Померла засновниця театру «Арабески» Світлана Олешко

Світлана Олешко після початку повномасштабної війни виїхала до Польщі
фото: Żenia Klimakin, Facebook

У Варшаві померла режисерка Світлана Олешко

19 грудня померла засновниця, режисерка та директорка харківського театру «Арабески» Світлана Олешко. Про це в Facebook 20 грудня повідомив її колишній чоловік, український поет, письменник, волонтер та військовослужбовець Сергій Жадан.

«Вчора пішла з життя Світлана Олешко. Ми прожили разом від 1995-го до 2007 року. Світла пам‘ять», – написав він.

Про причини смерті Світлани Олешко письменник нічого не повідомив.

Як повідомив заступник редактора «Нової Польщі» Євген Клімакін, Світлана померла у Варшаві. 

«Друзі, вчора пішла з життя наша дорога Світлана Олешко. Прощання відбудеться в понеділок 23 грудня о 12.00 у Варшаві за адресою ul. Powązkowska 14. Запрошуємо друзів, колег Світи, українців Польщі, де вона так багато зробила за останні три роки», – йдеться у повідомленні.

Що відомо про Світлану Олешко

Світлана Олешко народилася 5 червня 1973 року в Харкові. Вона закінчила Харківський націо­нальний університет імені Василя Каразіна за спеціальністю «Російська мова та література». Мисткиня навчалась у Нідерландах та Словаччині, стажувалася у Польському інституті театру.

Олешко була директоркою знаменитого харківського театру «Арабески», театрального колективу, заснованого на початку 90-х студентами театрального відділення Харківського інституту мистецтв, який згуртував незалежних митців міста.

«Арабески» працював як студентський експериментальний театр, де читали вірші поетів Розстріляного відродження. У доробок театру входять спектаклі за творами авторів Розстріляного відродження, зокрема «Кращого сонця ніде нема» за творами Василя Симоненка, «Шлях до загірної комуни» за творами Миколи Хвильового. Таким чином театр повертав українській публіці твори, раніше заборонені радянською владою.

Як режисерка мисткиня поставила вистави «Червоний Елвіс» 2010 року та «Радіошансон: вісім історій про Юру Зойфера» 2007 року за текстами Сергія Жадана. А також «Чорнобиль™» – українсько–польсько–білоруський документальний спектакль 2006 року та багато інших.

З 2008 року театр займався продюсуванням гурту «Мертвий півень», вокаліст гурту Місько Барбара переїхав зі Львова до Харкова, щоб взяти участь в діяльності театру як актор. Так вийшли альбоми «Мертвий півень. Made in Ю.А.», «Мертвий півень. Вибраний народом» та «Кримінальні сонети» - літературно-музичний проєкт за участі Юрія Андруховича.

«Арабески» під керівництвом Олешко також створили проєкт «Театротерапія як метод соціальної реабілітаці» – постановку вистав професійними режисерами разом із засудженими в трьох колоніях Харкова і Львова.

Після початку повномасштабної війни Світлана Олешко виїхала до Польщі, де працювала у польському театрі імені Арнольда Шифмана у Варшаві, просувала українську культуру.

У березні 2024 року у Варшаві відбулася премʼєра вистави Олешко «Харків, Харків». Вистава створена у формі мюзиклу та розповідає про діяльність театру «Березіль» та його засновника Леся Курбаса. Текст до вистави спеціально написав Сергій Жадан.

Світлана Олешко та Сергій Жадан
Світлана Олешко та Сергій Жадан
фото з відкритих джерел

Світлана Олешко була у шлюбі з письменником Сергієм Жаданом. Її другим чоловіком був лідер гурту «Мертвий півень» Місько Барбара, який помер у жовтні 2021 року.

Світлана Олешко та Місько Барбара
Світлана Олешко та Місько Барбара
фото: Валентин Кузан

В одному зі своїх останніх інтерв'ю, яке вона дала у травні 2023 року, Світлана розповіла про російсько-українську війну, вимушений переїзд до Польщі, театр і багато іншого.

У Світлани Олешко залишився син Іван. 

Друзі та колеги вшановують пам'ять Світлани Олешко

Трупа варшавського Польського театру назвала Світлану Олешко членом їхньої театральної сім'ї
Трупа варшавського Польського театру назвала Світлану Олешко членом їхньої театральної сім'ї
фото: Teatr Polski w Warszawie, Facebook

«19 грудня після довгої боротьби із хворобою пішла з життя наша подруга Світлана Олешко. Світлана приїхала до нас на початку 2022 року, коли війна розігнала групу її театру «Арабески» у Харкові. Вона швидко стала членом нашої театральної сім'ї - буквально – жила у театрі, почала працювати з нами, ділитися своїми знаннями, досвідом, захопленням. Вона заразила нас енергією, навчила дивитися на театр її очима, відкрила українську культуру та театральну традицію – але й себе, як художника та людину. Її режисерська робота, і, нарешті, спектакль «Харків! Харків!» збагатили репертуар Польського театру і стали цінним досвідом для акторського колективу. Швидко наш театр став і її театром, а два прапори, що висять на передній частині театру, перестали бути просто жестом солідарності, ставши символом нашої спільної присутності, спільної роботи та дружби. Світлано – ми пам’ятатимемо!», – написала зворушливий пост трупа варшавського Польського театру.

«Не стало Світлани... Людини, яка створила театр «Арабески», привносила в театр поезію, повставала проти штучного і заскорузлого, розповідала про Шевельова і Юру Зойфера, про наших закатованих і репресованих. Людини, яка втілювала Харків і була частиною його серця», – написала директорка PEN Україна Тетяна Терен.

«Я не бачила її останньої тамтешньої роботи – мюзиклу «Харків! Харків!» на текст Жадана (не знаю, хто зробив польський переклад, але знаю, що вистава ця була Світлані особливо дорога – як спроба сказати Варшаві все про наше Розстріляне Відродження нараз, «одним пакетом», – і, судячи з відгуків, спроба вдалася!). Востаннє ми бачилися весною, коли я вчергове їхала крізь Варшаву кудись далі на Захід, і Світлана, тоді в розпалі курсу хіміотерапії, бліда й змарніла, але незмінно бадьора духом, захоплено оповідала нам з Олею Ольховою про майбутній мюзикл, хвалилась ескізами костюмів, відео з репетицій і тим, що всі квитки на прем'єру вже випродано, – і на мене знов повіяло духом «Арабесок» 1990-х, їхньою з Жаданом юністю і тодішнім молодим Харковом, що тільки-тільки починав у них впізнавати себе (досі вважаю їхню «Енеїду» , яку вони гордо возили по харківських тюрмах і тішилися захватом аудиторії, найліпшою сценічною версією поеми Котляревського!)… Не моє, звісно, діло оцінювати місце й роль «Арабесок» в історії нового українського театру, хай те роблять театрознавці, – але, Боже ж мій, скільки там клекотіло незреалізованого потенціалу, скільки планів і задумів, запханих, з незалежних од режисерки причин, у дальні шухляди, – особливо заряснілих із появою на кону головного в її житті Актора, Міська Барбари…», – поділилася Оксана Забужко.

«Ой, Світа! Не так все воно мало би бути… Ми всі сподівались на диво. Лети, наше Світло…», – написала акторка Римма Зюбіна.

«Світлана була осереддям того захопливого Харкова, який, ніби серце, пульсував і закохував у себе навіть у найбезнадійшніші часи. Де вирувала українська культура і де затишні домашні вечріки переростали в глибокі розмови до світанку. Вони з Міськом були епіцентром і опертям. Вдячність, що вони в нас були», – написала директорка Національного культурно-мистецького та музейного комплекса «Мистецький арсенал» Олеся Островська-Люта.

«Є люди-перехрестя, без яких не було би дуже великої кількості творчості та добра. Через них зустрічаються інші люди, вони витягують близьких з депресій, втом, надихають та творять самі. Світлана Олешко була такою. Все своє життя вона змінювала цей світ на краще. «Арабески», Сергій Жадан, Місько Барбара та ще багато і багато культурних явищ та людських доль несуть на собі відбиток її долі», – написав музикант та волонтер Василь Рябко.

Прощання з режисеркою відбудеться в понеділок, 23 грудня, о 12:00 у Варшаві.  Всі охочі зможуть провести режисерку в останню путь 23 грудня о 12:00 у Варшаві за адресою ul. Powązkowska, 14 (каплиця похоронного закладу Pruszynskich). 

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів

Читайте також

Дата публікації новини: