Скелетоніст Гераскевич: В ідеалі спорт мав би бути поза політикою. Проте все переплетено
Талановитий спортсмен — про патріотизм, дівчат, музику й алкоголь
У другій частині інтерв’ю «Главкому» обдарований український скелетоніст Владислав Гераскевич розповів про власний бійцівський досвід, любов до України, ставлення до політики і про олімпійську мрію.
Владиславе, відомо, що у скелетон ви потрапили далеко не відразу...
Завдяки батькові перепробував чимало видів. Спершу просто ходив у тренажерний зал, «качався». Після того займався боксом, був стронґменом, пробував себе у дзюдо, самбо і вільній боротьбі. Пізніше навіть намагався займатися ММА (змішаними єдиноборствами).
«Захоплююся Оленою Підгрушною»
Ситуація є звичною для США. Там діти теж часто займаються кількома єдиноборствами одразу й лише потім обирають те, що більше до душі чи те, де ліпше виходить...
Усе тому, що в ММА мене запросив дуже гарний тренер Дмитро Зоря. З ударною технікою в нього є проблеми, тому він залучав додаткових спеціалістів, колишніх боксерів і кікбоксерів. Дмитро ставив борцівські компоненти, а раз на тиждень з нами працювали бійці. Втім, так як більше часу ми присвячували роботі на килимі, то в дитинстві я їздив на змагання із дзюдо і вільної боротьби.
Не будете заперечувати, що в змішаних єдиноборствах заробити легше. Чому все ж наважилися на такий несподіваний крок і спробували себе у скелетоні?
Можливо, вплинув тато. Йому запропонували, щоб я спробував абсолютно новий для України вид спорту. Без жодних гарантій. Звісно, готувалися з власної кишені. Можу сказати, що заняття усіма перерахованими видами зробили мене мобільнішим, гармонійно розвинутим. Це був би позитив, навіть якщо б не залишився у спорті. Крім того, єдиноборства мені подобаються й зараз. Скажімо, стежу за UFC (професійною лігою змішаних єдиноборств — авт.). Дуже імпонує, як б’ється Джон Джонс.
Взагалі, дивлюся дуже багато спорту. Взяти біатлон. Ми дуже гарно спілкуємося з олімпійською чемпіонкою Оленою Підгрушною. Вона мені подобається і як спортсменка, і як людина. Олена — дуже талановита і розумна. Захоплююся нею. Чомусь не маю сумнівів, що вона відновиться після нинішньої хвороби і ще виступатиме на найвищому рівні. Також контактуємо з боксером Денисом Беринчиком. Навіть доводилося бувати у нього на спарингах.
Нічого собі...
Не стояти, а дивитися спаринги (сміється). Денис — теж прекрасна людина. Серед закордонних спортсменів дуже подобається легкоатлет Усейн Болт. Він свого часу виробляв дивовижні речі.
«Під час підготовки до змагань я дуже стресово нестійкий»
Ваше вміння битися колись згодилося у повсякденному житті?
Кілька разів, в екстренних випадках. Але тренери нам чітко дали зрозуміти, що отриманих вмінь за жодних обставин не можна застосовувати на вулиці. Бо наслідки можуть бути найсумнішими. Мусимо контролювати емоції. Якщо щось трапиться, то буде на моїй совісті.
Ви легко вибухаєте?
Все залежить від періоду. Під час підготовки до змагань я дуже стресово нестійкий. Коли готуєшся, зосереджуєшся виключно на роботі. Будь-які відволікання дратують. У такий період я постійно вибухаю, не можу стримувати емоцій. В миті, коли не можеш стриматися сам, важливо, щоб поряд була людина, здатна заспокоїти. Тато і фізіотерапевт Ліда справляються з цією роллю прекрасно. Разом з тим, у незмагальний період я доволі спокійний.
Ви з батьком робите усе, щоб скелетон став популярним в Україні. Натомість Міжнародна федерація, проводячи чемпіонат світу в Канаді у ранню пору дня, складається враження, зробила все, щоби ці змагання відвідала мінімальна кількість людей. Чому так?
Головна проблема полягає в тому, що змагання зі скелетону і бобслею відбуваються разом. Оскільки бобслей вважається видовищнішим, то прайм-час виділяють йому, а нас відсовують на більш ранні години. Думаю, зі схожими проблемами стикаємося не лише ми. Організатори продають телекартинку і планують на зручніший для глядача час ті змагання, які привернуть більше уваги. З іншого боку, бобслей популярний у Німеччині чи Швейцарії. Ранок у Канаді — це вечір у Західній Європі. Однак цих нюансів на чемпіонаті світу-2019 вирішили не враховувати. Організатори вирішили орієнтуватися на тих, хто відвідає змагання вживу, але їх одначе було менше, ніж телеглядачів.
Нині точаться дискусії навколо того, щоб розділити скелетон і бобслей і проводити змагання окремо. Тоді, можливо, будемо виступати у привабливіший для глядачів час.
Вас не бентежить, що спорт поступово відходить у телевізор? Трансляції фактично будь-яких змагань зараз можна знайти якщо не по ТВ, то в інтернеті, відповідно потреба дивитися змагання вживу відпадає...
Трансляції є, але тим не менш, трибуни на більшості змагань найвищого рівня заповнені. Телебачення розширює кількість глядачів, бо не кожен має змогу поїхати, скажімо, на боксерський поєдинок у США. Хоча, безперечно, вживу дивитися будь-які змагання набагато цікавіше, ніж по телевізору.
«Не люблю історії, бо її постійно перекручують»
Окрім інших суто спортивних рис, батько й син Гераскевичі приваблюють увагу обивателя своєю патріотичною громадянською позицією. На вас так вплинули якісь події?
Не сказав би. Ми завжди любили і любимо свою Батьківщину. Не буду нікого засуджувати, можливо, хтось має інші почуття, але для нас Україна — найрідніша. Я тут виріс, став на ноги. Дуже приємно, коли на мою честь підіймається синьо-жовтий стяг. Тому й пропозиції змінити громадянство, котрі свого часу поступали, відхилили, не задумуючись. Хочу представляти лише свою державу.
У вас є історичні постаті, якими захоплюєтеся?
Прямо вам скажу, що не дуже люблю історію. Через те, що кожен перекручує її на свій лад. Усе залежить від тих, хто зараз при владі. Впродовж років історія багато разів переписувалася і не гарантія, що дійшла до нас в об’єктивному викладі. Власне, тому складно розібратися, наскільки та чи інша постаті позитивні чи негативні. Можу сказати, що вивчати історію повноцінно перестав ще класу з сьомого. У мене математичний склад розуму. Я завжди концентрувався на фізиці.
Звичайно, можна прочитати кілька історичних книг про одну й ту ж подію і сформувати своє бачення. Але мені цікавіше читати художню літературу. Приміром, нещодавно прочитав «Зеленого короля» Поля-Лу Суліцера — про єврея, якого знайшли ледь живим після війни. У майбутньому він став одним із найвпливовіших людей у США. У захваті був, коли прочитав «Великого Ґетсбі» Френсіса Фіцджеральда.
Також усім раджу почитати біографію Філа Найта, засновника компанії «Найк». Дуже змістовна книга, з гарною подачею. Найт сам був спортсменом, описав цей період, згадав про свої мандрівки. Крім того, намагаюся читати книги з психології. Правда, не повноцінно, а лише окремими уривками, у тих місцях, де можна почерпнути щось корисне для себе. А ось до класики світової літератури ставлюся прохолодно.
Яким книжкам віддаєте перевагу — електронним чи паперовим?
Більше люблю тримати книгу в руках. Хоча по-різному трапляється. В основному намагаюся перед виїздами на змагання чи збори щось свіженьке придбати. Читаю в основному українською чи російською, хоча іноді беру й англомовні книги. Усе залежить від змісту. Якщо література вузькоспеціалізована, то читати її англійською мені ще важко. Загалом, часто буваючи за кордоном, маю непогану базу знання англійської. Проте спілкуватися — одне, а читати — зовсім інше. Так як на читання маю не так вже й багато часу, то читаю те, що доступніше. Бо ж хочеться, щоб щось після тої книги залишилося в голові, а не читати заради того, щоб читати.
Звичайно, можна було б ознайомитися з біографічними книгами когось із сучасних українських політиків. Але політика мене не дуже цікавить. Тому не хотів би в неї влазити і якось її коментувати. Я займаюся спортом.
«Не хочу занурюватися в політику»
Зараз в Україні спекотна пора президентських виборів. У минулі роки спортсменів до процесу агітації залучали доволі активно. Особливо ті люди, які при владі. Ви мали пропозиції підтримувати одного з кандидатів?
Може, добре, що нас ніхто не чіпав. Я спортсмен і прославляю свою державу тим, чим умію. Занурюватися у політичні ігри не хочеться.
Як ставитеся до доволі неоднозначного словосполучення «спорт поза політикою»?
Так мало б бути в ідеалі. Однак насправді трапляється чимало моментів, коли спорт і політика переплітаються дуже тісно. Скажімо, зараз деякі наші спортсмени згадують, скільки політики було під час Олімпіади-2014 у Сочі. Але подивимося на проблему з іншого боку. Більшість українських вболівальників не люблять російських спортсменів. Не тому, що він поганий атлет чи людина, а лише через те, що представляє Росію. Водночас, можу судити із власного досвіду, що люди трапляються різні. Є вельми добрі, а є відверто неприємні.
Читання книг — то ваш улюблений вид відпочинку?
Усе залежить від періоду. Скажімо, у час змагань дивлюся багато серіалів. Вмикаєш і переглядаєш, бо не завжди після тренувань залишаються сили у щось вдумуватися.
З батьком ваші смаки збігаються?
Дивимося разом окремі телешоу, скажімо, автомобільне - «Ґранд тур». Трапляється, дивимося разом фільми. Намагаюся обирати щось якісне (посміхається).
Тато не намагається впливати на ваші смаки?
Може, вже трохи боїться — я ж уже більший за нього (сміється). Якщо ж серйозно, то батько з розумінням ставиться до моїх інтересів, розуміє, що я молодший і маю дещо інші смаки. Може сказати, мовляв, «якась дурня». Але не забороняє нічого.
«Як будь-який студент, тягну до останнього»
Зараз у вас відпустка?
Теоретично розпочалася вона з 30 березня. Але як такої відпустки немає, бо попереду навчання. Вчуся в Університеті Тараса Шевченка, на фізичному факультеті.
Вчитеся повноцінно, на рівні з іншими студентами, чи так, як у нас іноді прийнято серед спортсменів?
Торік у другому семестрі не пропустив взагалі нічого, а перший відвідував лише частково. Решту програми вивчав за індивідуальним планом. Декан пішов мені на зустріч. Після приїзду закриваю предмети за окремим графіком. Проте на другому семестрі, повторюся, всю сесію здаю на рівні з іншими студентами. Ніхто мені жодних поблажок не робить. Так, окремі викладачі можуть сказати, мовляв, молодець, що виступаєш. Але то не означає, що оцінки мені ставлять автоматом.
Тобто, приїхали і відразу сіли за підручники?
Що ви? До сесії ще часу трохи є і я як будь-який студент тягну до останнього (посміхається). Хоча поступово намагаюся надолужувати згаяне, вже пишу контрольні.
Чого хотілося після завершення сезону і повернення додому — відіспатися чи поїсти чогось смачненького?
Якийсь тиждень витратив на те, щоб адаптуватися. Постійно змінював часові пояси, тому попервах вночі не спалося, а вдень навпаки був сонний. А загалом роблю те, що хочеться. Треба морально відпочити від спорту, змагань. Там одне життя, тут — інше. Треба трохи перебудовуватися і заспокоїтися. Взагалі ж повноцінного тривалого відпочинку в мене не буде. Коли закінчиться навчання, розпочнеться підготовка до наступного сезону. По-іншому, раз розраховуєш на серйозний результат, не можна.
«Іноді дозволяю собі випити пива»
На особисте життя часу вистачає?
Так.
Про одруження вже думаєте?
Ще рано. Мені тільки 20. Треба вчитися, концентруватися на спорті.
Якісь стосунки маєте?
Нехай то залишиться моїм, особистим.
Нічні клуби відвідуєте?
- Ні. Здається, ніколи там і не був. А якщо й був, то раз чи двічі. Якщо є час, то віддаю перевагу спілкуванню з друзями в спокійнішій атмосфері. Більше подобається сходити на концерт. Полюбляю сучасних виконавців - Drake, Kanye West, Jay-Z, Offset, J.Cole, ASAP Mob, Kendrick Lamar.
Алкоголь пробували?
- Пробував (сміється). Але ви ж розумієте, що займаючись професійно спортом, багато вживати не можу. Іноді дозволяю собі випити пива. Але дуже рідко.
Закінчення сезону спортсмени часто святкують дуже гучно.
Ми трохи посиділи в кафе. Але скромно і пішли відпочивати. Латвійці поїхали додому ще раніше, а в нас банально не залишилося сил.
На море влітку збираєтеся?
Можливо. Поєднаємо море і тренування. Якщо й з’їжджу кудись, то ненадовго, не більше тижня.
З Сіґулди, мабуть, їздите в Юрмалу?
То не так уже й близько. Крім того, Балтійське море — доволі холодне. То не для нас. Але там є гарний пляж, іноді трохи відпочиваємо.
З тих країн, де вже бував, дуже сподобалося у Канаді, зокрема у Калґарі. Там велика українська діаспора. Приємно було поспілкуватися з цими людьми. Сподобалося в американському Лейк-Плесіді. У Вістлері класно, але то курорт. Там дуже високі ціни. А ще надзвичайне місце — Санкт-Моріц. Там приємний клімат. За температури «-10» вдень можна ходити у футболці. Усе тому, що дуже яскраве сонце. Але там дуже дорого. У принципі, у Швейцарії немає нічого дешевого взагалі, але Санкт-Моріц виділяється навіть на цьому тлі. То — один з найдорожчих курортів.
Люблю й Сіґулду. Невелике, затишне місто, там привітні люди й ідеальні умови для занять спортом. Не так давно латвійці ще й збудували спорткомплекс зі стометровими доріжками. Палац знаходиться майже поруч із трасою, що дуже комфортно. Можна добиратися пішки. А хочеш чогось жвавішого — можна поїхати за 20 з невеликим кілометрів у Ригу.
У Латвії ви спілкуєтеся російською чи англійською?
Здебільшого — російською. Ті ж Дукурси російську ще знають. А ось із молодшим поколінням легше розмовляти англійською. Нам розповіли, що з молодшого покоління в Латвії російською розмовляють тільки ті, хто грає у футбол чи хокей. Бо у цих видах здебільшого російські тренери.
А ви у побуті як розмовляєте?
З батьками — російською. Річ у тім, що мама провела дитинство в Баку, а до Києва приїхала на навчання ще в часи СССР, коли українська столиця була майже повністю російськомовною. Матір так і не перевчилася, а з татом ми іноді спілкуємося українською, хоча здебільшого теж російською. Взагалі, з українською в мене проблем немає. Не дивно, бо ж відвідував українську школу.
Ваш тато нещодавно сказав таку фразу: «Крок за кроком прямуємо до нашої головної мети — щоб на нашу честь на Олімпійських іграх пролунав український гімн». Ці слова не здаються фантастичними?
У спорті немає нічого фантастичного. Будь-який результат — плід важкої командної праці. Я вже казав, що не ставлю перед собою якихось бар’єрів. Всього можна досягти, тільки над цим треба працювати. І вірити у свої сили.
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0