтримуєте Україну, то у вас є реальна перспектива військової конфронтації з Росією.

До речі, тему спільної православної віри Москва бачить в Румунії як своєрідний міст, через який її пропагандистські наративи мають краще потрапляти до місцевої аудиторії. Мовляв, оскільки румуни такі ж православні як і росіяни, то вони мають розуміти і їх, й те, що відносини між ними мають бути дружніми. Однак, як би в Москві не старались, румуни вже мають своє сформоване роками ставлення до Росії і російської «дружби». «Румуни не русофоби, але у них є достатньо пересторог щодо росіян. За 200 років ми їх вже добре вивчили. У менталітеті румун добре вкоренилось, що росіяни нас окуповували, ґвалтували наших жінок, крали у нас і т.п.», – каже Маріан Войку. «Звичайний румун не дуже розуміє концепцію інформаційної війни, але добре знає, що таке російська «дружба», – додає Разван Мунтяну.

По-четверте, Росія не була б Росією, якби не намагалась використати окремі сторінки історії українсько-румунських відносин і певні антиукраїнські настрої в румунському суспільстві, щоб вбити клин між румунами і українцями. «У нас популярними є наративи про те, що України не існує і що ми повинні відібрати в цієї неіснуючої країни території, які належать великій Румунії – Буковину і Бессарабію», – розповідає Маріан Войку. «Звичайно, це й питання румунської меншини в Україні, права якої нібито обмежують, не дають вивчати мову, культуру, тощо», – додає Марін Герман.

І тут варто зазначити, що не завжди такі наративи поширюються Москвою чи місцевими проросійськими елементами. Її творцями і розповсюджувачами досить часто стають румунські націоналісти та їх прихильники, які можуть вважати Росію агресором і при цьому говорити речі, які гарно лягають у пропагандистську лінію Кремля. «У нас бути націоналістом і проросійським – це різні речі. Загляньте у румунську історію. Наші головні ультраправі лідери завжди бути ультраправими, але антиросійськими. Тепер вони хочуть мати більше суверенітету в Європейському Союзі. І Росії це подобається. Вони говорять про те, що Україна має повернути румунські історичні землі. І для Росії це теж добре. Тому Румунія може бути антиросійською, але підтримувати деякі російські наративи», – пояснює Разван Мунтяну. «У нас є місцеві націоналістичні наративи, які стосуються нашого суверенітету. Мовляв, у нас немає політиків – нами управляє Європа. Тому, якщо Брюссель нам каже, що ми маємо підтримувати Україну, то значить, що це не наша політика і вона для нас неправильна», – додає Марін Герман.

Ті, що сіють інформаційне зло…

Звичайно, основним рупором російської пропаганди у Румунії є посольство Росії та донедавна функціонуючий Російський дім у Бухаресті, а їх головними інструментами – сторінки у соціальних мережах. Що стосується місцевих ретрансляторів кремлівських наративів, то донедавна лідером серед них була колишня сенаторка румунського парламенту, а тепер євродепутатка Діана Шошоаке. Вона часто гостювала у російському посольстві у Бухаресті і її нерідко цитувала російська преса.

Румунська депутатка Діана Шошоаке, що робить антиукраїнські заяви, виявилася подругою російського посла (поруч із сенаторкою у формі посол Росії в Румунії Валерій Кузьмін)

фото з відкритих джерел

«Спочатку вона говорила про те, що Румунію хочуть втягнути у війну, щоб румуни помирали на чужій війні в Україні. А потім говорила, що НАТО має вступити у війну проти України, а не проти Росії, адже морські міни дійшли з Одеси до Констанци – відтак це напад на Румунію», – каже Марін Герман.

Іншим відомим політичним суб’єктом, який поширює антиукраїнські наративи є ультраправа партія AUR, відома своєю націоналістичною ідеологією та популістською риторикою, яка нерідко перекликається з російською пропагандою. Один з її лідерів Джордже Сіміон публічно засуджує російську агресію проти України та виступає за припинення війни. Однак у той же час, його заяви про історичні кордони Румунії і «неприродні держави» дивним чином збігається з тим, що озвучується Кремлем.

Крім того, за словами співрозмовників «Главкома», поширювачами антиукраїнських наративів у Румунії є місцеві маргінальні журналісти, які не змогли себе реалізувати у серйозних редакціях у Бухаресті, чи особи, які не знайшли своє місце у політичних партіях, а також різні блогери, які заробляють на хайпі чи колишні антиваксери, які сьогодні «дивним чином» стали пацифістами. Основною аудиторією, яка споживає продукти вищевказаної компанії, є не дуже освічена частина румунського суспільства, яка мало що розуміє в політиці і міжнародних відносинах і щиро вірить у те, що їй розказують і показують в Facebook, TikTok чи Telegram.

Протиотрута по-румунськи

Протидіяти російському шкідливому інформаційному впливу в Румунії намагаються як на державному, так і недержавному рівнях. Ще під час пандемії Covid-19 в країні були заблоковані численні проросійські сайти. Наприкінці лютого 2022 року Румунія приєдналась до рішення Євросоюзу і заблокувала діяльність на своїй території російських Russia Today та Sputnik. Через рік румунська влада закрила т.зв. «Російський дім» у Бухаресті через постійні спроби «гібридних атак та дезінформації шляхом вибіркового подання та навмисного маніпулювання реальністю». Хоча, як каже Разван Мунтяну, користь від діяльності «Російського дому» була досить сумнівною, адже на заходи, які ним проводились, зазвичай збиралось «до 10-20 румунів – переважно літніх людей, і 4-5 російських дипломатів».

Що стосується законодавчої бази щодо протидії пропаганді, то вона не охоплює усього спектру інформаційних загроз і не дозволяє відповідним органам швидко та ефективно їм протидіяти. Єдиним офіційним органом нагляду за ЗМІ у Румунії є Національна аудіовізуальна рада, яка донедавна обмежувалася телебаченням і радіо й зусиль якої, як зазначають співрозмовники «Главкома», наразі не є достатньо.

Як і в сусідній Болгарії, основний тягар боротьби з російською пропагандою в Румунії несе на собі неурядовий сектор. У країні запущені і діють такі проєкти, як програма Breaking Fake News чи Check Media на популярних місцевих телеканалах, вебсайт Veridica, зосереджений на моніторингу, аналізі та розвінчанні дезінформації та маніпуляцій у Центральній та Східній Європі, щотижневий інформаційний бюлетень Misreport зі стислим викладом найбільш актуальних неправдивих наративів та інші. Також, за словами Маріна Германа, по всій Румунії організовуються проєкти щодо медіаграмотності населення, у рамках яких проводяться курси для журналістів, вчителів, студентів, учнів, де їм розказують, що таке неправдиві новини і як їм протидіяти.

Значно підвищується ефективність протидії пропаганді, якщо в цьому процесі є координація державного і неурядового секторів. Однак, поки що вона в Румунії не на тому рівні, яким би його хотіли бачити ті, хто очищає інформпростір країни від російської інформаційної отрути. У той же час, беручи до уваги те, що Росія і все, що з нею пов’язане, не є популярним у румунському суспільстві, то це не є такою проблемою, як, скажімо у сусідній Болгарії, де російські наративи знаходять відгук у значній частині місцевого населення.

«Я не дуже задоволений рівнем цієї координації. І взагалі, коли ми говоримо про координацію між державою та неурядовими секторами, у всіх східноєвропейських демократіях з цим є проблема. Але у поєднанні з тим, що Росія та відверто проросійські позиції непопулярні у Румунії, навіть та координація, що ми маємо, дає свої результати», – резюмує Марін Герман.

Ігор Федик, «Главком»