Візит в Нью-Йорк президента України пройшов на фоні внутрішньополітичної кризи в США
Безперечно свій другий візит за океан в якості президента України Володимир Зеленський запам’ятає набагато більше, ніж відвідини Канади на початку липня цього року. На відміну від Торонто перебування в Нью-Йорку стало справжнім випробуванням для політика-новачка. По факту Україна виявилася втягнута в внутрішньополітичний скандал в США, який вже переріс в початок процедури імпічменту щодо Дональда Трампа.
Як наслідок, виступ на сесії Генеральної Асамблеї ООН остаточно відійшов на другий план. Всі і так від початку чекали переговорів лідерів США і України, які мали стати їх першою зустріччю наживо. Проте особливої пікантності переговорам додала стенограма телефонної розмови 25 липня між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським, перші повідомлення про зміст якої викликали політичне цунамі в США. Як виявилося, не лише лідер США дозволяв собі виходити за межі політичної коректності.
74 сесія Генеральної Асамблеї ООН
Традиційний для вересня початок роботи чергової сесії Генеральної Асамблеї ООН став гарною можливістю для президента України нарешті потрапити в США в офіційній якості і зустрітися із лідером цієї країни. Оскільки, як влучно пожартував Володимир Зеленський під час прес-конференції із Дональдом Трампом, запрошення відвідати Білий Дім давно вже є, а от дати іще немає.
Окрім того, участь в роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН - це можливість не лише висловити своє бачення нагальних світових проблем і способів їх вирішення із високої трибуни, але і зустрітися із своїми колегами на полях цієї організації. Часто саме ООН стає майданчиком для переговорів із лідерами тих країн, із якими не часто вдається перетнутися.
Володимир Зеленський загалом провів зустрічі із 10 лідерами держав і міжнародних організацій, що є доволі непоганим результатом. І це були зустрічі як із найбільш пріоритетними партнерами України такими як ФРН, США чи НАТО так і з лідерами Казахстану чи Єгипту, яких важко зарахувати до першочергових напрямків української зовнішньої політики. Важливою була зустріч із прем’єром Італії, де піднімалося питання санкційної політики щодо РФ і засудженого українця Віталія Марківа. Загалом же переговори Володимира Зеленського на полях Генасамблеї ООН підтвердили західноцентризм і націленість нашої зовнішньої політики на Європу, адже домінували переговори із лідерами країн саме цього континенту.
Виступ на сесії Генеральної Асамблеї ООН
Промова лідера країни перед учасниками сесії Генасамблеї ООН - це чи не найкраща і по своєму дуже унікальна можливість на увесь світ заявити про своє бачення найбільш кричущих проблем людства. В цьому сенсі те, що всі 15 хвилин свого виступу Володимир Зеленський зосередив на питаннях російсько-української війни є, безперечно, правильною стратегією. Часто політики використовують відповідну трибуну ООН для політичного самопіару – така спокуса була і перед президентом України, який безперечно хотів би розказати про свої масштабні майбутні плани. Проте цього не сталося. Бойові дії на Донбасі, які тривають, як і окупація Криму є потужними доказами того, що ООН не справляється із базовими функціями, покладеними на неї. І тому зайвий раз нагадати світові про це, безперечно, варто.
До позитивів промови президента України до сесії Генеральної Асамблеї ООН можна віднести і те, що РФ була чітко названа агресором, а також була чітко заявлена ціль на повернення окупованих територій країни. Також показовим було те, як Володимир Зеленський намагався достукатися до присутніх через розповідь про оперного співака Василя Сліпака, який загинув на Донбасі в 2016 році від кулі снайпера. Президент України показав присутнім кулю калібру
Проте, з іншого боку, промова Володимира Зеленського була і дещо ідеалістичною. Розмови про мир не супроводжувалися якимись конкретними деталями щодо того, як його наблизити. Це все лише поглиблюватиме завищені очікування українців і міжнародної спільноти щодо якнайшвидшого досягнення миру на Донбасі.
Така ситуація разом із сильнішою переговорною позицією РФ в найближчому майбутньому поставить президента України перед вибором – грати по правилам Москви, чи чесно визнати, що поки що миру на українських умовах бути не може.
Скандальна стенограма телефонної розмови і її наслідки
Проте ситуація з поїздкою для Володимира Зеленського була далеко не такою безхмарною, як це може видатися із всього вище переліченого. Ще коли президент України навіть не вилетів до Нью-Йорку, в США почала закручуватися спіраль внутрішньополітичного скандалу, де безпосереднім фігурантом став український президент. Як стало відомо завдяки виданням The New York Times, Washington Post та The Wall Street Journal в рамках телефонної розмови лідерів США і України ще 25 липня американський лідер піднімав питання щодо розслідування діяльності Хантера і Джозефа Байденів в Україні. Ця історія вкупі з призупиненням США допомоги Україні на посилення обороноздатності, викликало підозри щодо можливості використання Дональдом Трампом своїх повноважень як президента для задоволення особистих цілей. Як наслідок - Демократична партія, яка контролює Палату представників, заявила про початок процедури імпічменту президенту 24 вересня. Можна лише уявляти, наскільки такий розвиток подій впливає на сприйняття Дональдом Трампом України – на додачу до скандалу із Полом Манафортом в серпні 2016 року тепер додалася процедура імпічменту. Проте, в даній ситуації глава Білого Дому має звинувачувати лише самого себе. Дональд Трамп дещо перебільшив завдяки Руді Джуліані значення можливої компрометуючої інформації щодо Джозефа Байдена, яку можна було б отримати в Україні і, копаючи яму іншому, потрапив в неї сам.
Проте набагато цікавішою виявилася сама стенограма розмови 25 липня, яку Білий Дім наважився опублікувати. Із відповідного документу справді видно, що більше половини розмови по суті йшлося про вигадане втручання України на користь Хілларі Клінгтон в кампанії 2016 року і про можливий компромат на Джозефа Байдена. Із одного боку ніякого прямого тиску на Володимира Зеленського немає – як і немає спроби ув’язати отримання допомоги на укріплення обороноздатності ЗСУ із отриманням цікавого для Трампа компромату. Але розмова 25 липня і справді чітко показує те, що в випадку із Україною лідера США цікавить не реалізація національних інтересів, а персональні питання.
Видання, які знаходяться в опозиції до Дональда Трампа, в унісон вже заявили про те, що оприлюднені дані лише підтверджують всю обґрунтованість початку процедури імпічменту. В той же час в Палаті представників вже є більшість, яка виступає за висунення звинувачень президенту США щодо зловживання своїм службовим становищем.
Однак, слід констатувати, що стенограма телефонної розмови в не дуже гарному світлі виставила і українського лідера. При цьому відразу в декількох аспектах.
Перш за все кидається в очі тон розмови – Зеленський часто надмірно компліментарний щодо Трампа. Не менш вражаючими є по суті критика на адресу посла України в Вашингтоні Валерія Чалого і на адресу колишнього посла США в Україні Марі Йовановіч. Врешті-решт вражаючим є те, як легко президент України погоджується із тезою Дональда Трампа про те, що Європа, в тому числі ФРН і її канцлер Ангела Меркель, недостатньо допомагають Україні. Сьогодні окремі європейські видання, такі як EU Observer, вже встигли вийти із статтями про те, що Володимир Зеленський «спалює мости із ЄС», йдучи на поводу в Дональда Трампа.
Як наслідок - не дивно, що публікація стенограми розмови 25 липня виявилася не дуже приємним сюрпризом для Володимира Зеленського. Як виявилося пізніше, Україна навіть не давала згоди на публікацію стенограми. А самому українському лідеру прийшлося виправдовуватися по суті за свої закиди в бік ЄС після переговорів із Дональдом Трампом.
Зрозуміло, що відповідні тези Володимира Зеленського не збільшать довіри в взаємодії із лідерами ФРН чи Франції, не зважаючи на те, що публічної реакції на такі українські тези із Парижу чи Берліну скоріше за все не буде.
Переговори із Дональдом Трампом
Саме зустріч з лідером США була найбільш очікуваною в рамках візиту до Нью-Йорку. Перед Володимиром Зеленським з одного боку стояло завдання витримати можливий тиск із боку Дональда Трампа і не бути втягнутим на його боці в президентську кампанію 2020 року. З іншого - важливо було зацікавити главу Білого Дому Україною і залучити США по максимуму по важливих для України питаннях, зокрема, і тих, які можна віднести до оборонних.
В рамках публічних ремарок до преси в присутності Дональда Трампа Володимир Зеленський чітко сказав, що Київ не збирається виступати на чиємусь боці в рамках американських президентський виборів наступного року. Також український президент цілком логічно нагадав про те, що Генеральна прокуратура є формально незалежним органом, роботою якого не може керувати глава держави. Із іншого боку важливо і те, що Володимир Зеленський чітко заявив, що ніякого тиску на нього 25 липня під час телефонної розмови не було. Тим самим він не дав можливості вже демократам використати нашу державу в боротьбі із Дональдом Трампом.
Проте найважливішою була заява президента США, що лідери України і РФ мають вирішувати конфлікт на Донбасі, що викликала на обличчі в Володимира Зеленського не особливо позитивні емоції. Раніше в Києві активно говорили про залучення США до Нормандського переговорного формату, а на сьогодні мова йде про те, щоб підключити Вашингтон, якщо саміт квартету лідерів ФРН, Франції, РФ і України не дасть результатів. Але, схоже на те, що це мало цікавить нинішнього лідера Білого Дому. Дональд Трамп воліє утримуватися від того, щоб в протистоянні Києва і Москви чітко стати на бік України. Замість цього глава Білого Дому публічно наголосив, що Європа має робити більше для миру в Україні (що, до речі, перегукується і з баченням, яке демонстрував Барак Обама).
Уроки «телефонного скандалу»
Візит до Нью-Йорку може стати гарним показовим уроком для Володимира Зеленського. Перш за все, це готовність до радикальної зміни ситуації, яка може грати проти тебе. Публікація стенограми телефонної розмови показала не лише неприємні для Дональда Трампа речі. У ній є пункти, які стосуються українського президента і викликають відверті запитання та подив.
Друге – це виваженість і обережність на майбутнє в рамках розмов з іноземними лідерами. На цьому фоні радує одне - що офіційний Київ в рамках внутрішньополітичної кризи в США вибрав (поки що) нейтральну лінію поведінки. Щоправда, це виглядає теж дуже нестабільно. Оскільки будь-які активні рухи чи заяви можуть бути інтерпретовані як (не)підігравання Дональду Трампу, чи його головному супротивнику на виборах Джо Байдену. Тому приводів розслаблятися поки що мало. Зеленський поставлений в патову ситуацію, коли кожен з кандидатів очікуватиме від нього знаків лояльності – а відтак від цього формуватиметься позиція щодо України. І допоки в Палаті представників буде йти процедура висунення звинувачень президенту США, увага до Києва буде зберігатися.
Микола Бєлєсков, Інститут світової політики, для «Главкома»
Фото пресслужби президента
Коментарі — 0