Герой історичного матчу. Журналісти в Черкасах розшукали родину Довбика

Українська збірна вперше в історії зіграє в 1/4 фіналу чемпіонату Європи. Таке стало можливим завдяки перемозі команди Андрія Шевченка над Швецією в першому матчі плей-оф. Вирішальний м’яч забив форвард «Дніпра-1» Артем Довбик. Це була його перша поява на турнірі і вмить він став відомим на весь світ. Журналісти розшукали родину Артема.

«Не спав до 6-ї ранку, – розповів «Укрінформу» батько Артема Олександр Михайлович. – Не міг повірити в те, що сталося. Жінка плакала так, що сльози котилися немов горох. Я стрибав на радощах, кричав. Сусіди, мабуть, чули, але нічого не казали. Ніби на кілька хвилин випав із життя. Не міг повірити, що мій єдиний син так потішить усю Україну. Потім лежав, читав звіти. Під вікнами горлопанили щасливі уболівальники. Жінка заснула. Вона раніше здалася».

Батько розповідає, що він родом із села Багва Маньківського району на Черкащині. У футбол грав так собі. У 22 роки поїхав на весілля в Лисянський район, село Шубині Стави. Там познайомився із 19-річною Наталею.

«Одразу вирішив, що це моя дівчина. Її дід і баба були з цього села. Потім батьки переїхали в Черкаси. Тут народився Артем. У 3 роки покійний нині тесть Михайло купив йому м’яча. То як він того м’яча взяв, так ми його більше й не бачили! Його нічого в житті не цікавило, окрім футболу. Ні школа, ні книжки, ні фільми. Один футбол».

Артем Довбик провів на полі в матчі зі Швецією 15 хвилин. Фото з відкритих джерел

Олександр Михайлович зізнається, що вчителі його з дружиною інколи в школу викликали. Сварили, що не вчиться. Але директор завжди захищав.

«Він нормальний такий чоловік... Потім Артема побачив біля нашого гуртожитку тренер Олексій Блоха. Я не знаю, хто кого знайшов: Артем його чи він Артема. І далі пішло – спортивна школа, черкаський «Дніпро», «Дніпро» дніпровський, Данія. Здавалося, що в Данії у нього не вийшло, але знову позвали в «Дніпро-1». Звідти Шевченко викликав до збірної».

«Мріяв, щоби Шевченко випустив його на поле бодай на 1 хвилину. Коли вийшов Артем Беседін – зневірився. Думаю, ну все. Потім Беседіна травмували. Думаю, ну, ось шанс. Ні, знову розчарування, бо вийшов Циганков. Тьому випустили на останній овертайм замість Ярмоленка. Коли коментатор Віктор Вацко почав його хвалити, було приємно. Ну, а коли Артем забив – я вже нічого не чув і не бачив. Провалився».

Олександр Михайлович мріє, щоби син ще раз спробував себе за кордоном. «Хочу, щоби він грав за «Манчестер Юнайтед». Мені подобається їхній стиль».

Перший тренер Артема – 72-річний Олексій Блоха. Чоловік уже на пенсії. – «Довбика пам’ятаю, ніби вчора прийшов, – розповідає. – Маленький, худенький. Але характер мав – чоловічий. Він йому допоміг викарабкатися. Чимось мене нагадував. Я в дитинстві написав, що хочу стати футболістом. Вчителька й однокласники посміялися. Але футбол для мене – все життя. Я й з жінкою розлучився через нього. І в Артема – залізний характер. Тільки добряк він. Кажу, ти ж великий, а даєш захисникам себе від м’яча відтирати. Чіпляйся, кусайся, але не поступайся. Нехай вони тебе бояться, а не ти їх. Я на футболі зуби з’їв. Шевченко повинен був його раніше випускати. А він дотягнув, коли наша доля висіла на волосинці».

Третього липня збірна України зіграє на Євро проти Англії. Матч відбудеться в Римі.