Поэт, прозаик, музыкант: путеводитель по творчеству Сергея Жадана
23 августа известный украинский писатель Сергей Жадан отмечает свой 45-й день рождения
Сергей Жадан родился 23 августа 1974 в городе Старобельск Луганской области. В 1991 году был одним из организаторов харьковского неофутуристського литературной группировки «Красная Фира».
В 1996 году закончил Харьковский Национальный Педагогический Университет им. Г. С. Сковороды, факультет украинской-немецкой филологии. В 1996-1999 гг. учился в аспирантуре этого же университета. Защитил диссертацию посвященную украинскому футуризму.
С 2000 года преподаватель кафедры украинской и мировой литературы университета. С 2000 года также является вице-президентом Ассоциации украинских писателей. С 2004 - независимый писатель.
Во время оранжевой революции, Жадан был комендантом палаточного городка в Харькове. Сергей Жадан также известен своими критическими высказываниями и публикациями, в сторону харьковских чиновников - Добкина и Кернеса. Живет и работает в Харькове.
Поэт
Сергей Жадан известен не только как поэт, прозаик и музыкант, но и как активный общественный деятель и волонтер. И все же стихи сделали его известным, поэтому мы собрали любимые поэтические произведения Жадана. Наслаждайтесь!
***
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.
Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.
Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.
Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.
Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.
Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.
***
Пливи, рибо, пливи –
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.
Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія,
це – смерть, певно, моя.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім –
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети –
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.
Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій.
Любов варта всього –
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.
***
І жінка з чорним, як земля, волоссям,
яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Поміж заліза й гарячого листя,
поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.
Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.
Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадуючи про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.
Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
Прозаик
Сергей Жадан - автор романов «Депеш Мод», «Ворошиловград», «Месопотамия», «Интернат». Литературные произведения Сергея Жадана получили многочисленные национальные и международные награды, были переведены тринадцатью языками, сделав автора одним из самых известных современных украинских писателей.
Роман «Ворошиловград» стал книгой года 2010 по версии «Би-би-си». Презентация романа в Старобельске, на родине писателя, состоялась 7 апреля 2011 года, во время Донбасс-тура.
А в 2018 году в широкий прокат в Украине вышел приключенческий экшн режиссера Сергея Лодыгина «Дикое Поле» по мотивам этого легендарного романа Сергея Жадана.
В 2014 году книга Сергея Жадана «Ворошиловград» стала лучшим украинским романом десятилетия по версии литературной премии BBC Украина.
Музыкант
В 2014 году сотрудничество Сергея Жадана с группой «Собаки в космосе» переросло в постоянно действующий проект «Жадан и Собаки».
Группа «Жадан и Собаки» под новым названием записал два альбома: «Бийся за неї» и «Пси».
Группа «Жадан и Собаки» часто посещает с концертами города Донецкой и Луганской.
Музыка проекта - это традиционно интеллектуальные, стебные тексты которые Сергей Жадан напевает, или вернее начитывает под бодрый ска-панк.
«Рок-музыкант старой традиции» проводит интенсивную лекцию которая начинается с «Привет» и заканчивается «За # баллы», а между ними поднимаются религиозные вопросы с этническим привкусом, вопрос взаимоотношений, революционная романтика, новая полиция в старой системе.
Коментарі — 0