Politico: Антарктична станція «Вернадський» стала частиною воєнної стратегії України

Навіть посеред льодовиків Антарктичного півострова війна нагадує про себе раптовими сповіщеннями про ракетні удари на телефонах полярників. Метеоролог Анжеліка Ганчук, яка очолює групу з 14 українських дослідників, чітко усвідомлює: їхня місія на станції «Академік Вернадський» – це не просто наука. Це питання збереження стратегічного плацдарму, втрата якого навіть на рік означала б його остаточну втрату для держави. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Politico.

Для України присутність в Антарктиці – це не розкіш, а «платформа для захисту національних інтересів». Згідно з новою полярною стратегією, ухваленою у 2026 році, статус консультативної сторони Договору про Антарктику дає Києву право голосу в управлінні цілим континентом. Це один із небагатьох міжнародних майданчиків, де рішення ухвалюються консенсусом, що дозволяє обложеній країні безпосередньо протидіяти російській експансії та привертати увагу до агресії Кремля.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга підкреслює: присутність у полярних регіонах зміцнює національну безпеку та надає додаткові інструменти зовнішньої політики. В умовах, коли Росія намагається заперечити саме право України на існування, місце за столом переговорів, де обговорюються ресурси Світового океану та майбутнє Антарктиди, є критично важливим.

Історія української Антарктиди почалася з розпаду СРСР, коли Росія привласнила всі радянські станції. Україна повернулася на континент у 1996 році, купивши британську базу «Фарадей» за символічний один фунт стерлінгів. Перейменована на честь Володимира Вернадського, станція стала центром українських кліматичних та біологічних досліджень.

У 2021 році Україна посилила свої позиції, придбавши криголам «Ноосфера». Корабель зустрів початок повномасштабного вторгнення в океані. Попри те, що аеропорти вдома були заблоковані, експедиція, у якій також була Ганчук, але не ролі керівниці, вирішила йти до кінця. Через Польщу та Чилі вони дісталися бази, розуміючи, що можуть повернутися в країну, якої на той момент могло вже не існувати.

Війна змінила антарктичну спільноту. Понад 30 полярників, відомих як «військові пінгвіни», пішли на фронт. Дехто, як електрик Юрій Лишенко, повертається до Антарктиди навіть після важких поранень та ампутацій.

Водночас станція «Вернадський» стала інструментом «наукової м’якої сили». Україна безкоштовно приймає вчених із Мексики та Колумбії – країн, що офіційно тримаються нейтралітету. Спільна робота в екстремальних умовах змушує колег із Латинської Америки краще розуміти українську позицію та переходити від нейтральності до підтримки. Криголам «Ноосфера», що наразі базується в ПАР, також надає логістичні послуги іншим країнам, демонструючи, що Україна є повноцінним партнером, а не лише жертвою.

Геополітична напруга паралізувала роботу керівних органів Антарктики. Росія та Китай систематично блокують ініціативи західних країн щодо захисту довкілля. Натомість Україна та союзники блокують прагнення Білорусі отримати право голосу.

Ситуація загострилася через зміну позиції США: за адміністрації Трампа Державний департамент відмовився від участі в групі «Друзі України» та закликав до «деполітизації» зустрічей. Це відбувається на тлі звинувачень Росії в незаконній розвідці корисних копалин в Антарктиці під виглядом науки.

Особливим болем для української делегації є справа Леоніда Пшеничного – 70-річного морського біолога, заарештованого росіянами в окупованому Криму. Його звинувачують у «державній зраді» за те, що його виступи на захист екології Антарктики нібито заважали російському вилову криля. Пшеничного називають першим в історії політичним в’язнем антарктичної дипломатії.

Для Анжеліки Ганчук та її команди життя на станції – це постійне емоційне напруження. Звуки лавин у горах підсвідомо асоціюються з вибухами ракет у Києві. Проте вони залишаються на посаді. Синьо-жовтий вказівник перед станцією, що показує відстань до Києва та Харкова, нагадує: вони – частина великої боротьби.

Як стверджує директор Антарктичного центру Євген Дикий, сама присутність України заважає Росії безконтрольно просувати свій порядок денний. Боротьба за крижаний континент – це боротьба за право бути почутими в майбутньому світоустрої.

Нагадаємо, раніше в інтерв’ю «Главкому» керівниця 31-ї Української антарктичної експедиції, метеорологиня Анжеліка Ганчук розповідала, що робота на станції потребує серйозної психологічної підготовки. За її словами, людина, яка боїться екстремальних умов, просто не поїде в Антарктику, адже полярники заздалегідь розуміють, з якими труднощами доведеться зіткнутися під час річної зимівлі.

До слова, українські полярники з 30-ї антарктичної експедиції зафіксували унікальну подію – зустріч із королівським пінгвіном. Цей вид є рідкісним гостем у районі станції «Академік Вернадський», адже ці птахи вважаються теплолюбними та зазвичай мешкають за тисячі кілометрів від острова Галіндез.