Російські неонацисти на контракті у Кремля

25 серпня ДШРГ «Русич», російське неонацистське бандформування, засноване Олексієм Мільчаковим, висунуло ультиматум: «Поки ситуація зі «Слов’яном» не вирішиться в потрібний нам бік (видача РФ. Ред.) – ми припиняємо виконання будь-яких бойових завдань. Якщо країна не може захистити своїх громадян, то навіщо громадянам захищати країну?».

Якщо російські неонацисти пишуть, що у них були контракти з Кремлем, – це черговий доказ злочинності путінського режиму.

А згаданий «Слов’ян» – це Ян Петровський (він же Воїслав Торден), якого затримали у Фінляндії ще місяць тому. Україна вимагає його видачі за злочини, скоєні у Донецькій та Луганській областях у 2014–2015 роках.

Зараз Петровський хоче політичного притулку, побоюючись екстрадиції в Україну. До Фінляндії він перебував у Норвегії, звідки його було депортовано у 2017-му із забороною перетину кордонів Шенгенської зони. 

Відомі деталі багатьох злочинів Петровського. Наприклад, у 2014 році він розстріляв бійців батальйону «Айдар» під Луганськом. Сам Петровський в цьому відверто й зізнається.

Вже цього року Мільчаков – супроводив відео обезголовлення українського військовополоненого підписом: «Ви здивуєтеся, скільки таких відео буде поступово спливати».

Нагадаємо, однією з офіційних цілей вторгнення в Україну, оголошених Путіним 24 лютого, є так звана «денацифікація». Пропаганда щодня розповідає, як безперервно «знищуються», «ліквідуються» чи беруться у полон українські «націоналісти», «неонацисти» та «бандерівці».

При цьому повністю ігнорує факт наявності неонацистів у складі збройних формувань РФ (крім бойовиків ДШРГ «Русич», відкритим неонацистом був, зокрема, «Вагнер» – Дмитро Уткін). «Русичі» абсолютно не приховують своїх геноцидних та расистських цілей.

Тому Москва зараз не знає, що робити. Спробувати рятувати Петровського – значить визнати свою солідарність з цим неонацистом. Ігнорувати – наразитися на критику «Росія кидає своїх».

У 2017-му році Петровський, ще в очікуванні депортації з Норвегії, казав, що така перспектива його не надто лякає: «Росія – велика країна. Тому я подорожуватиму батьківщиною». Сподіваємось, що «подорожуватиме» російський неонацист все ж таки до України, де і отримає належне за свої злочини.

Історія з Петровським крім цього доводить:

• неонацисти (в стилі «Вагнера») шантажують «припиненням виконання бойових задач», що каже про загальний рівень «керованості» окупаційним контингентом.
• чомусь ці «поборники русского мира» дивним чином полюбляють жити в країнах «деградуючого Заходу», а не у «високодуховній Росії».