15 років Гундяєва на чолі «Святійшого урядуючого синоду»

1 лютого у РФ відсвяткували 15 річницю інтронізації патріарха Московського і всія Русі Кирила. Путінський «Святійший урядуючий синод» він очолює з 2009 року. Що проявила війна в ідеології Російської православної церкви?

Перше Різдво після початку повномасштабного вторгнення Путін провів у порожньому Благовіщенському соборі – будинковому храмі царських династій у Кремлі. Літургія - спільне, єдине для багатьох богослужіння - відбувалася виключно для президента. Одночасно в церквах Росії виголошувалися молитви за «воїнів» з проханням «подати нам силою Твоєю перемогу», а раніше на ТОТ України протоієрей Ігор Фомін у шоломі та бронежилеті, стоячи на руїнах зруйнованого «воїнами» міста з Біблією в руках, виголосив нову тріаду: «Народ. Президент. Бог». 

Як же так сталося?

Насправді, «нинішня система складалася з 1943 року, коли за Сталіна була відтворена церква в організаційно-правовому армійському дизайні, який не надто відрізняється від сьогоднішнього», – пояснює Deutsche Welle дослідниця РПЦ Ксенія Лученко. – Ентузіазм відродження 90-х мало що змінив, оскільки командні висоти в РПЦ займали ті ж, хто керував нею за радянських часів».

Після початку вторгнення в Україну стало остаточно зрозуміло: якщо церква як армія – вона теж має воювати. Патріарх Кирил підтримав «спецоперацію» і обґрунтував позицію РПЦ: загибель солдатів у бою прирівнюється до спокутної жертви Христа – той, хто «гине при виконанні військового обов'язку, приносить себе в жертву за інших, і ця жертва змиває всі гріхи, які людина вчинила». А напад «злих сил» стримує воля «Путіна, православної людини, яка чітко усвідомлює величезну відповідальність, покладену на неї зверху за нашу батьківщину».

Священники РПЦ їхали на війну не лише молитися. Вони працюють штатними «помічниками командирів військових частин з роботи із віруючими військовослужбовцями». Їхня діяльність регулюється наказом міністра оборони РФ (2020 р.) та Положенням про військове духовенство РПЦ (2013 р.). Вони особисто беруть участь у польових виходах, навчаннях та бойових стрільбах.

Але мілітаризація РПЦ почалася не з війни проти України у 2014 році, а раніше – після протестів опозиції на Болотній площі. І відбулося це за тією ж логікою, за якою Путін тоді зміцнював силові структури. У Синодальному відділі РПЦ з'явився десяток секторів взаємодії зі збройними силами, ФСБ та іншими відомствами.

«Одна з головних причин зрощування церкви та влади – історична. РПЦ лише декларувала засудження радянських репресій, які призвели, зокрема, до того, що Московська патріархія готова співпрацювати з безбожними правителями», – каже Сергій Чапнін із Центру православних досліджень Фордемського університету. РПЦ не приховує, що за будь-якого державного ладу в Росії вона буде завжди поруч із владою. І формулює це просто: «Подвиг новомучеників у СРСР свідчить про їхнє протистояння богоборству, а не державі як такій».

Після повномасштабного вторгнення близько 20 священнослужителів зазнали переслідування через антивоєнні погляди. Лише одиниці змогли знайти місце в інших церквах, але їх доля складна. Наприклад, отець Іван Коваль (який замість «перемоги» молився «за мир») був позбавлений РПЦ сану і в підсумку опинився в турецькій Анталії, де служить у храмі Константинопольського патріархату.

«Саме РПЦ підкинула Кремлю обґрунтування агресії «русского мира» під виглядом захисту «традиційних» цінностей і створила основу не тільки для порушень прав людини (насамперед на життя), а і їхнього виправдання», – нагадує Чапнін.

Під 15-річною орудою Кирила цей «духовно-патріотичний» комбінат продовжує невпинно насаджувати росіянам той самий тріадний наратив «Народ. Президент. Бог». 

І тому вже навіть не приховує, що під начебто тими ж літерами РПЦ тепер мається на увазі абсолютно інше: «Російська путініанська церква».