Битва за секонд-хенд. Темний бік вінницького ринку перекупників

В дні так званого «завозу» міські секонд-хенди позбавляються будь-якої естетики шопінгу. Ще о п’ятій ранку тут формують черги не ті, хто бажає дешево та сердито одягнутися. Головні в цей час – перекупники, що будують власний бізнес, перепродаючи куплене тут за безцінь – у рази дорожче «десь там».

«Цих людей ми знаємо в обличчя. За п’ять років, що я тут працюю вони не змінюються, а лише додаються. Це все перекупники, конкуренти», – розповідає працівник одного із міських секондів під час чергового завозу нового товару в магазин.

«В такі дні ми обережно відкриваємо двері, стаємо поруч зі стіною та спостерігаємо за цим марафоном.  Явище кумедне, але й бувають плачевні випадки. Пам’ятаю, як одного разу, забігаючи, збили жінку, та ще й пробіглися зверху по ній. В результаті – зламана рука», – розповідає чоловік.

Категорія таких покупців ніколи не дезорієнтується у приміщенні магазину, оскільки кожен біжить до «свого» відділу. Ті, хто займається реалізацією  верхнього одягу – цілеспрямовано рухаються до вішаків з ним, взуття ділять в іншій частині зали, сезонні речі хапають одночасно та довго не можуть поділити між собою.

Яка схема такого бізнесу та чи насправді він прибутковий , щоб іти по головам в прямому й переносному сенсі, ми запитали у людей, які й займаються цією справою.

«У цій сфері я  працюю понад 10 років. Конкурентів по місту нереально багато, про це власне говорять черги та сутички. Ринок секонд-хендів умовно між нами усіма поділений. Припустимо, ми скуповуємо усе лише на Замості: «Єврошоп», «Планета секонд- хенд» – це наші локації.

«Банда банду» знає в обличчя та не буде вирішувати питання бійкою. Тут все толерантно: хто переший прийшов, зайняв чергу -того й річ. – розповідає наш співрозмовник, який не хоче називати власне ім’я та показувати обличчя.

За словами підприємця одна людина займає чергу ще о п’ятій годині, інші колеги приходять вже під ранок за 15 хвилин до відкриття. «Вони повинні бути немаленькі, адже людей потрібно притримувати та не дозволити очолити чергу. Доводилося ламати двері й видавлювати вікна».

Робота не довготривала, але витрат, виявляється, вистачає. «Аби отримати для реалізації найкраще, потрібно найняти людину, яка займе чергу. За кожну фірмову річ також потрібно розрахуватися на місці з тим, хто її знайшов. За кожні, припустимо, хороші кросівки, я даю 50 грн, за штани – 30грн, за кофту 20грн. Особисто приїжджаю зранку в день завозу, щоб проконтролювати процес та розрахуватися з помічниками».

«Взуття та одяг продаємо в хорошому стані та обов’язково не підробки. Кросівки коштують близько 200 гривень за кілограм. На ринку ж – від 450грн до 1000грн за пару, в залежності від моделі та стану.

Клієнти наші – розумні люди, які не бажають носити підроблене взуття. Погодьтеся, що не завжди вистачає грошей на оригінальну річ, яка коштує від 80 доларів і вище. Хочеться мати бодай три пари і усі якісного виробника.

Хіба вихід витрачати 500 доларів на якісне взуття? Чи ходити в китайській підробці, яка розірветься через місяць. Хоча є й такі, що на китайський підробках мають такий самий відсоток, як і ми» – запевняє реалізатор.

Кількість яток перекупників на Центральному ринку досить таки значна. Та й одягу тут не менше, ніж в іншій частині ринку, що реалізує виключно новий товар. Різниця в ціні та якості – відчутна.

Опитані нами покупці, що вже роками одягаються тут, зосереджені власне на цьому факторі. А ні енергетика речей, неприязнь людей, що не бажають одягатися на секондах або навіть трішки соромляться,- не бентежить їх.

«Зверніть увагу на  країну виробника речей, що знаходяться тут – розповідає покупець Олег – made in Indonesia, made in London, Bangladesh. А в магазинах речі лише з Туреччини або з Китаю. Однозначно якість одягу в торгових центрах в рази поступається».

Категорія покупців, за словами реалізаторів, тут різна: від юнаків, що потребують, якісного взуття, для занять спортом, до статусних чоловіків, які бажають придбати ексклюзивну річ. Адже окрім скупу на міських секонд-хендах тут є й ті, що замовляють речі з країн Європи та пропонують лише новий одяг.

«Ця точка на ринку працює вже 10 років – ділиться Сергій.  В мене особисто речі нові та ті, що були у вжитку. Переважно привезені з Німеччини.

На секондах я не практикувався. До прикладу, влітку Adidas  випустив офіційну колекцію футболок та шортів. Сезон проходить і залишається товар, який не реалізувався у європейських магазинах, а його потрібно кудись подіти. Весь цей залишок звозять до Німеччини на стокові бази і вже там ми його купуємо. Це абсолютно новий одяг», – запевняє продавець.

Цінова політика у ятці Сергія в середньому на б/у позицію 700- 800 грн, на нову річ – 1000-1500 грн. Базу клієнтів юнак створив одразу, адже задоволені покупці звертаються й досі.

«Приходять ті, що купували взуття 7 років тому та  вихваляють якість. Різниця між оригінальним взуттям купленим в торгових центрах та у нас – є. Відомі бренди шиють на декілька ринків: Європу, Штати, країни СНД та враховують середній рівень життя кожної держави.

Тобто якщо в Європі 100 євро це нормальна ціна на кросівки , то у нас – це третина або навіть половина заробітної плати. На мою думку, на  наш ринок відшиваються моделі з більш бюджетного матеріалу. Абсолютно нічого поганого не хочу сказати про речі, що представленні  в елітних магазинах, але я точно знаю, що пропоную людям».