Чи здатна дипломатія Трампа перетворити тимчасові перемир'я на мир? Аналіз Politico

Аналізуючи глобальний ландшафт, який президент Дональд Трамп залишить своєму наступнику у січні 2029 року, експерти часто звертаються до символічного порівняння з його планами щодо розбудови бальної зали Білого дому. Про це пише «Главком» із посиланням на Politico.

Для Трампа, який у душі залишається девелопером, це будівництво є пріоритетом. Проте виникає питання: чи буде ця споруда міцною і завершеною, чи залишиться лише токсичною та недосконалою оболонкою? Схожа ситуація спостерігається і в його зовнішній політиці, де адміністрація демонструє масштабні теоретичні перспективи, але на практиці обмежується напівзаходами. Трамп впровадив перемир'я у Південно-Східній Азії та запропонував бачення для Гази, але глибокі структурні конфлікти нікуди не зникли. Президент схильний швидко проголошувати перемогу та рухатися далі, як це було після оголошення припинення вогню в Газі минулого жовтня, коли він заявив про настання миру на Близькому Сході. Водночас послаблення спроможності держструктур проводити системну роботу з розбудови миру загрожує новими хвилями нестабільності. Як зазначив один із арабських дипломатів на умовах анонімності, створення тимчасових структур лише виграє час і стає способом управління кризами, тоді як справжня угода має змінювати поведінку сторін.

Іноземні та близькосхідні посадовці гостро стурбовані тим, що Трамп намагатиметься уникнути повноцінного вирішення війни з Іраном. Його команда може погодитися на безстрокове припинення вогню та представити перелік пунктів щодо іранської ядерної та ракетної програм. Проте дипломати сумніваються, що ці наміри переростуть у глибоку довгострокову угоду, яка б врахувала побоювання Ізраїлю та арабських країн щодо використання Тегераном проксі-ополченців. Причиною цього є стиль управління Трампа, який обмежує обговорення вузьким колом осіб і не довіряє американській бюрократії. Через скорочення бюджетів, реорганізацію відомств та звільнення фахівців з врегулювання глобальних конфліктів уряд втратив значну частину експертного потенціалу, а в багатьох посольствах США досі немає послів. Крім того, Трамп неодноразово відчужував ключові країни-партнери. Представник країн Перської затоки прогнозує, що регіон на тривалий час опиниться у сірій зоні, де немає ні повноцінної війни, ні миру, а лише локальні сутички. У відповідь на ці занепокоєння речниця Білого дому Олівія Вейлз назвала подібні оцінки панікерством і заявила, що президент вже неодноразово доводив правильність своїх рішень.

Трамп має звичку заявляти про завершення вже восьми або десяти «війн», хоча в багатьох випадках йдеться лише про паузу у тривалих суперечках. Так, залишаються неврегульованими конфлікти між Індією та Пакистаном щодо Кашміру, прикордонні лінії Таїланду та Камбоджі, а конголезькі війська продовжують бої з руандійськими повстанцями. Однією з нібито завершених Трампом воєн став 12-денний конфлікт між Ізраїлем та Іраном у червні минулого року, де США долучилися на фінальному етапі для досягнення припинення вогню, проте аналітики вважають це лише першим розділом тривалого протистояння. У Газі Трамп та його посланці Стів Віткофф і Джаред Кушнер – також фахівці з нерухомості – розробили багатоетапну структуру мирного врегулювання. Передбачена угодою «Рада миру» практично не функціонує через брак фінансування та логістичні проблеми, ХАМАС відмовляється роззброюватися і повернув вплив у непідконтрольних Ізраїлю районах, міжнародні сили не введені через ризики, а цивільне населення продовжує страждати у ще більш обмеженому просторі.

Європейські дипломати відзначають, що нинішня адміністрація США з політичних міркувань свідомо обирає неоднозначність. Така стратегія і раніше використовувалася американськими президентами у складних кейсах, як-от щодо Тайваню, проте вона здатна призвести і до політичного паралічу, прикладом чого стала позиція адміністрації Байдена щодо Західної Сахари. Американські та іноземні чиновники визнають, що напівзаходи часто є єдиним доступним варіантом, оскільки занадто високі цілі ризикують завершитися нічим. Прибічники Трампа закликають до терпіння, нагадуючи про успіхи його першого терміну, такі як Угоди Авраама та жорсткі кроки проти Китаю. Колишній співробітник Ради нацбезпеки Алекс Грей наголошує, що лише через вирішення нагальних питань та угоди про припинення вогню можна створити довгострокові рамки для зміни світового порядку, а чинні посадовці адміністрації стверджують, що багато переговорів просто чекають на слушний момент.

Проте досвідчені переговорники підкреслюють, що для тривалого миру необхідна постійна дипломатія, залучення профільних експертів та готовність грати жорстко навіть із союзниками. Посланці мають фокусуватися на конкретних питаннях, а не намагатися одночасно врегулювати кризи в Ірані, Україні та Газі. Команда Трампа більше вірить у швидкість і тиск, ніж у суворість процесів. На думку експертів, США та Ізраїль ускладнили ситуацію з Іраном через погану підготовку. Трамп розпочав протистояння, коли переговори ще були можливими, і якби до процесу залучили американських фахівців з ядерної галузі, вони допомогли б розгледіти конструктивні пропозиції Тегерана ще в лютому. Економічна блокада США може послабити ісламістський режим у перспективі, проте зараз Іран контролює Ормузьку протоку, що вже завдає шкоди світовій економіці. Офіційні особи наголошують, що через масштабні глобальні наслідки, які перевищують ситуацію в Росії, Україні, Газі чи Венесуелі, Трамп не зможе ігнорувати іранську кризу. Зрештою, його наступнику все одно доведеться вирішувати фундаментальні питання щодо доцільності застосування сили та подальшої присутності військових баз США в регіоні.

Раніше президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп припустив, що може відвідати Росію у 2026 році для врегулювання російсько-української війни. Водночас він заперечив наявність будь-яких таємних домовленостей із Кремлем щодо передачі українських територій. 

Відповідаючи на запитання преси про те, чи може відбутися його перший із 2013 року візит до РФ, американський лідер заявив про готовність до масштабних кроків.