CNN: Війна в Ірані похитнула позиції Трампа перед Сі Цзіньпіном

Саміт Дональда Трампа з китайським лідером Сі Цзіньпіном задумувався як тріумфальна подія, покликана закріпити статус американського президента як видатного державного діяча. Проте зовнішній блиск і пишність прийому не можуть приховати того факту, що авторитет Трампа та американська могутність опинилися під загрозою через його власні рішення – насамперед через війну з Іраном, яку він не здатний завершити. Про це пише «Главком» із посиланням на CNN.

Цей візит проходить на тлі глобальної турбулентності, яку багато в чому спровокував сам президент США. Сучасна ситуація не має аналогів з часів історичного візиту Річарда Ніксона в 1970-х роках. Але якщо попередні адміністрації прагнули до стабільності у відносинах із КНР, то Трамп став уособленням протилежного курсу.

Він свідомо послабив традиційні опори американського домінування: вільну торгівлю, міжнародні альянси та встановлений світовий порядок. Трамп вважає це демонстрацією сили та свободи дій, тоді як критики вбачають у цьому акт самосаботажу. США нейтралізують власні глобальні переваги саме тоді, коли Китай активно претендує на роль світового лідера.

Нездатність Трампа здобути швидку перемогу над Іраном та катастрофічні економічні наслідки цієї війни підривають довіру до могутності США. Тегеран продовжує відверто ігнорувати заклики президента до нової угоди. Глузлива заява Алі Акбара Велаяті, радника верховного лідера Ірану, про те, що Трамп не зможе «тріумфально в'їхати до Пекіна», скориставшись тимчасовим спокоєм, лише підкреслює вразливість Білого дому.

Війна в Ірані створює для Китаю унікальні можливості. Пекін незадоволений закриттям Ормузької протоки, через яку проходять критичні обсяги нафти, але він готовий використати цей роздратувальний фактор для тиску на Трампа. Будь-яка дипломатична допомога з боку Китаю щодо іранського питання матиме високу ціну: поступки в торгівлі або, що ще важливіше для Пекіна, визнання його суверенітету над Тайванем.

Експерти зазначають, що війна додає елемент непередбачуваності саміту, який міністр фінансів Скотт Бессент готував як суто економічний захід. Для Сі Цзіньпіна розсіяна увага Трампа – це шанс зміцнити свої позиції.

Підхід Трампа б'є і по регіональних партнерствах США. Наприклад, Таїланд, традиційний союзник Вашингтона, змушений переглядати свою політику. Тайський міністр закордонних справ Сіхасак Пхуангкеткеоу відкрито скаржився, що США не зробили нічого, щоб пом'якшити удар по економіці від іранської кризи. Такі настрої грають на руку Китаю, який прагне заповнити вакуум впливу в Південно-Східній Азії.

Попри заяви про «домінуючу силу», другий термін Трампа виявив слабкість його імпровізаційного стилю, оскільки Китай уже зумів обійти президента, використавши контроль над рідкоземельними металами для примусу США до зниження тарифів, а Іран продемонстрував свій вплив на американську політику, спровокувавши енергетичну кризу та ріст цін на бензин у Штатах через блокаду Ормузької протоки.

Попри напруженість, обидві сторони зацікавлені в успіху саміту. Трампу потрібне яскраве видовище і відсутність нових криз, а Сі – стабільність світової економіки, від якої залежить китайський експорт.

Цікаво, що обидва лідери мають спільні риси: вони націоналісти, зневажають старі правила гри та віддають перевагу особистим стосункам над інституційними. Трамп часто використовує лестощі на адресу Сі, сподіваючись на поступки, але аналітики попереджають: Китай не зацікавлений у проамериканському Ірані. Навпаки, загрузання США на Близькому Сході відволікає американські військові ресурси від Азії, що вигідно Пекіну в контексті Тайваню.

Трагічна іронія візиту Трампа полягає в тому, що він намагається спроєктувати глобальне домінування в Пекіні, тоді як наслідки його власних рішень демонструють Пекіну обмеженість і вразливість його влади.

Як відомо, президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп прибув до Пекіна із триденним державним візитом. Літак американського лідера приземлився в столичному аеропорту Шоуду. Це перший візит глави Сполучених Штатів до Китайської народної республіки за останні майже дев'ять років.

Поїздка планувалася ще на березень, проте її перенесли через загострення війни з Іраном на Близькому Сході.