«Незрозуміло, хто з наддержав займе першу позицію через 10 років»
Глобальний порядок денний президента Байдена зіштовхнувся зі значними проблемами, оскільки країни, що розвиваються, прагнуть уникнути загострення протистояння між Сполученими Штатами, Росією та Китаєм, а у деяких випадках використовують це суперництво для власної вигоди. Про це свідчать секретні оцінки американської розвідки.
Секретні документи США, які потрапили в інтернет через платформу Discord, дають специфічне уявлення про дії ключових держав, що розвиваються, зокрема Індії, Бразилії, Пакистану та Єгипту, про їхні намагання досягти визнання в епоху, коли Америка більше не є безперечною наддержавою світу.
Також, витоки розвідданих дозволяють нам отримати інформацію про перешкоди, з якими стикається Байден у забезпеченні глобальної підтримки своїх зусиль, спрямованих на припинення поширення авторитаризму, стримування войовничості Росії та протидію зростаючому глобальному впливу Китаю як ключової регіональної влади.
Білий дім не відповів на запит про надання коментарів з приводу даної інформації. Міністерство оборони теж відмовилося від коментарів.
Матіас Спектор, науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир, сказав, що країни, які розвиваються, переорієнтувалися, коли Америка стикнулася з новою потужною конкуренцією, оскільки Китай створює новий економічний і військовий вплив, а Росія, хоч і ослаблена війною в Україні, демонструє здатність протистояти тиску Заходу.
«Незрозуміло, хто з наддержав займе першу позицію через 10 років, тому їм потрібно диверсифікувати свій ризик і хеджувати свої ставки», – сказав Спектор.
Важкий вибір Пакістану
Прикладом цього є Пакистан, який після 11 вересня отримав мільярди доларів допомоги від США для своєї економіки та безпекової сфери, але зараз сильно залежить від китайських інвестицій і позик. Відповідно до одного з оприлюднених документів, Хіна Раббані Кхар, міністерка закордонних справ Пакистану, у березні стверджувала, що її країна «більше не може підтримувати золоту середину між Китаєм і Сполученими Штатами».
У таємній записці, яку вона назвала «Важким вибором Пакистану», Кхар попередила, що Ісламабад повинен уникати створення видимості умиротворення Заходу і сказала, що збереження партнерства Пакистану зі Сполученими Штатами зрештою принесе у жертву вигоду від того, що вона вважала «справжнім стратегічним» партнерством з Китаєм. У недатованому документі розвідки не вказано, як Сполучені Штати отримали доступ до цієї записки.
Інший документ, датований 17 лютого, описує обговорення прем’єр-міністра Пакистану Шехбаза Шаріфа зі своїм підлеглим майбутнього голосування в ООН щодо конфлікту в Україні та відновлення тиску Заходу на інші країни для підтримки резолюції, яка засуджує вторгнення Росії.
Помічник повідомив Шаріфу, що підтримка цієї резолюції означатиме зміну позиції Пакистану. Пакистан має можливість домовитися з Росією про торгові та енергетичні угоди, а підтримка резолюції, яку просуває Захід, може поставити під загрозу ці зв’язки, зазначив помічник.
Під час голосування Генеральної Асамблеї ООН 23 лютого Пакистан був серед 32 країн, які утрималися.
Офіційні представники Пакистану та інших країн, згадані у «злитих» документах, відмовилися від коментарів.
У той час коли основні союзники США у Європі та Східній Азії об’єдналися, щоби підтримати кампанію Байдена в Україні, надаючи дедалі більше зброї та відмовляючись від російської енергії, Вашингтон наштовхнувся на опір в інших регіонах світу.
Адміністрація Байдена повідомила цим країнам, що вона не просить їх обрати сторону між Сполученими Штатами та Китаєм і Росією. Про це держсекретар Ентоні Блінкен наголошував під час своїх подорожей. Але країни, включаючи Південну Африку та Колумбію, утримуються від, як вони це називають, остаточного вибору.
Індія вже не справляється без Москви?
Коли минулого року Блінкен відвідав Південну Африку, яка нещодавно провела військові навчання з Росією і може відхилити запит Міжнародного кримінального суду про арешт Путіна, якщо він приїде під час саміту цього року, тамтешні чиновники повідомили йому, що ніхто не має права змушувати їх приймати рішення, які їх не влаштовують.
Крім того, Індія, здається, уникала вибору між Вашингтоном і Москвою під час розмови 22 лютого між індійським радником з питань національної безпеки Аджитом Кумаром Довалом і його російським колегою Миколою Патрушевим, на що вказує ще один оприлюднений документ.
У ньому йдеться, що Довал запевнив Патрушева у підтримці Індією Росії на багатосторонніх заходах і що Нью-Делі працює над тим, щоби війна не вплинула на зустріч G-20 під головуванням Індії, незважаючи на «значний тиск». На зустрічі міністрів закордонних справ G-20 у Нью-Делі тижнем пізніше розбіжності щодо війни в Україні призвели до нездатності досягти консенсусу щодо ширших, глобальних викликів.
Довал, на що вказує документ, також посилався на опір Індії тиску з метою підтримати прозахідну резолюцію ООН щодо України, заявивши, що його країна «не відступить від принципової позиції, яку займала у минулому».
Експерти, які знаються на зовнішній політиці Індії, зазначають, що вона не підтримує війну Росії. На це вказує записка прем’єр-міністра Нарендри Моді, передана особисто Путіну. Але, як підкреслюють експерти, Індія вже давно покладається на підтримку Москви в ООН і не має іншого вибору, окрім як підтримувати енергетичні та економічні зв’язки з росіянами.
Тим часом, країни Центральної Азії «прагнуть використати» цю конкуренцію та отримати вигоду від розширення сфери інтересів з боку Сполучених Штатів, Китаю та Європи, оскільки вони прагнуть зменшити свою залежність від Росії. У документі не вказано, що це за країни, але однією з них, ймовірно, є Казахстан, який прагне зменшити вплив Росії та розвивати нові партнерства в енергетиці та торгівлі.
Регіональні сили «прагнуть працювати з тим, хто пропонує найшвидші результати, таким зараз є Китай», – йдеться у документі.
Бразильський «серіал» про Крим і дружба з Іраном
Деякі офіційні особи Глобального Півдня (термін, який використовується для опису частин Азії, Африки та Латинської Америки) позиціонують себе як дипломатичний міст між трьома суперниками. Серед них президент Бразилії Лула да Сілва, який намагався закріпити за своєю країною провідну глобальну роль після періоду ізоляціоністських кроків під керівництвом попередника Жаїра Болсонару.
Злиті документи вказують на пропозицію Лули створити «блок всесвітнього миру» для посередництва інтересів США та Китаю та посередництва у припиненні бойових дій в Україні, зазначаючи, що бразильський лідер лівої орієнтації планував обговорити цю ініціативу з президентом Сі Цзіньпіном під час візиту до Китаю у квітні.
Лула розлютив країни НАТО, припустивши, що вони затягують конфлікт в Україні, постачаючи Києву зброю і припустивши, що для досягнення миру Росія може повернути частину контрольованих нею українських територій, але зберегти Крим. Щоправда потім він заявив, що не вважає Крим російським і взагалі це не йому, да Сілві вирішувати.
Згідно із даними розвідки, цитованими у цих документах, офіційні представники міністерства закордонних справ Росії підтримали план Лули, заявивши, що він протистоятиме західному наративу «Росія є агресор – Україна є жертвою». Незабаром після повернення з Китаю Лула приймав міністра закордонних справ Росії.
Ініціатива Лули набула форми у той самий час, коли його уряд приймав два військових кораблі Ірану. Березневий документ, який міститься у Discord, зазначає, що кораблі Makran і Dena, що входять до складу 86-ї розгорнутої військово-морської групи Ірану, завершили тижневий захід у порт Ріо-де-Жанейро 4 березня.
Пентагон зазначив, що Лула, «імовірно, схвалив захід у порт, щоби зміцнити свою репутацію як глобального посередника та поліпшити імідж Бразилії як нейтральної держави», але міністерство оброни США також вказало на те, що візит не обов’язково свідчить про значне розширення військових відносин двох країн, незважаючи на те, що Іран сподівається на це, про що йдеться у документі.
Уряди Чилі, Аргентини, Уругваю та Венесуели відхилили прохання Ірану про паралельні візити.
У документі зазначається, що напередодні візиту деякі офіційні представники бразильського флоту звернулись до США, щоби там закликали уряд Лули відмовити у візиті, оскільки вони не хотіли, щоби Вашингтон розглядав захід іранських кораблів до бразильського порту як «реорганізацію» зовнішнього курсу Бразилії.
Згідно з документом, високопоставлений чиновник Міністерства закордонних справ Бразилії сказав, що Бразилія не має жодних підстав пов’язувати візит із поганим рівнем прав людини в Ірані, а також не має жодних правових підстав для відмови Ірану у заході їхніх кораблів у порт. Військово-морський флот Бразилії не сповіщав ЗМІ про візит та провів церемонію зустрічі представників Ірану на борту корабля Dena.
Тим часом, президент Аргентини Альберто Фернандес планував використати альянс країн Латинської Америки, включаючи Аргентину, Мексику та Бразилію, щоби отримати більш вагому позицію у переговорах зі Сполученими Штатами, Китаєм і Європейським Союзом, на що вказує інший документ.
Різка зміна курсу у Єгипті
Як повідомляла The Washington Post, наслідки напруженості між США та Росією знайшли свій відгук і у Єгипті, який отримує понад 1 мільярд доларів на рік допомоги від Вашингтона, але поглибив зв’язки з Москвою. Остання будує першу в Єгипті АЕС і обіцяє забезпечити Єгипет військовою технікою.
«Злиті» документи вказують на те, що Єгипет намагається триматися золотої середини між військовою допомогою як від Росії, так і від Сполучених Штатів. Президент країни Абдель Фатах ас-Сісі спочатку наказав виробити до 40 тис. ракет для таємної поставки у Росію, про що свідчать оцінки американської розвідки, але пізніше піддався тиску з боку США, відмовився від цієї угоди та погодився, натомість, виробляти артилерійські снаряди для України.
Спектор зазначив, що, незважаючи на спроби адміністрації Байдена переконати, а не змусити країни, що розвиваються, підтримати глобальні пріоритети США, вони, ймовірно, залишатимуться обережними у плані зовнішньої політики.
«Ці країни дивляться на США, а США набагато могутніші за них», – сказав Спектор. – Коли ви маєте справу з мамонтом, не має значення, чи співчуває мамонт тому, що ви говорите. Коли він рухається, земля все одно тремтить».
Джерело: The Washington Post
Переклад: Олександр Груздєв, для «Главкома»
Коментарі — 0